Владимир ЕЗЕРСКИЙ: «Мог оказаться в России или в Германии»

Володимир Єзерський в українському футболі неординарна постать. Захисник впродовж власної кар’єри пограв у таких іменитих клубах, як київське «Динамо», дніпропетровський «Дніпро» та донецький «Шахтар». Не так давно йому виповнилося 35 років. Навіть у такому поважному, як для футболу віці, Володимир є твердим гравцем основи амбіційної сімферопольської «Таврії».

Про секрети власного довголіття і не тільки Володимир Єзерський розповів в інтерв’ю сайту «ФУТБОЛ 24» .

- Володимире, у 35 років грати на найвищому рівні вам допомагають гени чи професійне ставлення до роботи?
- Усе в комплексі. Зараз є можливість черпати інформацію про методику іноземних футболістів – поведінку в побуті, їхнє харчування, відновлення, підготовку. Багато корисної інформації черпав у розмовах із Олегом Лужним, Андрієм Шевченком та Анатолієм Тимощуком. Плюс мав нагоду спілкуватися із легіонерами з різних країн. Коли є багато інформації, маєш можливість вибрати оптимальний варіант підготовки. Звісно, гени теж мають важливе значення. Без здоров’я, яким тебе наділила природа, нікуди не поткнешся. Але і професійне ставлення до своєї роботи має величезне значення.

- Впродовж довгої професійної кар’єри ніколи не з’являлося бажання повісити бутси на цвях?
- Можу згадати той період, коли із «Шахтаря» перейшов у «Зорю». Тоді в Луганську, можна сказати, клуб створювали на рівному місці. Після попередніх президентів клубу практично нічого не залишилося. Не було людей, які б розуміли особливості сучасного футболу. Маю на увазі персонал клубу. А я звик грати у таких командах, як «Шахтар», «Дніпро». Звик до перемог. А в «Зорі» довелося вчити людей правильного ставлення до сучасного футболу, виконання на своєму робочому місці професійних обов’язків. Такі речі, мабуть, заважають прогресувати українському футболу. Маю на увазі не тільки «Зорю», а й інші команди Прем’єр-ліги. У наших лідерів усе гаразд, а в тих клубів, які перебувають в турнірній таблиці під зоною Ліги Європи і нижче, є чимало випадкових у футболі людей. Важко було працювати тоді, коли люди не розуміли, що футболісти потребують правильного харчування, їм необхідно підготувати форму. Взагалі, увесь процес потрібно продумати. Йдеться про ті дрібнички, які уже давно взяті до уваги нашими провідними клубами. Повірте, до приходу Семена Йосиповича Альтмана в «Таврії» багато чого теж було не на тому рівні, на якому б мало бути. Дякуючи цьому фахівцеві, клуб виходить на інший рівень, завдяки чому і команда на полі по-іншому виглядає.

- Ніколи не шкодували, що не пограли в якомусь іноземному клубі, не побачили з середини їхньої кухні?
- Можу лише дякувати долі за свою кар’єру. Пройшов із Заходу на Схід України, а зараз поталанило перебратися на Південь країни. Мені пощастило познайомитися із багатьма прекрасними фахівцями, пізнати різних уболівальників. Завжди професійно ставлюся до своєї роботи. Тому у Львові, Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Луганську чи Сімферополі мене уболівальники завжди тепло зустрічають. Мабуть, кожна людина, яка добросовісно виконує свою роботу,отримує подяку від інших. Таке за гроші не купиш. Таке можна здобути лише правильним відношенням до справи.

- А взагалі пропозиції були перейти за кордон?
- Коли переходив із «Карпат» в «Динамо», мене кликали до себе деякі московські клуби. Перед чемпіонатом світу були варіанти в Німеччині, навіть зустрічався із людьми. Але від переїзду за кордон відмовився. Український футбол, думаю, на правильному шляху. Ті команди, в яких я грав, розвиваються, прогресують із кожним роком. Тому в мене не було бажання їх покидати, адже на мене розраховують і не хотілося нікого підводити. Взагалі, це ще треба подумати які команди сильніші – наші лідери чи середні команди провідних європейських чемпіонатів.

