Александр КОСЫРИН: «Футбол у меня в крови»

Один з кращих бомбардирів українського футболу Олександр Косирін відповів на запитання «Футболу 24».

- Сашко, днями ти оголосив про завершення кар'єри. Це рішення остаточне і обговоренню не підлягає?
- Просто підійшов час. Потрібно поступатися дорогою молодим.

- Два роки тому ти вже оголошував про завершення кар'єри, але потім тріумфально повернувся і став кращим бомбардиром у Першій лізі. Варіант такого повтору можливий?
- Думаю, що поки що ні. А там життя покаже... Я як і раніше відчуваю у собі сили і можу зіграти на хорошому рівні, стати кращим бомбардиром в другій або першій лізі (сміється, - авт.). Мені байдуже де і проти кого грати. Хоча якщо серйозно, я зі своєю сім'єю - дружиною Ольгою та сином Єлисеєм обговорили це питання і прийняли на даний момент таке рішення.

- У твоїй кар'єрі був період, проведений в київському «Динамо». Згадай, як відбувся твій перехід у стан гранду українського футболу?
- Переходу як такого не було. «Динамо» мене просто вкрав у запорізького «Торпедо» під виглядом служби в армії. Видно перед цим керівники не змогли домовитися щодо суми компенсації. Тоді моторніші кияни відправили мене «служити» в одну з частин відомства МВС. Новий 1997 рік зустрічав в казармі, незадовго до цього прийняв присягу в армії. Ну а 3-го січня мене привезли на базу «Динамо» і показали мою нову кімнату. Вже пізніше керівництво київського «Динамо» виплатило за мене необхідну грошову компенсацію запорізьким «автозаводцям».

- На твоєму рахунку кілька матчів у чемпіонських сезонах «Динамо»ю Цікаво, а золоті медалі чемпіона країни отримав?
- Та я знаю, що провів небагато матчів у тих сезонах (1997/1998, 1999/2000) і навіть гол забив, але жодної медалі так і не отримав. Був і зворотний, приємний момент, пов'язаний з сезоном 2005/2006. Починав я той сезон в одеському «Чорноморці», в якому в семи поєдинках чемпіонату зумів стільки ж разів і відзначитися у воротах суперників. У вересні 2006 року я перейшов до донецького «Металурга». За підсумками чемпіонату одесити вибороли третє призове місце, а перед вшануванням команди мені надійшло запрошення взяти участь в урочистій церемонії нагородження. На урочистому вечорі на честь одеського «Чорноморця» всім хлопцям, а також і мені, вручили бронзову медаль чемпіонату. Атмосфера була дуже приємна і незабутня.

- За досить довгу кар'єру в твоєму послужному списку чимало команд, за які ти досить небезуспішно виступав. Але все ж, напевно, є команда, яку ти виділив би в кращу сторону серед всіх інших?
- Звичайно, були як хороші, так і погані моменти в різних командах: і в донецькому «Металурзі», і в київських «Динамо» і ЦСКА, і в тель-авівському «Маккабі» і коли тільки починав кар'єру в запорізькому «Торпедо». В аспекті більш успішного виступу для себе все ж зазначу одеський «Чорноморець», де я отримував величезне задоволення від гри і від взаємодії з партнерами на полі.

- Ось тепер перейдемо до цікавого. Багато спортивних ЗМІ помилково вказують, що на твоєму рахунку 99 голів в УПЛ і дають коментарі: «Не забив одного м'яча до сотні». На твоєму рахунку 103 голи на вищому рівні, що чітко і ясно розписано в бомбардирському Клубі Олега Блохіна (84 - в УПЛ, 13 - в Кубку України, 2 - в єврокубках і 4 - у чемпіонаті Ізраїлю). Не розумію, що незрозумілого?
- Мабуть, не всі читають, а точніше не правильно рахують (сміється, авт.). Я знаю про цю статистику. Почав читати статистичні публікації останнім часом. Правду кажучи, раніше цій темі особливої уваги не приділяв. Коли виходив на поле, перш за все, знав, що забивати м'ячі у ворота суперників - це моя робота. Тому над підрахунком м'ячів особливо не замислювався. Робив свою роботу. А для будь-якого форварда голи - це показник його роботи. А в питаннях моєї футбольної статистики ми з тобою розставили всі крапки над «i».

