Ближче до сорому, ніж до медалей

Хто багато років слідкує за українським футзалом і знає деякі його підводні течії, то, прочитавши інтерв’ю головного тренера збірної України Геннадія Лисенчука напередодні матчу чвертьфіналу чемпіонату світу з колумбійцями, мабуть, іронічно усміхнувся.

«Наше завдання – вийти у півфінал і як мінімум повторити результат чемпіонату світу-1996 в Барселоні, де ми стали четвертими, - каже Геннадій Лисенчук в інтерв’ю Сегодня. - Дай Бог, пройдемо Колумбію, а там – Бразилія, чотириразовий чемпіон світу. Але ми бачили бразильців у матчі з Португалією (1:3), з ними можна грати. Якщо пройдемо у півфінал, постараємося не програти, а по пенальті обіграти їх і спростувати думку про те, що зараз міні-футбол - вотчина Бразилії та Іспанії. Можливо, ще зіграємо у фіналі з Росією».

Великий парадокс у тому, що наш незмінний тренер не знав як обіграти скромну збірну Колумбії, а уже марив перемогою над збірною Бразилії та фіналом з Росією. Ви вірите у те, що нашій теперішній збірній реально обіграти збірну Бразилії? Впевнений у тому, що був би великий розгром і бразильці могли вказати наш реальний рівень. З однієї сторони потрібно подякувати Колумбії і поставити добрий могорич цій команді за те, що вони цей удар приймуть на себе. Попри це, треба визнати, що чимало людей хотіли побачити матч Україна – Бразилія. Мабуть, і для футболістів це було б почесно, адже не кожного дня та й взагалі у кар’єрі випадає така можливість.

Потрібно бути справедливим і визнати, що чвертьфінал Україна – Колумбія був найслабшим серед усіх інших пар. Схиляюся до думки, що нам дещо пощастило обіграти збірну Японії з рахунком 6:3 в 1/8 фіналу. Переконаний у тому, що велику роль у нашій перемозі зіграла вкрай невдала гра воротаря японців, яка передалася на усю команду у першому таймі. Що було у другому, мабуть, пам’ятаєте.

Переглянувши багато матчів на чемпіонаті світу, дійшов висновку, що на півфінал наша збірна точно не награла. Туди не потрапили такі потужні збірні як Аргентина, Росія, Португалія. Погодьтеся, було б не зовсім справедливо зі своїм рівнем гри там бачити команду Геннадія Лисенчука. А скільки про це мріяли? Скільки говорили про медалі? А на реальний стан речей дивилися, мабуть, одиниці.

Щоб не казали до чемпіонату світу чи після нього, нам дуже пощастило з групою та турнірною сіткою. Навіть чвертьфінал з Іраном не виглядав безнадійно. Не знаю чи усвідомите Ви чи ні, але такого шансу на чемпіонаті світу у гравців збірної та її тренерського штабу у житті може вже й бути. А якщо і буде, то, мабуть, в тих, хто тільки народився...

Група в України була однією з найслабших на турнірі. Що б там не казали про Парагвай, але ця команда зовсім нічого не показала на чемпіонаті світу. В Таїланді та Коста-Ріці про такий вид спорту, як футзал, тільки починають чути та читати, тому від цих команд нічого серйозного ніхто не очікував. Зізнаюся, найбільше здивувало те, як Геннадій Лисенчук тішився після перемоги над збірною Коста-Ріки з рахунком 6:1. Мабуть, відчував, що у Таїланді кожна перемога може стати останньою…

Перше місце в групі, звісно, потішило, однак не настільки, щоб стрибати до неба від щастя. Це були заліки для збірної України, а попереду на нас чекали екзамени. І, як показала турнірна сітка, у нас було усе в руках, аби «сесію» скласти успішно, однак…

Окремо хотілося б кілька слів написати про склад нашої команди. Уже було багато розмов та інтерв’ю про те, що на чемпіонат світу поїхали не ті, хто на це заслуговував, і навпаки. Не будемо глибоко вникати у це, однак слід сказати ось що: у нас як мінімум не була зіграна одна четвірка. Для прикладу, на матч проти Колумбії в одному квартеті вийшли грали футболісти не тільки з різних команд, а й з різних чемпіонатів. До двох гравців харківського «Локомотива» Сорокіна і Журби, окрім Шотурми з «Урагану», додався ще й представник санкт-петербурзького «Політеху» Михайло Романов.

Щодо четвірки «Енергії», яка зіграла значно краще, аніж четвірка «Локомотива», то тут є теж певні нюанси. Справа в тому, що Євген Рогачов не грає у клубі в одній четвірці разом з Максимом Павленком, Денисом Овсянніковим та Сергієм Чепорнюком. А останнім часом місця в основі «Енергії» Рогачову знаходилося далеко не завжди. Утім, на фоні іншої четвірки, цього помітно майже не було. Зрозуміло, що взаєморозуміння гравців на майданчику було далеко не ідеальним. На рівні чемпіонату міста це було б непоміченим, однак не на рівні чемпіонату світу... Бардак на майданчику та нерозуміння гравців рано чи пізно обернулося б для нас невтішно.

Найбільше тепер цікавить те, чи буде розбір польотів і чи відповідатиме хтось за результат команди. Як би там не було, черговий форум провалено. Тепер опустіться на землю, переключіться на чемпіонат України і прочитайте наступний абзац...

Думкою про те, що нашій головній команді, як і міні-футболу в країні в цілому, потрібні зміни, мабуть, нікого не здивуєш. Люди на форумах в інтернеті активно просять головного тренера подати у відставку. І варто тільки уявити, якою б була радість вболівальників, якби це сталося. Можливо, тоді б згадка про наступний чемпіонат світу і медалі на ньому не викликала б усмішок на устах…

P.S. А пригадуєте як нашій збірній пощастило пробитися на чемпіонат світу? Можливо б, румуни такий шанс використали краще…

Богдан ПАСТЕРНАК, Вголос