- Володимир, це правда, що коли ви починали тільки грати на професійному рівні, у командах були старожили, які вчили молодь як поступати у тій чи іншій ситуації? Були, так би мовити, неформальними заступниками тренера…
- В «Карпатах», коли я там грав, Мирон Богданович Маркевич зібрав цілу плеяду хороших футболістів. Поруч з ними мені було простіше прогресувати. Із того складу десь десятеро чоловік працює тренерами на різних рівнях. Володимир Шаран, Іван Гецко, Олександр Чижевський, Юрій Беньо, Богдан Стронцицький, Андрій Полунін, Сергій Мізін – були професіоналами високого рівня. Практично усі зараз займаються тренерською роботою. У них навчився багатьом речам, вони мені дуже допомогли.

- Зараз стосунки старожилів команди і молоді змінилися?
- Так, наприкінці 90-х років, коли перейшов у «Карпати», у футболістів було інше відношення до своєї роботи, ніж зараз. Молодь, у першу чергу, поважає себе, а не інших. Дехто нормально сприймає твої підказки, а є 20-річні футболісти, які впевнені, що уже усе знають і не потребують жодних підказок. Їх нічого не хвилює, окрім себе та власних якихось планів. Це прикро. Зустрічав чимало молодих і перспективних футболістів, які переставали прогресувати. Вони нехтували підказками старших партнерів по команді, не прислухалися до їхніх порад. Зараз такі є і в «Таврії». Вони роблять вигляд, що слухають тебе, а насправді пропускають твої слова повз вуха. Просто такий час. Справа, мабуть, у вихованні людей. В Незалежній Україні були проблеми із шкільним вихованням, вихованням батьків своїх дітей. Хоча є і винятки, не усі такі. Але більшість гравців живуть своїм життям і більше їм нічого не треба.

- Розумію, що не пасує коментувати футболісту конфлікт двох керівників клубів. Маю на увазі Сергія Куніцина і Дмитра Селюка. Скажіть, бодай, наскільки гравці команди комфортно почуваються тоді, коли два керівника так поводяться?
- Це не моя справа. Я повинен тренуватися, виходити на поле і робити свою справу. А стосовно цієї ситуації, то, думаю, вони домовляться і усе буде гаразд.

- Наостанок розмови хотів поцікавитися вашої думкою стосовно перспективи наших команд у Лізі Європи. У матчі із «Аустрією» фаворитом є «Металіст»?
- На сьогодні, «Металіст» показує красивий і стабільний футбол. Керівництво клубу плідно попрацювало на організаційними питаннями, прийшли футболісти, які однозначно підсилили команду. Впевнений, «Металіст», зважаючи на його сьогоднішню гру, повинен перемагати «Аустрію».

- «Ворскла» уже втратила шанси на вихід із групи. Відсутність відповідальності за результат допоможе полтавчанам показати розкутий і красивий футбол?
- «Ворскла» уже і так зробила великий крок уперед. Зараз їм просто потрібно зіграти у свій футбол, показати, що вони уміють. Комплекси повинні відійти на другий план. Впевнений, Микола Павлов знайде потрібні слова для підопічних. А його команда і так потішила уболівальників Лігою Європи. Це, як на мене, головне.

- «Динамо» зі «Сток Сіті» буде не просто?
- «Сток Сіті» - достатньо добротна і хороша команда. Англійці перед початком сезону підсилилася достатньо серйозними футболістами. Не дарма «Сток Сіті» у своїй групі в Лізі Європи посідає перше місце. В чемпіонаті Англії ця команда теж виглядає непогано. Звісно, до цього суперника потрібно поставитися дуже серйозно. Необхідно киянам м’яч опустити вниз, показати таку ж гру, як і у першому протистоянні із «Сток Сіті». Буду вболівати за «Динамо», як і за інші наші команди у Лізі Європи.