Под микроскопом: Гран При США + ФОТО

Попри те, що Себастіан Феттель з командою роблять усе можливе, аби глядацька аудиторія Формули 1 щоетапу зменшувалась, подій протягом передостаннього уїк-енду все ж було вдосталь, щоб не заснути і не сумувати через тотальне домінування Себа на Ньюімобілі.
 

По-перше, всі, хто дивився трансляцію гонки, могли зауважити, як багато на автодромі зібралося вболівальників. Так, Формула 1 для США не стала і ніколи не вийде на рівень популярності аналогічний, наприклад, НАСКАР, але ні організатори, ні учасники, ні FIA чи FOM не можуть поскаржитися на нестачу уваги американців. Свідченням цьому є 113162 глядачів, які в неділю офіційно пройшли через пункти контролю автодрому. Ефекту новизни, який був минулого дебютного для траси Гран Прі, вже немає, а відвідуваність залишається на більш ніж пристойному рівні, тож залишається сподіватися, що саме в Остіні Формула 1 таки знайшла свою американську домівку, яка щороку збиратиме глядачів з усієї країни.


 

По-друге, вкотре не можна обійти гумову тему – вибір сумішей для техаського уїк-енду дуже добре показав, якими ультраконсервативними можуть бути італійці. Жорсткі шини на гладкому малоабразивному асфальті довго трималися траси, але водночас погано прогрівалися, та й особливого стратегічного вибору командам не лишали. Зрештою, як і обіцяли в Pirelli, абсолютна більшість пілотів провела гонку з єдиним піт-стопом, що навряд чи задовольнило вболівальників, звиклих до боротьби не тільки на трасі, а й за рахунок різних стратегій. Найцікавішим є те, що такий вибір шинників критикують не менше, ніж коли пілотам доводиться по 4 рази навідуватися в бокси. Тож, складається враження, що Pirelli таким нехитрим, але досить дієвим чином намагається підштовхнути FIA та команди до пошуку компромісу в питаннях проведення нормальних повноцінних тестів гуми на сучасній техніці, а не на шасі три-чотирирічної давнини. Проте, пробити стіну недовіри між самими командами, які підозрюють одна одну в намаганнях отримати незаконну перевагу, італійцям буде так само непросто, як і Марку Вебберу перемогти в неділю в останній гонці сезону.


 

Що ж до шинної стратегії в Остіні, то, як і прогнозувалося ще до початку всього уїк-енду, більшість пілотів не стала ризикувати й спокійно здолала дистанцію, зробивши один обов’язковий піт-стоп для заміни одного типу шин на інший. Та квартет гонщиків двічі зупинявся в боксах, хоча другі піт-стопи для Масси, Ковалайнена та Ді Рести стали вимушеними, бо Феліпе і Пол зіткнулися з надмірною деградацією гуми, тож їм нічого не лишалося, як відправлятися до механіків за ще одним позаплановим комплектом шин. У випадку ж Хейккі справи полягали не тільки та не стільки в крайній необхідності змінити гуму, скільки в потребі поміняти переднє крило, бо рівень притискної сили був незадовільним, та й проблеми з KERS швидкості на трасі фіну не додавали.


 

Єдиною командою, яка цілком свідомо вирішила змінити шинну тактику, не маючи інших проблем, став швейцарський колектив під керівництвом Моніші Кальтенборн. З появою машини безпеки вже після першого кола в Sauber вирішили ризикнути й перевести Гутьєрреса на тактику двох піт-стопів. Як вона могла спрацювати? По-перше, за три кола, поки Бернд Майландер очолював гонку, Естебан без проблем наздогнав хвіст пелотону, тож після рестарту був готовий атакувати й прориватися нагору. По-друге, в команді добре усвідомлювали, що новенького комплекту Hard їх пілоту не вистачить на всю гонку і доведеться ще один раз перевзуватися, але оскільки всі, крім Верня, стартували на більш м’яких шинах Medium, то завершувати дистанцію доведеться на жорстких, в той час як Гутьєррес на другому піті отримав середню гуму, тож в теорії міг би атакувати опонентів та прорватися в першу десятку. Як ми вже знаємо, розрахунку і сподіванням Sauber не судилося збутися, та в їх ситуації піти на ризик і нестандартний хід можна назвати правильним рішенням, адже за класичної для Остіна тактики одного піт-стопа у мексиканця шансів протиснутися до очкової зони було не більше, ніж у Нової Зеландії подужати Мексику у відборі на бразильський мундіаль.
 

