Александр СЕВИДОВ: «Настраиваемся только на победу»

Інтерв’ю з головним тренером «Говерли» перед матчем із «Іллічівцем».

— Олександре Володимировичу, почну здалеку. Чи влаштувала вас якість гри в матчах із «Дніпром» та «Металістом»?
— Якщо говорити суто про якість, так! Нульовий же очковий доробок, природно, не влаштував.

— На харківській прес-конференції ви сказали, що втрата очок у матчі з «Іллічівцем» буде вироком для вашого клубу. Не відмовляєтеся від своїх слів?
— А чого ж відмовлятися? Хіба що слово «вирок» є трошки недоречним, дуже вже жорстко звучить.

— Але нічия означатиме крах сподівань?
— Шансів залишитися буде ще менше — ось і все. Вони в нас невеликі, а тому нормально, що налаштовуємося лише на перемогу й не розглядаємо іншого результату.

— Готуючись до інтерв’ю, мав бажання дізнатися склад команди в контрольному матчі з угорським «Дебреценом». Утім, не вдалося: ніде його немає, навіть на офіційному сайті. У клубі режим суворої секретності?
— Та нічого такого. Просто так вийшло, принаймні не мав наміру якось приховувати склад. Тим паче, що новачків у нас немає та вже й не буде. Отже, жодної секретності.

— А як приживається в команді сербський новобранець Неманья Рнич, який прийшов фактично посеред чемпіонату?
— Гадаю, йому чимало часу на те, щоби адаптуватися, не потрібно. Досвідчений футболіст, пограв у серйозних клубах, загалом готовий одразу нам допомогти. Рівень дозволяє.

— Підозрюю, вже набридли запитання про Давида Одонкора, але…
— Повідомляю, що він до табору команди не прибув.

— Усе ще лікується?
— Так, у Німеччині.

— Чи погоджуєтеся, що сила «Іллічівця» криється, насамперед, у обороні? 18 пропущених м’ячів — результат на рівні борців за медалі…
— Безперечно, захист у Маріуполя дуже сильний і складний для подолання, але не став би розглядати цю команду лише крізь призму оборони. У Миколи Павлова підібрався серйозний колектив, де органічно співіснують зовсім молоді та досвідчені футболісти. Чимало з них пограли на найвищому рівні, навіть у Лізі чемпіонів за донецький «Шахтар». Пророкую, що за рік-два «Іллічівець» стане ще сильнішим, ніж є зараз. Він має хороше майбутнє.

— Попереджаю, що наступне запитання може бути певною мірою провокаційним. Різниця між пропущеними «Говерли» та «Іллічівця» є колосальною: 43 на 18. У чому причина? Оборонці вашого суперника є просто футболістами вищого ґатунку?
— Та немає тут ніякої провокації, проти статистики ж не попреш. Якогось одного пояснення, природно, немає, зате є комплекс причин: тут і зазначений вами клас, і зіграність, і збіг обставин. Власне, різницю яскраво ілюструє турнірна таблиця: «Іллічівець» із 18 пропущеними веде боротьбу за місце у шістці, а ми з 43 робимо відчайдушні спроби врятуватися від вильоту. Усе закономірно та справедливо.

— Насамкінець — про газон «Авангарду». Як він переніс природні катаклізми? Відомо, що й за мирного часу стан поля не завжди хороший.
— Нас, на щастя, оминула негода. Навіть у сусідній Львівській області все було надто невесело, а в нас — лише дрібний дощик. Не хочу наврочити, але на сьогодні (розмова відбулася у вівторок. — Г. К.) газон зберігає пристойний вигляд.

«Український футбол»