Григорий Суркис: возродить культуру болельщиков

Президент Федерації футболу України Григорій Суркіс став одним із експертів «Німецької хвилі», відповівши на запитання стосовно культури поведінки футбольних уболівальників на стадіонах. Наскільки небезпечні прояви насильства на трибунах? Чи є це тенденцією для України? Як угамувати горе-фанатів і зробити футбольні події справжнім святом для всіх уболівальників? Про все це розмірковує чільник українського футболу.

На думку Федерації футболу, в деяких випадках поведінку окремих груп фанатів на трибунах стадіонів дійсно можна назвати неадекватною. Інколи такі прояви є справді небезпечними як для самих фанів, так і для пересічних уболівальників, що опинилися поруч із фан-секторами. Як правило, небезпека криється у недбалому використанні піротехнічних засобів, а також в агресивній, провокаційній поведінці радикальних прихильників команд-суперниць.

У таких випадках не лише страждають фізично конкретні особи, але й зазнають матеріальних збитків власники стадіонів та організатори змагань. Окрім того, репутація найпопулярнішого виду спорту теж стає заручницею зухвалих порушників правил перебування на аренах.

За ініціативи ФФУ в регламенті національних змагань передбачені доволі жорсткі санкції за протиправну поведінку на трибунах стадіонів. Причому вони можуть застосовуватися як до тих осіб, що безпосередньо вчинили правопорушення, так і до господарів поля, котрі не змогли запобігти таким діям. Однак ці безкомпромісні профілактичні заходи не завжди є ефективними, оскільки рівень правосвідомості нашого суспільства в цілому поки що далекий від європейських стандартів законослухняності.

Тим не менше, випадки проявів насильства на українських стадіонах не носять систематичний характер, а є хаотичними стихійними спалахами. Якщо напруга на деяких секторах зашкалює за допустимі межі й починає загрожувати здоров’ю та безпеці більшості вболівальників, у врегулювання ситуації змушені втручатися представники правоохоронних органів, які компетентно й оперативно припиняють безлад. Вони, насамперед, виявляють заводіїв конфлікту, затримують їх, складають відповідні протоколи про адміністративні порушення, передаючи справи до суду. На жаль, стюарди не завжди в змозі самотужки й у межах своїх повноважень виконувати подібні функції. Траплялися ситуації, в яких стюарди були відверто безсилими що-небудь вдіяти проти агресивної поведінки радикально налаштованих фанів.

До речі, в рамках підготовки до чемпіонату Європи, на вимогу УЄФА, Верховна Рада України нещодавно прийняла, а Президент держави підписав закон, згідно з яким уболівальників, затриманих за хуліганство, судитимуть за прискореною процедурою прямо на стадіоні. Це відбуватиметься у спеціально відведеному приміщенні, де протягом доби винному й буде оголошено вирок. Цей закон діятиме тільки під час Євро-2012, а також протягом 30 діб після фінального матчу в Києві. Покарання передбачатиме або внесення особи порушника до «чорного списку», що автоматично означатиме заборону надалі відвідувати матчі та інші заходи, пов’язані з футболом. Або ж − для іноземців − депортацію з країни протягом 24 годин без права на оскарження.

Ухвалення цього документа саме за рекомендацією УЄФА дає ФФУ чіткі та зрозумілі орієнтири на перспективу щодо необхідного переліку обов’язкових превентивних дій для забезпечення безпеки на стадіонах. Окрім традиційної роз’яснювальної роботи у механізм комунікації між національною федерацією та неадекватними вболівальниками також буде закладено жорсткі регулятивні принципи.

У той же час ФФУ не можна сприймати в даному контексті лише як головну структуру, котра апріорі винна за всі негаразди, що мають місце у підвідомчій галузі. Адже федерація об’єднує 49 колективних членів, кожен із яких вважає себе активним суб’єктом футболу, а значить є і генератором, і носієм частинки загальної фанатської культури. До того ж уболівальники перебувають на стадіоні лише у дні матчів і протягом двох годин максимум. Решту часу вони є звичайними громадянами, котрі живуть і виховуються у сім’ях, навчаються у школах та вузах, беруть активну участь у суспільно-політичному житті за місцем свого проживання. Таким чином рівень виховання і загальнолюдської культури кожного, хто приходить на стадіон, сформований не клубами, не федерацією і не футболом у цілому.

Федерація футболу України не займається індивідуальним чи колективним вихованням фанатів жодного з професіональних клубів ПЛ та ПФЛ. Це − не її функція. Натомість ФФУ зобов’язана створити й контролювати виконання таких адміністративно-правових умов у футбольному середовищі, які б сприяли недопущенню проявів агресії на трибунах стадіонів з боку певних категорій уболівальників. У свою чергу було б логічно, аби Мінсім’ямолодьспорту та Міністерство освіти розробили спільно з ФФУ та запровадили в межах своєї компетенції спеціальні освітні програми серед учнівської молоді, яка складає основу фанатського руху. Така системна просвітницька робота під патронатом держави допомогла б підійти до вирішення цієї соціальної проблеми комплексно та більш ефективно.

Sport.ua