Провал у Ризі похоронить український хокей

Завтра в Ризі стартує чемпіонат світу з хокею. На льодових майданчиках столиці Латвії змагатиметься і національна збірна України, для якої цьогорічний світовий форум є дев'ятим поспіль серед найсильніших команд планети. Кістяк української збірної становлять досвідчені майстри, які мають чималий досвід виступів на найпрестижніших турнірах. Серед лідерів "синьо-жовтої" дружини й знані форварди. Наприклад, володар Кубка європейських чемпіонів нинішнього року в складі московського "Динамо", найрезультативніший гравець української "діаспори" в чемпіонаті Росії Вадим Шахрайчук, новоспечений чемпіон Білорусі Віталій Семенченко з мінської "Юності", який з 19-ма очками за системою "гол + пас" став найкращим снайпером стадії плей-оф, та захисник, один із провідних гравців команди російської Суперліги "Сибір" (Новосибірськ) В'ячеслав Завальнюк. Усім трьом по 32 роки, за збірну України разом почали виступати ще в юніорському віці, а з головною командою країни пройшли шлях від групи С до елітного дивізіону світового хокею. Під час завершального етапу підготовки до чемпіонату світу після одного з тренувань із Вадимом, Віталієм та В'ячеславом спілкувався кореспондент "Поступу".

- Як кожен із Вас оцінює виступ свого клубу в нинішньому сезоні? Дайте оцінку своїй грі в складі своєї команди.

Вадим Шахрайчук: Сезон видався неоднозначним. За всю свою кар'єру я жодного разу не потрапляв у таку ситуацію, що склалася цього року в "Динамо". Сезон ми розпочали в ранзі чемпіона Росії, але цього разу вилетіли вже в 1/8 фіналу стадії плей-оф. Проте сенсаційним такий підсумок ні для кого не став. Адже за весь рік ми одержали, та й то, напевно, випадково, лише одну зарплатню, і сталося це ще восени. Доходило до того, що наш тренер Владімір Крікунов буквально вмовляв хлопців вийти на лід. Але було на динамівській вулиці й свято. Після десяти поспіль програних єврокубкових фіналів "Динамо" нарешті перемогло у Кубку європейських чемпіонів. Приємно, що до цього успіху долучився і я. У фіналі в протистоянні з фінами все вирішувалося в серії післяматчевих булітів, і саме я зробив перший крок до перемоги. Цікаво, що й тут не минуло без фінансового конфузу: нам заплатили лише гонорар із призового фонду оргкомітету Фіналу чотирьох, але при цьому вирахували з цієї суми вартість квитків за проїзд та проживання в готелі Санкт-Петербурга...

В'ячеслав Завальнюк: "Сибір", як і "Динамо", не зумів подолати перше коло плей-оф чемпіонату Росії. Проте керівництво клубу оцінило наш виступ як цілком прийнятний, адже завдання мінімум ми виконали. Могли зіграти й краще, однак цьому завадила низка негативних факторів. Яких? Це внутрішньокомандні справи, і я вважаю, що озвучувати їх на сторінках газет не потрібно. Стосовно себе скажу одне: в регулярній першості зіграв на пристойному рівні, а от у плей-оф, як і вся команда, виглядав менш яскраво.

Віталій Семенченко: Може, я буду не надто скромним, але сезон і для мене, і для команди видався цілком успішним. Регулярну першість Білорусі, незважаючи на невдалий старт, ми виграли, випередивши найближчих конкурентів на 15 очок. Не мала "Юність" серйозних проблем і в матчах плей-оф. Своїми діями я задоволений, адже зробив чималий внесок в успіх команди.

- Що Ви відчували, спостерігаючи за баталіями хокейного турніру зимових Олімпійських ігор-2006 у Турині? Адже зіграти в ньому могла й збірна України.

В. Ш.: Звичайно, сумно, що ми не здобули путівки в Турин. А шанси в нас були, до того ж чималі. Якби на відбірний олімпійський турнір до Австрії ми приїхали бойовим складом, то, напевно, обіграли б і Казахстан, і Францію. Я з гордістю згадую збірну України, яка чотири роки тому грала на Олімпіаді-2002 в Солт-Лейк-Сіті, де ми гідно протистояли шведам, росіянам та канадцям. Не знаю, чи буде ще колись у нас така сильна збірна... А в олімпійському турнірі в Турині ми вболівали за збірну Росії, в складі якої виступало чимало колишніх та нинішніх партнерів. Та й тренував росіян наставник "Динамо". Я навіть телефонував до Турина, вітав хлопців із перемогою над канадцями. На жаль, з медалями, про які мріяла вся Росія, привітати їх так і не довелося...