На автодромі Америк досить цікаво та певною мірою незвично було бачити сильний контраст у виступах пілотів однієї команди. Це стосується дуетів Mercedes, McLaren, Ferrari та Williams. Хтось скаже, що для пілотів Скудерії така картина є звичною, але тільки не для цієї осені – Масса протягом останніх етапів виглядав досить пристойно на рівні Алонсо, а після літньої перерви в кваліфікаціях навіть перемагає напарника (до американського уїк-енду рахунок був 5-2 на користь бразильця, а тепер уже 5-3), та в Остіні справи пішли так, як ми звикли бачити протягом середини цього сезону. Феліпе виглядав відверто безпомічним, а необхідність їхати на другий піт-стоп ще більше посилила негативну оцінку його виступу в Техасі й ще раз підкреслила правильність рішення команди припинити з бразильцем співпрацю.


 

Аналогічним чином на великому контрасті сприймаються результати Хемілтона з Росбергом та Переса з Баттоном. Ніко в ситуації, коли команда бореться з Ferrari за чималий куш призових, примудрився відверто злити кваліфікацію, яку Льюіс завершив на п’ятому місці. І хоча німцю в підсумку вдалося додати 2 очка до командної скарбнички, але питань до нього після етапу залишилося більше, ніж відповідей. Єдиним позитивом можна вважати бойовий настрій Росберга, який шкодує що, бразильський уїк-енд доведеться чекати довше ніж один день, бо він готовий на Інтерлагосі відігратися за всі американські помилки.
 

Ситуація в McLaren виглядає, мабуть, трошки зрозумілішою – Пересу, якому команда вказала на двері, треба справити добре враження на потенційних роботодавців, особливо тепер, коли вакансій залишається не так уже й багато. В той же час як Баттон знову не знайшов потрібного для себе балансу в суботу і провалив кваліфікацію, а в гонці вже на першому колі пошкодив переднє крило і всю дистанцію боровся з недостатньою поворотністю – яким буває Дженсон, коли баланс машини не відповідає його вимогам, ми знову змогли добре побачити. Невеликим, але все-таки досягненням чемпіона 2009-го року можна вважати те, що він таки зумів дотягнути свій МР4-28 до десятого місця на фініші, хоча навіть це на тлі виступу Серхіо виглядає украй непереконливо.
 

Та все ж найбільший контраст між пілотами, причому не тільки на трасі, а й поза нею, можна було побачити в стані Williams. Якби в паддоку існував приз за найдовший язик, який говорить швидше, ніж голова встигає думати, то його б в Остіні однозначно отримав би Мальдонадо. Після того, як «розлучення» Пастора з командою перейшло зі стану чуток у факт, що звершився, риторика венесуельця на адресу команди почала переходити усі межі. В черговий раз показавши абсолютно незрозумілий результат в кваліфікації – 18-й проти 9-го у напарника – Мальдонадо відверто звинуватив команду в саботажі, пояснивши свій поганий результат тим, що на його машині команда гралася з тиском шин.
 

Пастор настільки впевнений в тому, що нафто-гроші PDVSA дозволять йому продовжити формульну кар’єру, що забуває про елементарні норми поведінки. Причому це стосується не тільки стосунків із все ще власною командою, а й суперниками на трасі.

Чим йому заважав Сутіл і нащо було його підштовхувати на швидкості близькій до 300 км/год, не знає, напевно, ніхто, крім самого Мальдонадо, але він себе, як зазвичай, винним не вважає. Та найсмішніше станеться у випадку, якщо Lotus (або інші потенційні роботодавці Мальдонадо) знайдуть фінанси без участі PDVSA, а Пастор залишиться без команди на наступний рік. Надмірна самовпевненість у власній необхідності іноді лікується тільки радикальним чином.


 

І от на тлі таких неприємних внутрішніх розбірок результат Валттері Боттаса виглядає як серйозний і дуже болючий ляпас, адресований напарнику, який вважає команду винною у всіх своїх бідах. Молодий фін яскраво довів, що навіть на такому не надто конкурентному боліді, яким є FW35, можна і просто необхідно доводити, що місце під сонцем є і за нього варто боротися. Валттері хоча вже й має контракт із командою на наступний рік, та не став спочивати на лаврах в очікуванні майбутнього можливого прориву команди у 2014-му, а зумів вже цього сезону довести, що команда не помилилася, взявши його рік тому і продовживши співпрацю на майбутнє. Звісно у пілотів залишається ще один етап і остаточні позиції в особовому заліку покажуть, хто краще попрацював протягом усього сезону, та імпульсивність венесуельця навряд чи допоможе йому обійти Боттаса.
 

В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua