Джереми ШАППЕЛ: «Семья для меня – главное в жизни»

Игрок запорожского «Ферро-ЗНТУ» о выступлениях в Украине и своей семье

01 ноября 2012, 13:19 | Обновлено 01 ноября 2012, 13:21

1373

Джереми ШАППЕЛ: «Семья для меня – главное в жизни»

Незважаючи на те, що Джеремі Шаппел захищає кольори «Ферро-ЗНТУ» тільки другий сезон, команду Кирила Большакова неможливо уявити без цього універсала. Здається, на майданчику він вміє абсолютно все – здобувати очки, робити підбирання, вдало захищатися проти найсильнішого опонента. Про це свідчить і рейтинг ефективності, за яким Джеремі є незаперечним лідером Суперліги. Втім, в інтерв’ю мова піде не лише про його ігрові навички. Шаппел також розкаже про літню відпустку, свої вокальні здібності та найголовнішу мотивацію в житті.

- Джеремі, незважаючи на те, що сезон уже набрав ходу, розпочати нашу розмову хочеться з теми літніх канікул. Розкажи, будь ласка, як ти провів відпустку?

- Протягом усього літа я був зі своєю родиною, чим, урешті-решт, насолоджувався, а також відновлювався після травми коліна. Спочатку був у Пітсбургу, потім вирушив до Лас-Вегаса. Звичайно, не розважатися. Мій агент щороку влаштовує там тренувальний табір, і я охоче поїхав туди разом із дружиною, нашими дітьми, моєю мамою та її п’ятьма сестрами. Після перебування в таборі ми провели ще кілька днів у Вегасі, відвідали пам’ятки міста.

- Упродовж тренувального табору ти бачився з кимось із нинішніх партнерів по команді, або з колишніми одноклубниками?

- Так, звісно. Бачився, наприклад, із Вінсентом Хантером. Також там були колишні гравці «Ферро-ЗНТУ» Кеддрік Мейс і Крістіан Бернс, кілька хлопців з «Говерли». А коли я повертався до Пітсбурга, дізнався, що разом зі мною в місті в той самий час знаходився і Майкл Девіс. Проте ми з ним так і не зустрілися.

- На початку сезону головний тренер «Ферро-ЗНТУ» зазначав, що наша команда входить у сезон не в найкращих кондиціях. А зараз, як вважаєш, «біло-зелені» вже набрали необхідних обертів?

- Що стосується мене, то я вже близький до оптимальної форми. Та й інші хлопці знаходяться на необхідному рівні фізичної готовності. Так, наш наставник казав про деякі огріхи, проте не забувайте, що всі ми – професіонали, тож дбаємо про набуття кондицій не тільки на тренуваннях команди, а й завдяки індивідуальним заняттям.

- Що ж, ти дуже вдало розпочав сезон. Тебе визнавали MVP тижня, включали до складу найкращих п’ятірок…

- Для мене все це не має особливого значення. Я переслідую інші цілі. Якщо наставник дасть вказівку здобувати якомога більше очок, я буду це робити, якщо він скаже зосередитися на підбираннях – боротимуся під щитами, якщо ж треба опікати найкращого гравця в складі суперника – стану його тінню. Найголовніше – перемога команди, щоб я був їй корисний, не має значення, в якій ролі.

- А можливо, твій потужний старт пов'язаний із прогресом, якого ти досяг під керівництвом Кирила Большакова? Як вважаєш, за той час, що ти провів у Запорожжі, ти виріс, як баскетболіст?

- Думаю, що так. Мені дуже імпонує стиль Кирила Большакова. Я ще зі шкільних часів грав у швидкий баскетбол, тому все це мені дуже близьке. Швидкі відриви, вільні кидки, легкі очки з-під кошика. У складі «Ферро-ЗНТУ» я, звичайно, навчися дечому новому, а ті навички, які в мене вже були, зумів покращити.

- До речі, кінець минулого чемпіонату виявився для тебе дуже нелегким. Окрім травм, ти ще й переживав розлуку з родиною – твоя дружина народжувала другу дитину в Америці. Скажи, чому ви вирішили не скористатися послугами одного з наших пологових будинків, як, скажімо, подружжя Гуіннів?

- Причина в тому, що малюк мав з’явитися на світ наприкінці сезону, у травні. Якби моя дружина народжувала тут, то ми б мали залишитися в Україні на все літо, тому що новонародженому забороняється подорожувати літаком, тим більше, на далекі відстані. Ми ж хотіли бути поближче до наших рідних, саме тому Джастін заздалегідь полетіла до США. Мені також було непросто. Важко повертатися додому, де на тебе чекають самі лише стіни, навіть поговорити ні з ким.

- Відчувається, що родина для тебе багато важить, чи не так?

- Сім’я для мене – найголовніше в житті. Тому я намагаюся робити все від мене залежне, щоб моя родина ні в чому не мала потреби. Я піклуюся про майбутнє моїх дітей. Все, що я роблю – заради них і дружини. Навіть якби не грав у баскетбол, усе одно, намагався б забезпечити всім необхідним синів і доньку.

- Під кінець нашої розмови поговоримо безпосередньо про перспективи «Ферро-ЗНТУ» в чемпіонаті Суперліги. До завершення першого кола – чотири тури. Як вважаєш, чи зумієте втриматися на високих позиціях до кінця регулярної першості?

- Якщо ми будемо грати так, як в останній грі з «Азовмашем», можемо фінішувати навіть першими, без проблем. Ми добре захищаємося, підстраховуємо один одного на майданчику, вдало граємо на підбираннях і швидко переходимо від оборони до нападу. Якщо продовжимо в такому ж дусі – матимемо чудові шанси фінішувати попереду всіх.

- Нещодавно «Ферро-ЗНТУ» відсвяткував двадцяту річницю з дня заснування клубу. Чи ти знав про це?

- Так, перед грою з «Азовмашем» президент повідомив нам про це. Певною мірою це стало додатковою мотивацією для нас. Для клубу це солідна дата, чимало було зроблено за цей час: були й великі перемоги, й прикрі поразки, завойований Кубок і медалі чемпіонату Суперліги. Тож я вважаю, що «Ферро-ЗНТУ» цілком заслуговує на своє нинішню репутацію. І було б чудово, якби ми зібралися ще через двадцять років і пишно відсвяткували сорокаріччя «Ферро-ЗНТУ».

БК «Ферро-ЗНТУ»