Володимир ГРИМАЙЛО:«Має місце така собі демократія з душком»

- Лічені дні залишилися до Звітно-виборчої кампанії Асоціації міні-футболу України. Ви є представником команди кандидата в президенти АМФУ Владико Сергія. За які напрямки Ви відповідаєте?
- Я відповідаю за правовий блок питань та усі дотичні до нього напрямки. Суть своєї роботи вбачаю у відпрацюванні усіх юридичних аспектів діяльності, що виникають чи можуть виникнути, адже, на моє переконання, усе повинно базуватися на якісній нормативній базі. Тільки за умови міцного правового фундаменту можуть здійснюватися надбудови у всіх без винятку напрямках та сферах діяльності.

- На сайті АМФУ розміщені тези кандидата на посаду президента АМФУ Сергія Владико, в яких Ви значитеся як кандидат у віце-президенти АМФУ, що відповідатиме в команді за юридично-правовий та інформаційно-маркетинговий напрямок.
- Так, є така новина на сайті АМФУ. Причому технічно дуже цікаво розміщена – з посиланням на сайт Асоціації міні-футболу Донецька, на якому цієї новини нема. Але, це, мабуть, такі технічні передвиборчі нюанси кампанії одного з кандидатів. Я не ображаюся. Коли ще про мене писатиме такий важливий інформаційний ресурс з футзалу, як сайт АМФУ? Причому вже двічі.

Що стосується самих «тез», то мені хотілося звернути увагу автора новини: графічна оргструктура АМФУ не є передвиборчими тезами кандидата на посаду президента. Тези – це короткі ідеї, а оргструктура – це оргструктура. До речі варіантів таких оргструктур було з добрих два десятки. Були в них і усім відомі у футзалі прізвища: Братусь В.І., Сорочик Ю.Ю., Олійник В. та інші. Десь знайшли один з них і розмістили на офіційному ресурсі АМФУ, який повинен був би незаангажовано подавати інформацію про усіх кандидатів, їх реальні позиції, а не проекти документів, а також про хід виборчої кампанії. Однак, все не так, і сайт АМФУ подає лише красиву позицію в.о. президента, а всі інші новини, де його не вихваляють, – просто замовчуються, їх начебто нема.

- У нас три кандидати, однак, складається враження, що їх все-таки два: Сорочик Ю.Ю. та Владико С.В. Що можете сказати з цього приводу?
- Такий висновок, вочевидь, робиться через слабку активність В.І. Братуся в ЗМІ. Мені важко говорити щось однозначно про його позицію та методи ведення ним його передвиборчої кампанії. Разом з тим, це дуже вагома фігура в українському футзал і його підтримала низка колективних членів, відповідно, він на щось розраховує. Тим більше, що є велика кількість колективних членів, які взагалі нікого не підтримали, а позиція тих, які формально надали комусь підтримку, не гарантує того, що вони не будуть голосувати інакше на самій Конференції.

- В чому основні відмінності між програмами та командами Сорочика Ю.Ю. та Владико С.В.?
- Я думаю в ідеології, принципах та психології ведення самої кампанії. Але мова скоріше не у самих програмних відмінностях, а у штучному акцентуванні на окремих (за великим рахунком не важливих) моментах. Так,  між рядків читаються наступні моменти: 1) Хтось вміє говорити довго і красиво, а хтось не дуже – тому він гірший; 2) хтось два терміни числився у перших віце-президентах АМФУ та займав інші посади, а хтось ні – тому він гірше підготовлений; 3) Гримайло півроку тому дав інтерв’ю, в якому допустив, що PwC може винести вердикт, за яким футзалом при ФФУ може займатися комітет у структурі ФФУ (як це було зроблено за висновками тої ж PwC, наприклад, у Польщі та Іспанії), значить Гримайло проти самої АМФУ, а ми – за АМФУ  і т.д. Тобто в основі лежать не конструктивні моменти, а егоїстичні. В розрахунок намагаються поставити не справи, а вміння говорити, досвід, вік та інше.

