Леонардо де МАТОС: «Надеюсь, мне удастся забить и Шахтеру»

— Леонардо, вітаю з виходом «Чорноморця» до фіналу! Що скажете про матч? Яким він був для вас?
— Було дуже важко, особливо в першому таймі. Ми пропустили швидкий гол, який вплинув на гру команди в негативному сенсі. Такого не чекали, адже виходили на битву з «Дніпром» із повною концентрацією та бажанням перемогти. Але м’яч Матеуса мало не зіпсував наші плани! Добре, що не зламалися психологічно й не отримали в свої ворота ще. Хоча, чесно кажучи, особливих моментів до перерви в нас не було. А якби гості забили вдруге, то, гадаю, відігратися було би дуже важко.

— Після перерви «Чорноморець» вийшов на поле в зовсім іншому настрої. Що змінилося?
— Під час перерви зібралися духом, підбадьорили один одного, дуже потрібні слова сказав Сантана, який завів усю команду, тож вийшли на другий тайм із думками лише про фінал. Дуже вчасно Пабло (Фонтанелло. — Л. Ф.) забив перший м’яч, після цього вдалося відзначитися й мені, ще й лівою ногою. Приємно, що нам удалося довести гру до перемоги. Збулася одна з наших мрій, а з нею й інша — ми в фіналі Кубка України й у Лізі Європи!

— У п’ятницю «Чорноморець» зіграв непростий матч у Сімферополі, а вже у середу — надважкий з «Дніпром». Як почувалися фізично? Це якось позначилося на ваших діях?
— Відпочинку не було замало, але й забагато теж. Так, на підготовку до гри з «Дніпром» було лише чотири дні, але в нас не було серйозних фізичних навантажень, адже більше працювали з м’ячем, отже до гри підійшли в оптимальних кондиціях та, вважаю, не поступилися «Дніпру» в швидкості та русі. У другому таймі навіть більше бігали, здається, тому й утримали позитивний для нас результат.

— Упродовж гри частенько намагалися переграти суперників «один в один», але зробити це не завше вдавалося. І це справді впадало в очі. Як вважаєте, в чому причина?
— В Україні я граю понад три роки. Перед кожним матчем вивчаємо суперників, а вони — нас. Отже думаю, справа в тому, що всі вже знають мої «коронні фінти» й готові до них. Інколи мені вдається пройти суперника, інколи — він перехоплює м’яч, так буває з усіма. Частенько проти мене діяли зразу кілька опонентів. Головне, що мені таки вдалося забити м’яч, який став переможним для команди, й ці мінімальні невдачі в епізодах зараз вже відійшли на другий план.

— За якихось 27 днів «Чорноморець» зіграв із «Дніпром» двічі. В обох випадках було зафіксовано рахунок 2:1, тільки от перемогли обидві команди. Яка гра була складнішою — перша чи друга?
— Вони обидві були дуже тяжкими. У першій грі забили першими, а потім пропустили два безглузді та невластиві нам м’ячі. Тут було по-іншому: тепер уже нам довелося відігруватися та перемагати, попри всі негаразди.

— Ваш гол став переможним для «Чорноморця», він вивів команду до фіналу Кубка України, на який одесити чекали з 1994 року, коли «моряки» вдруге та наразі востаннє брали цей почесний трофей. Кому присвячуєте свій влучний «постріл»?
— Цей гол дуже важливий для всіх нас і для мене особисто, а присвячую його своїй коханій дружині, нашому майбутньому сину, моєму батьку та, звичайно, Господу Богу. Сподіваюся, мені вдасться забити й у фіналі у Харкові. Із нетерпінням чекатиму на цей поєдинок із «Шахтарем».

Леонід ФРАНЦЕСКЕВИЧ, «Український футбол»