«Гонок озброєння» в нашому хокеї більше не буде»

В останньому матчі групового етапу «Леви» зустрічалися зі столичним «Соколом». Для виходу в наступний раунд львів’янам потрібна була перемога. Але не склалося: кияни були сильнішими — 3:1.

 

В інтерв’ю «Газеті» спортивний директор «Левів» та в. о. наставника команди в другій частині сезону Михайло Чіканцев підсумував виступи галичан та висловив сподівання, що його клуб не припинить існування. 

 

— На яку оцінку «Ле­ви» заслужили в сезоні 2012/2013?

— Від виступу нашої команди двоякі відчуття. Були проблеми з фінансуванням, команду покинули деякі виконавці, це, безперечно, позначилося на результатах. Ви ж бачили, що ми догравали сезон без тренерського штабу (на початку 2013 року білорус Алєксандр Руммо відмовився від співпраці з «Левами». Тоді команду очолив спортивний директор клубу Михайло Чіканцев — «Газета»). Відповідно, результат був незадовільним. Але, зважаючи на умови, в яких існує клуб, те, що на лід виходили молоді хлопці, ми дограли сезон до кінця, — це вже добре.

 

— Були шанси потрапити до півфіналу плей-оф, для цього потрібно було обіграти в основний час гри столичний «Сокіл». Чого забракло в тій зустрічі?

— Думаю, гравці втомилися. Ми ж перед тим мали дуже напружену зустріч із «Компаньйоном», в якій виклалися на сто відсотків. Тому в грі зі «Соколом» не вистачило свіжості, лідери команди не досягли того, чого від них очікували, тобто результату. 

 

— Пане Михайле, питання про майбутнє клубу. Ви впевнені, що «Леви» існуватимуть і надалі?

— Я — оптиміст, вірю, що все буде гаразд. Принаймні ми для цього робимо все можливе.  Думаю, невдовзі стане зрозуміло, як діятимемо далі.

 

— Не боїтеся, що наступного року змагання Професійної хокейної ліги взагалі не відбудуться? Все-таки в багатьох команд є очевидні фінансові проблеми…

— Думаю, в кожному разі хокей в Україні житиме, він тільки починає розвиватися. Зазвичай перший рік існування будь-чого триває легко, адже всіх переповнює оптимізм. Другий — значно складніший. А третій рік є вирішальним: люди більш професійно підходять до питання життєдіяльності клубів. Сподіваюся, що наступного сезону в ПХЛ буде більше команд. Навіть упевнений у цьому. Можливо, зміниться формат турніру. Але чемпіонат України однозначно проводитимуть. 

 

— Говорячи про професійний підхід до життєдіяльності клубу, що Ви мали на увазі?

— Більше уваги приділяти дитячому спорту, розвитку інфраструктури, а не «гонкам озброєння». Щоб пояснити, що маю на увазі, наведу приклад столичного «Беркута». Кия­ни дуже високо підняли планку зарплат, мали доволі роздутий бюджет. Не всі команди це витримали («Беркут» через несплату членських внесків не допустили до плей-оф, а в легіонерів клубу не було грошей навіть на квиток додому, — «Газета»).  

 

— До речі, про дитячий хокей. Як вам вдалося за такий нетривалий час існування «Галицьких левів» перемогти в юніорському чемпіонаті України?         

— Не сказав би, що дитяча секція існувала недовго. У Львові є ДЮСШ «Локомотив», моя вихованка, 1997 року народження, підписала професійний контракт з білоруською командою «Пантера». Цього року в складі клубу вона стала переможницею відкритого чемпіонату Австрії. Львівські хлопці, 1996-го та 1997-го років народження, навчаються та виступають у складі інтернатівської команди «Білий барс». Один мій вихованець, 1998-го року народження, зараз навчається в Академії хокею України. 

 

Раніше не мали команди одного віку, адже не було належних умов для тренувань. Три роки тому в Новояворівську збудували льодову арену, на якій ми змогли повноцінно тренуватися. Тоді ж і з’явилася група дітей одного віку, яка представляла наш регіон у чемпіонаті України. Щасливий, що нам вдалося здобувати  перше «золото» юніорського чемпіонату України.

 

— Перемога «Галицьких левів» — це збіг спри­ятливих обставин чи ознака проблем дитячого хокею в Україні?

— Дитячий хокей в Україні існує давно: є школи в Києві, Харкові. Там з дітьми працюють ще з часів Радянського Союзу. Потім до них приєдналися в Донецьку, деяких інших містах. У нас прос­то є хороші умови для занять хокеєм, створено два спецкласи, маємо льодову арену, де можемо регулярно займатися. Думаю, ми перемогли в чемпіонаті завдяки праці й таланту дітей.  

Гліб ВАКОЛЮК, Львівська газета