- І все-таки чим вас не влаштовує програма кандидата в президенти Ю.Ю. Сорочика?
- Я б не сказав, що вона нас не влаштовує. Ми в принципі нічого не маємо проти Ю.Ю.Сорочика та його програми. Навпаки, він себе за останніх півроку показав досить пристойним організатором. І якщо громадськість, делегати та колективні члени нададуть йому перевагу – то це буде їх вибір, значить вони йому симпатизують, довіряють, вбачають у ньому більший потенціал та врешті, хочуть бачити його президентом АМФУ зі своєю командою.

Але ми проти методів, яким команда виконуючого обов’язки президента АМФУ намагається здобути собі таку перемогу. Це стосується нерівності кандидатів в частині доступу до інформації про делегатів, тобто про реальних виборців, до яких хотілося б донести свою програму, своє бачення майбутнього. Це стосується ігнорування численних порушень при виборі та фактах заміни цих самих делегатів. Це стосується небажання створювати робочу групу з кандидатів, яка б відпрацювала усі процедурні моменти Конференції: як, і в якій кількості обираються мандатна та лічильна комісія, як відбуватиметься голосування з питань порядку денного, як обиратиметься головуючий та інше. Усі ці питання мають неабияке значення, але цього всього немає в чинному, дрімучому Статуті АМФУ-2004 року, який не те, що не відповідає підходам УЄФА-ФФУ, а прямо суперечить чинному українському законодавству. Я завжди, як правник, при аналізі усіх обставин задаюся запитанням: кому і для чого це потрібно, або кому вигідно? Відповідь читається, як кажуть, без слів.

Зі сторони АМФУ постійно лунають заклики до високого морально-етичного рівня та демократії. Виходить, що має місце така собі демократія з душком.

- Як просувається питання про два варіанти нової редакції Статуту АМФУ?
- Все вищевикладене стосується й прийняття нової редакції Статуту. Робоча група, яка б відпрацювала усі нюанси обох версій документів та винесла на розгляд Конференції єдину версію з таблицею розходжень – досі не створена. Хто в цьому зацікавлений, кому це вигідно? Якщо ми говоримо про демократію, то потрібно було сісти  усім кандидатам, домовитися, переконати один одного. Чого боятися? Що буде прийнята версія Статуту, яка не зовсім влаштовує? А для прийняття Статуту, нагадаю, повинно бути ¾ голосів обраних делегатів, тобто 84 голоси «за» зі 111-и можливих.  Відповідно, як проходитиме процедурно процес голосування по Статуту – я не знаю. Якщо не буде узгодження двох позицій, то, очевидно, повинні будуть ставитися на голосування обидва варіанти. Але, якщо нічого не буде зроблено до цього моменту, то на самій Конференції ми виноситимемо на розгляд проект Процедурного регламенту, за яким буде працювати Конференція.

- В чому принципова відмінність обох версій проекту нового Статуту АМФУ?
- Те, що було розміщено на сайті АМФУ на початку лютого 2013 року, в мене язик не повертається назвати проектом документу. І саме у зв’язку із неможливістю технічно правити та вносити незчисленні зміни у такий «документ» й була висунута ідея про необхідність абсолютно нової редакції, яка як мінімум з самого початку буде «очищена» від усіх внутрішніх неузгодженостей та не буде суперечити чинному законодавству та Статуту ФФУ.

За основу був взятий чинний Статут ФФУ та модельний Статут ФІФА – документи, які «вилизані» до букв та суворо відповідають вимогам ФІФА. На цій базі був вироблений проект нового Статуту АМФУ з усіма нюансами і футзальними особливостями. Даний проект Статуту АМФУ,  характеризується декількома принциповими відмінностями:

1) Він чітко відтворює типологію органів управління, їх назву, функції та взаємодію між собою, характерну для ФФУ-УЄФА-ФІФА;

2) Чітко встановлений кількісний склад віце-президентів (перший віце-президент та два віце-президенти), склад Виконкому (12 осіб), який не допускає «роздування» (у разі потреби) кількості весільних генералів;

3) Немає зайвих, непотрібних органів, як то Бюро Виконкому і т.п.;

4) Пряма заборона на роботу в офісі (адміністрації) особам, які здійснюють функції арбітражу, інспектування та делегування матчів;

5) Президент та віце-президенти повинні працювати лише на постійній (оплачуваній) основі.

