Александр ХМИЛЬ: «Для меня хоккей – это стиль жизни»

У домашньому матчі з київським «Соколом» вже на перших її хвилинах нападник «Левів» Олександр Хміль у зіткненні із захисником гостей Костянтином Рябенком отримав серйозне подвійне ушкодження – зламав ніс та малогомілкову кістку. Тож тепер 47-ий номер «Левів», якому 6-го січня виповниться 32 роки, зможе взяти участь в іграх регулярної першості Професійної хокейної ліги України лише десь на початку лютого. Про це кореспонденту прес-служби клубу розповів сам гравець.

– Щойно стало зрозуміло, що ушкодження не лише не дозволять продовжити участь у грі, а й є досить серйозними, мене відвезли у районну лікарню, – розповідає сам гравець. – Рентген засвідчив, що в зіткненні мені зламали ніс та малогомілкову кістку. На щастя, перелом ноги обійшовся без зміщення, тому мені одразу наклали гіпс, який доведеться носити орієнтовно три неділі. А от з носом ситуація вийшла дещо складніша, тому, аби його правильно вправити, довелося їхати у Львів. Користуючись нагодою, хочу подякувати лікарям, які і в Новояворівську, і у Львові все зробили на високому професійному рівні. Наразі почуваюся нормально.

– У багатьох викликає подив перелом ноги. Адже удар ніби то був лише в обличчя… Можеш більш детально розповісти про зіткнення з Рябенком?
– Ми проводили атаку і я віддав пас на край Сидорову. На вході в зону «Сокола» він повернув мені шайбу і саме в цей момент Рябенко мене зустрів на синій лінії. Мені здавалося, що я мав проскочити захисника «Сокола». Тому й не очікував удару, але вийшло, що він плечем вдарив мене в ніс. В момент удару опорна нога пішла вперед, а ковзани залишилися на місці. Тому й стався перелом.

– В тому епізоді арбітри порушення правил з боку гравця «Сокола» не зафіксували. А ти як вважаєш, воно мало місце?
– Важко щось сказати – я не бачив момент удару. Якщо все було в межах правил, як трактують судді, то Рябенко просто майстер. Але хлопці кажуть, що він наніс удар з порушенням правил, бо не встигав мене накрити. Коли це так, то м’яко кажучи, він вчинив не по-спортивному.

– Настрій у тебе пригнічений?
– В принципі, ні. Звісно, прикро, що таке трапилося. Але це ж хокей – вид спорту достатньо травматичний, тому подібних ситуацій в ньому виникає чимало. А ще скажу, що мені гріх скаржитися на долю в цьому питанні. Адже за кілька днів мені виповниться 32 роки, як для хокея, вік не молодий. Однак у дорослому хокеї це моя перша подібна травма. Раніше тільки в ще дитинстві, мені тоді було десь років 13, я якось зламав ключицю. Та й загалом до подібних ситуацій професійному спортсмену потрібно ставитися по-філософськи: травми – це частина нашого життя.

– Коли ми зможемо тебе знову побачити у грі?
– Як я вже казав, тижні три доведеться носити гіпс. Потім ще десь днів 10–15 піде на реабілітацію. Виходить, на лід я зможу вийти десь орієнтовно в кінці січня – на початку лютого.

– Потреби перебування в лікарні немає?
– Ні. Адже перелом обійшовся без ускладнень. Зараз ходжу на милицях. Мені пропонували кілька днів провести у лікарні. Але для чого?.. Вдома я видужаю швидше. Тепер головне, правильно провести реабілітацію, щоб якомога швидше повернутися в гру і принести команді максимальну користь.

– Ти родом з Києва. Не було варіантів, щоб пройти реабілітацію в Києві?
– Були, але все зваживши, я прийняв рішення залишитися у Новояворівську. Тут все поряд, а умови для реабілітації нічим не гірші, ніж в Києві. Але там мені довелося б кожен раз витрачати купу часу і сил, щоб добратися на процедури. До того ж в дружини були б додаткові клопоти, а вона ж працює. Та і я страшенно не люблю, коли за мною доглядають.

– На Новий рік вона приїде до тебе?
– Так. Новий рік будемо зустрічати в Новояворівську разом з нею та Миколою Сидоровим і його дівчиною. Ми в Новояворівську з Миколою живемо в одній квартирі.

– Напевно і в тебе, і в твоїх партнерів настрій не надто святковий?
– Звичайно, якби ми обіграли в останньому матчі «Компаньон-Нафтогаз», настрій був би зовсім інший. А так виходить, що серія невдалих ігор надто затягнулася.

– На твою думку, що стало причиною поразки в цьому надзвичайно важливому матчі?
– Важко сказати. Провалили початок зустрічі – дуже швидко рахунок став 0:2, а на перерву пішли, пропустивши чотири шайби. Потім два періоди виглядали краще за «Компаньон», але вже було запізно. Не хочу виправдовуватися, але не можу не відзначити, що з приходом на посаду головного тренера Олександра Сеуканда, «Компаньон-Нафтогаз» дуже сильно додав у грі. Перш за все команда добавила у фізичній підготовці. Так що їхні останні перемоги не є випадковими.

– Тепер «Леви» відстають від четвертого місця вже на шість очок. Як вважаєш, цей відрив можна ліквідувати?
– А чому ні? Попереду ще дуже багато ігор. Так, ми програли «Компаньону» та й в цілому зараз переживаємо не простий період. Але гра з «Соколом» наочно показала, що поступово ми виходимо з кризи – нам би ще трохи везіння. Та й суддівство, не знаю чому, по-більшості чомусь виходить проти нас. Але все в наших руках. Сподіваюся, що в Новому році все у нас налагодиться.

– Що скажеш про умови тренувань в Новояворівську?
– Вони цілком пристойні. На льоду тренуємося, скільки хочемо. Є тренажерний зал, басейн, сауна. Харчування також нормальне. Так що від нас вимагається лише працювати належним чином на тренуваннях і віддавати всі сили в кожному матчі.

– Претензії до керівництва клубу у тебе є?
– Та ні, все нормально. Те, що написано в контракті, виконується в повному об’ємі і своєчасно. Знаєте, не буду нічого приховувати і скажу прямо – коли б щось було не так, я б тут не грав. Хоча я міг би заробляти більше грошей, ніж отримую їх зараз. Але для цього потрібно було б покинути хокей. А для мене хокей – це не просто улюблена гра чи хобі. Для мене хокей – це стиль життя. А стосовно вашого питання скажу, що мене в «Левах» все влаштовує. Я отримую справжнє задоволення від того, що граю саме в цій команді.

Прес-служба ХК «Леви»