- Окрім членства у Клубі кращих українських бомбардирів, у тебе ще є неперевершені бомбардирські відзнаки: кращий бомбардир УПЛ і у Першій лізі (до речі, єдиний футболіст в Україні), а також авторство найшвидшого гола в чемпіонаті України. Можеш згадати, якими призами тебе відзначили за кращого бомбардира і як забив найшвидший гол в історії чемпіонату України?
- За підсумками 2005 року мені, як кращому бомбардирові чемпіонату, керівники Федерації футболу України вручили кришталевий м'яч з гарматою, а в ПФЛ за бомбардира в Першій лізі подарували гарний кубок з іменним написом.

У березні 2005 року, коли я виступав з «Чорноморцем» ми зустрічалися з харківським «Металістом», розвели з центру поля, пішла передача назад. Потім довга передача вперед, після чого захисник намагався скинути м'яч воротареві. Проте у нього це вийшло невдало, і я в дотик забив м'яч (8,9 секунди після початку поєдинку). Рахунок став - 1:0 на нашу користь, а в підсумку в тому поєдинку ми здобули перемогу - 2:1. У той час я навіть не думав, що мій гол стане рекордним в чемпіонатах України по скорострільності.

- Назви найважливіший серед своїх 187 голів?
- Для мене всі голи значущі. Не важливо, в якій лізі або чемпіонаті вони були забиті. Забитий м'яч - це плід колективних зусиль, приносить обов'язковий результат і в основному позитивний.

- Останнім часом ситуація в українському футболі стала напруженою. Клуби знімаються з турнірів, припиняють своє існування, команди, які покинули УПЛ, залишаються в Лізі... Тебе хвилюють процеси, що відбуваються в нашому футбольному господарстві?
- Звісно. Я б назвав відмову від виступу в УПЛ алчевської «Сталі», негаразди з «Кривбасом», «Кримтеплицею», ФК «Одесою» та ін. командами форс-мажором і кризою малих клубів в нашому футболі. Відсутність належного фінансування, інфраструктури і т.п. - все це позначається на результатах і психологічному стані футболістів, а також членів їхніх сімей. Проблеми дуже серйозні і потрібно їх вирішувати. Причому включати важелі найвищого рівня.

Що стосується питання участі у наступному чемпіонаті Прем'єр-ліги вибулих з неї ужгородської «Говерли» та запорізького «Металурга», то у ФФУ не було іншого виходу. У запорожців прекрасна інфраструктура - стадіон, тренувальна база і хороше фінансування. Команду очолив відомий фахівець Сергій Пучков. Думаю, що у футболістів із Запоріжжя все буде гаразд. «Говерла» також підтяглася до вимог Прем'єр-ліги, у них також новий тренер з ім'ям. А ось у алчевців могли б виникнути певні труднощі - інфраструктура відсутня, в команду довелося б набирати нових футболістів (ми з цим зіткнулися в Ужгороді), неповноцінні навчально-тренувальні збори і як підсумок боротьба за виживання.

- Минулого тижня спочатку ти, а потім за три дні твоя дружина Ольга відсвяткували дні народження. Якщо не секрет, що подарували один одному?
- Не секрет (сміється, - авт.). Ми подарували один одному Свято!

- Плануєш надалі проживати в Одесі?
- Так. У мене тут моя сім'я і є всі необхідні умови для проживання. І місто, і колорит місцевих жителів тут особливий. Я люблю Одесу!

- Своє майбутнє пов'язуєш з футболом?
- Футбол у мене в крові. Тому сподіваюся залишитися в футболі, а в якій іпостасі - час покаже. Зараз мене внесли в заявку найтитулованішого ветеранського футбольного клубу країни «Рішельє».

- Зате тепер з'явився час для сім'ї?
- Це точно. Раніше його так не вистачало. Нескінченні збори, роз'їзди різними містами... Тепер я по-справжньому відчуваю теплоту домашнього затишку і рідних мені людей. Стану більше приділяти увагу вихованню свого сина, що для його віку необхідно.

- Успіху, Сашко, і нових звершень на благо футболу!
- Дякую за добрі слова.

football24.ua