В цілому, основний зміст даного документу зводиться до того, що працювати повинні ті, хто хоче працювати і готовий повністю поринути у цю справу, а не ті, хто хочуть просто обвішати себе регаліями і титулами.

- Чому питання про постійну зайнятість нового президента є настільки принциповим?
- Дехто закидає, що мовляв таку норму вставили для того, аби закрити доступ державному службовцю, яким є Ю.Ю. Сорочик, до посади президента. Але це не так. Я знову повертаюся до делегатів, тобто виборців Конференції: якщо їх влаштовує такий підхід, така модель діяльності АМФУ, коли її президент та віце-президенти займатимуться футзалом на громадських засадах, тобто тоді, коли їм це дозволятиме основна робота, то це їх вибір. Ми ж пропонуємо кардинально новий погляд на системні складові розвитку футзалу, намагаємося привнести абсолютно нові цінності та моделі сучасного маркетингу та менеджменту, задати нових імпульсів розвитку цьому виду спорту. І подивитися на весь процес із сучасної точки зору, якій притаманні якісно відмінні механізми взаємодії між усіма суб’єктами футзалу. Старе правило «Ми АМФУ, а ви усі нам підкорюєтеся» уже не працює. Настав час нового правила: «Рівноправне партнерство усіх суб’єктів футзалу з АМФУ».

Програми усіх трьох кандидатів, переважно, прагнуть до одного і того ж результату. Однак методи його досягнення кардинально різняться.  У делегатів є вибір трьох програм розвитку АМФУ: усі три кандидати говорять правильні речі, в тій чи іншій мірі знають що робити, і які ланки діяльності АМФУ потрібно підіймати з руїн, їхні програми за багатьма пунктами збігаються. Разом з тим, дві програми з трьох, на мою думку, є застарілими і базуються на цінностях,  які не можуть в повній мірі показати результат в сучасних ринкових умовах. Саме тому, постійна зайнятість керівництва АМФУ та їх відданість своїй справі, і лише їй – є відмінною, базовою цінністю нашого підходу.

- Які є відмінності в проектах статутів, які не носять такої принциповості?
- Це, наприклад, назва Асоціації. Адміністрація АМФУ запропонувала назвати організацію «Асоціація футзалу України». Такий підхід має під собою чіткі правові основи. Так на рівні ФІФА-УЄФА, а також згідно відповідного наказу Держмолодьспорту є тільки такий вид спорту, як футзал. Але, на нашу думку, ключовим завданням АМФУ є об’єднання та взяття під опіку усіх змагань, які де-факто є футзалом з певними «модифікаціями». Саме тому, ми підтримуємо позицію або про збереження старої назви, або назвати організацію «Асоціація футзалу (міні-футболу) України». До речі, Асоціації міні-футболу Росії нічого не заважає успішно розвивати футзал та плідно співпрацювати з ФІФА-УЄФА.

Крім цього, ми пропонуємо внести у Статут такий дорадчий орган, як Опікунська рада, функціями якого повинно стати налагодження тісних та взаємовигідних зв’язків між представниками бізнесу, які бажають інвестувати кошти у спорт та самою АМФУ.

Також, важливим є питання про необхідність визначення чіткої квоти представників на Конференцію (у нашій редакції – Конгрес), а не встановлення її кожен раз в залежності від ситуації. Ми запропонували – 3 делегати і крапка. Також строки проведення Конференції/Конгресу. В контексті нашого бачення про зближення усіх суб’єктів футзалу ми запропонували проводити Конгрес щорічно, а не раз на чотири роки.

Є і ряд інших дискусійних питань, які повинна була б зняти певна група осіб, що готувала б це питання, але її поки що нема.

- З яким настроєм Ви йдете на Конференцію?
- З перспективним та обнадійливим. Спілкування з делегатами Конференції , однакове бачення подальшого розвитку футзалу дає підстави для такого висновку. Разом з тим, сподіваюся, що незалежно від того хто переможе – український футзал виграє!

Ірина КУСТОВСЬКА, www.garpastum.com