Денис КОЖАНОВ: «В Мариуполе никак не могу найти свою игру»

Півзахисник «Іллічівця» вважає, що його повернення на високий рівень гри — питання часу. Головне — розібратися в собі…

Із 9 по 15 жовтня футболісти «Іллічівця» перебували в Ялті, де проводили дворазові тренувальні заняття, здавали тести, традиційний крос «Царською стежиною», а в спарингу поступилися (0:1) полтавській «Ворсклі». Про підготовку азовців в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» розповів півзахисник «Іллічівця» Денис Кожанов.

— Денисе, як погода в Криму? І чому саме на півострів «Іллічівець» вирушив заповнювати паузу?
— Погода — непогана, є всі умови, щоби добре підготуватися до серйозних ігор, які на нас чекають незабаром. А щодо півострова, то, певне, давно помітили, що Микола Петрович (Павлов. — Д. Д.) любить Ялту…

— У контрольній грі з «Ворсклою» поступилися по ділу?
— Навпаки — контролювали гру й переграли суперника. У наші ворота призначили несправедливий пенальті, й тому не прикро було програти.

— У чемпіонаті ви — сьомі, до зони Ліги Європи рукою подати…
— Так, сезон цікаво складається. Виграв одну-дві гри, й вже посідаєш четверте-п’яте місце. Зрештою, все залежить од нас.

— Що змінилося в підготовці, атмосфері команди з приходом на тренерський місток Миколи Павлова з його тренерським штабом?
— Кожен наставник, приходячи в команду, вносить корективи. У Миколи Петровича свої погляди на підготовку, на гру, а в його попередників — свої. Значних змін, як на мене, не відбулося. Але посилилася дисципліна. Тепер акцент робиться на фізичній готовності футболістів.

— А те, що головний тренер під час матчів не керує грою команди з лави для запасних, якимось чином позначається на ваших діях?
— Думаю, що ні. Бо на лавці сидять люди, які допомагають Миколі Петровичу, його однодумці. І треба обов’язково зазначити, що під час гри з лави для запасних складно достукатися до футболістів, щось їм пояснити. А в перерві матчів Павлов нам усе дохідливо доносить.

— У «Карпатах» уболівальники вас обожнювали. А як в Маріуполі?
— До мене непогане ставлення й в Маріуполі. Просто нині показую інший рівень гри, ніж у «Карпатах». І тому щось більше говорити з цього приводу мені складно.

— Бачу, що й самі не задоволені собою?
— Звичайно! Сподіваюся, що з часом усі проблеми подолаю.

— Денисе, а де комфортніше грається — в «Карпатах» чи в «Іллічівці»?
— Це трохи провокаційне запитання… У Львові мені було дуже комфортно, у Маріуполі на сьогодні не можу віднайти свою гру. І не знаю, чому так відбувається.

— Мрію пробитися в основний склад «Шахтаря», часом, не полишили? І, взагалі, чи є у вас така мрія?
— (Після паузи). Думаю, що майже в кожного футболіста, який грає в чемпіонаті України, є мрія виступати за донецький «Шахтар». Усе ж, «гірники» — чемпіони України, грають у Лізі чемпіонів…

— Мабуть, дуже прикро й те, що вас перестали викликати в розташування національної збірної України?
— Звичайно, прикро… Але, в першу чергу, треба розібратися в собі. Думаю, це справа часу, ще заявлю про себе. Принаймні опускати руки не збираюся.

— У найближчу п’ятницю на «Іллічівець» чекає випробування «Шахтарем» на «Донбас-Арені». Коліна не тремтять?
— Ні, хочеться перевірити сили. З таким суперником одразу зрозумієш, в якому функціональному стані перебуваєш. У мене є величезне бажання проявити себе перед Мірчею Луческу. Думаю, такий стимул буде не в одного мене, а й у всієї команди.

Дмитро ДОЙНІКОВ, газета Український футбол