Александр СЕВИДОВ: «Кризис переживем нормально»

— Олександре Володимировичу, знаю, що в ці хвилини в Ужгороді проходить прес-конференція очільників клубу. Вас на неї не було запрошено чи як?
— Та ні, просто для мене першочергове — це робота. Он щойно, приміром, повернувся з тренування (розмова відбулася у понеділок вдень. — Р. Б.).

— Тоді одразу до справ. Перше: Кирило Петров відтепер ужгородець?
— Так, він уже тренується з командою. Його взяли в оренду до завершення сезону.

— А чи правда, що «Говерла» хотіла підписати Георге Флореску?
— …Скажу так, що я про це нічого не чув.

— Центроборонець Євген Єлісєєв переходить у «Чорноморець» — це радше вигадки журналістів або ж цілком ймовірний трансфер?
— Легше сприймається інформація, що Максим Шацьких підписав контракт із одеситами, ніж перехід Єлісєєва в команду Романа Григорчука…

— Євген Макаренко залишається?
— Авжеж. Женя тренується в Ужгороді, його орендна угода чинна до завершення сезону. Єдине, спробуємо більше не допускати таких ситуацій, яка трапилася з тим же Макаренком в останньому турі 2012-го, коли він не зміг вийти на гру проти київського «Динамо». Розумієте, якось воно дивно склалося, що в першому колі проти столичних грати йому дозволялося, а вже взимку — ні. Хоча керівництво «Говерли» мене завірило, що в контракті з футболістом це не було прописано…

— Знаєте, особливістю команд, які перебувають у нижній частині турнірки, є те, що вони практично кожного антракту добряче змінюють склад. Ви, часом, не плануєте вдаватися до так званих кадрових революцій?
— Ні, кістяк обов’язково збережемо.

— Не можу не спитати про внут­рішні резерви клубу. Якою є ситуація з підготовкою молоді?
— Ой… Аби школа давала плоди, на неї потрібно постійно звертати увагу…

— Мені здається, що в Ужгороді це роблять, лише коли клуб виходить в еліту й треба формувати молодіжні склади.
— Ну, про це вам не скажу, бо працюю на Закарпатті не так вже й давно. Але й справді, таланти народжуються в цьому краї, однак «Говерлу» випереджають багатіші команди. Ось і все.

— Зрозуміло. Минулого тижня була анонсована ваша зустріч із власниками клубу. Про що на ній йшлося та чи задоволені її результатом?
— Справді, підсумували 2012-й. Його перша частина пройшла надвдало, ми виграли першу лігу, а ось з другою не склалося.

— Сподіваюся, на вас усіх собак не повішали…
— Та ні. Ніхто — ні тренерський штаб, ні футболісти, ні власник і керівництво клубу не можуть вважати свою роботу вдалою. Також ми накреслили наші найближчі цілі, й було поставлене завдання вилізти з цієї ями.

— Вам більше обіцяли, чи справа дійшла до конкретики?
— Ну, сподіваюся, що керівництво реалізує все сказане. Принаймні в клубі практично немає заборгованостей, а це, повірте, дуже тішить. Нам гріх скаржитися, зважаючи на те, що коїться в тому ж «Арсеналі»…

— Може, ви теж боїтеся, що в час кризи, яка насувається, «Говерла» не витримає фінансового натиску? Зрештою, кияни практично — поза футболом, «Таврія» не виїхала на закордонні збори, кільком клубам, кажуть, добряче вріжуть бюджети…
— Чи не страшно? Та страшно! І не лише за себе, а й за колег… Я ж розумію, що в такій ситуації може опинитися будь-хто. Але керівництво «Говерли» мене завірило, що кризу переживемо нормально.

— Зважаючи на місце в зоні вильоту, чи, часом, не плануєте якісь зміни в ігровому малюнку?
— Ні, нехай навіть хтось мене за це й покартає. Розумію, що гра команди подеколи тішить більше, ніж результат, водночас можна щось поламати, так і не вибудувавши заміну. Я цього не хочу. «Говерла» грає у футбол, а це — головне. Сподіваюся, результат прийде.

— Олег Блохін казав, що потрібно завершити доукомплектацію до першого тренувального збору. Чи може собі таке дозволити «Говерла»?
— Що ви! Ужгород — не Київ. Тим паче, думаю, й Олегу Володимировичу не вдасться втілити цей свій план на сто відсотків.

— Що, крім, власне, кадрів вам потрібно, аби залишити команду в еліті?
— Об’єктивне суддівство, талан і — робота, робота, робота. Узагалі, роботу поставив би на перше місце. Повірте, все залежить від нас. На першому командному зібранні я й хлопцям сказав, що не треба дивитися на «Арсенал», «Таврію» або ж чекати рішення Лозаннського суду по справі «Карпат» і «Металіста».

— Наостанок. Суто теоретично, чи сильно вплинув би Рікарду Куарежма на стан справ, якби він таки приїхав в Ужгород, як повідомлялося в Інтернеті?
— (Усміхається). Ну, як мінімум, він добряче полоскотав би нашу зарплатну відомість… А якщо серйозно, то виконавця такого класу, та в умовному Ужгороді, ще потрібно примусити працювати.

Ростислав БУНЯК, «Український футбол»