- А з яким настроєм збірна України готувалася до чемпіонату світу в Ризі?

В. З.: Про настрій говорити нічого. Адже чемпіонат світу - це головне змагання сезону, і цим усе сказано. А щодо збірної України можна лише доповнити, що ми вже не перший рік немов під дамокловим мечем ходимо. Перед нами, як завжди, стоїть одне завдання - зберегти місце в елітному дивізіоні. А наш провал у Ризі може остаточно поховати хокей в Україні. Адже навіть незважаючи на те, що ми вже стільки років граємо в еліті світового хокею, держава нам практично не приділяє жодної уваги.

- І все ж, попри всі негаразди, на який виступ своїх улюбленців на льодових майданчиках Риги можуть сподіватися українські шанувальники хокею?

В. С.: У Латвії, на мій погляд, ми стовідсотково повинні залишитися в еліті і на наступний рік. До снаги нам і завдання вперше в своїй історії пробитися до вісімки найкращих команд світу. Звичайно, для цього необхідно продемонструвати все, на що ми здатні. Ну й, звичайно, не завадить і посмішка долі, без якої в сучасному спорті перемогти неможливо.

В. З.: Прогнозувати можна багато, але передусім потрібно грати. Не можна поділяти суперників на сильних і слабких та берегти сили в матчах із першими, аби потім викластися в протистояннях із другими. Така стратегія ніколи не дозволяє продемонструвати весь свій потенціал. Налаштовуватися потрібно на всіх опонентів однаково, лише за такої умови можна досягнути результату. На щастя, наш тренер Олександр Сеуканд притримується саме такої позиції.

- Перша гра завжди особлива, від неї значною мірою залежить турнірна доля тої чи іншої команди. В Ризі першим суперником збірної України буде команда Швеції. Як думаєте протистояти олімпійським чемпіонам Турина-2006?

В. Ш.: По-перше, збірна Швеції в Турині і в Ризі - це дві різні команди. Адже на чемпіонат світу не приїде багато зірок NHL. Хоча зрозуміло, що фаворитом у цій зустрічі буде команда Тре крунур. А по-друге, непереможних команд нема. Тому головне для нас - належно налаштуватися на боротьбу, максимально самовіддано та дисципліновано зіграти в обороні та чіплятися за кожен свій шанс в атаці. Сподіватимемося й на певну недооцінку нас із боку скандинавів.

- Наш другий суперник - збірна Швейцарії, яка щороку додає в майстерності. З якнайкращого боку хокеїсти Країни банків та годинників проявили себе і в Турині. Напевно, з ними теж доведеться нелегко?

В. С.: Хоч це й звучить банально, проте на чемпіонатах світу слабких суперників не буває. А якщо ми мріємо про вихід у плей-оф, то Швейцарію обов'язково необхідно обігрувати. Вважаю, що взяти над ними гору нам цілком до снаги. Дивився, як вони грали на Олімпіаді в Турині. Так, дисциплінована команда, добре організована, фізично міцна. Проте ми їх неодноразово перемагали, зокрема на Олімпіаді-2002 в Солт-Лейк-Сіті.

- З огляду на те, що головне завдання українців у Ризі - збереження прописки в еліті, цілком ймовірно, що поєдинок проти команди Італії буде для нас чи не головним у турнірі?

В. З.: Якщо зі шведами потрібно спробувати гідно протистояти, а зі швейцарцями ми повинні зіграти на рівних, то команду Італії збірна України просто зобов'язана обігрувати. Адже в цій зустрічі, на відміну від двох перших, фаворитом уже будемо ми. Проте шапкозакидацьких настроїв щодо матчу з італійцями в нас немає. Суперник серйозний, в його складі грає чимало натуралізованих вихідців із Північної Америки, які мають належний рівень майстерності. До того ж збірна Італії як команда країни-організатора брала участь у цьогорічному олімпійському турнірі, де в матчах проти найсильніших хокеїстів планети набралася чималого досвіду поєдинків на найвищому рівні. До речі, з тими ж швейцарцями італійці зіграли на рівних. Але ми віримо, що команду Італії в Ризі збірна України обов'язково обіграє. І не лише її...

Оксана ПАВЛЮК, Поступ