Жемчужина Средиземноморья

Sport.ua представляет анонс Гран-при Монако Формулы-1

27 мая 2011, 16:12 | Обновлено 27 мая 2011, 16:37

4232

Жемчужина Средиземноморья — Баттон, победитель этапа в 2009 году

Дуже рідко буває в житті, коли речі по суті неоднозначній, застарілій, а часом занадто прогнозованій співають дифірамби або роблять напрочуд вишукані та благородні епітети на кшталт – перлина чи діамант змагань. Але наше життя є барвистим і дуже добре, що в ньому є місце незвичним та неординарним виняткам. Гран-прі Монако є саме таким – чимало захоплених відгуків, метафор та компліментів завжди можна почути коли мова йде про цю гонку. Гонку перемогти в якій мріє кожен гонщик, а той хто це робив, прагне повторити свій успіх.

Колеги кажуть, що якби цього Гран-прі не існувало – його варто було вигадати, хоча б заради того, щоб показати наскільки різноманітними можуть бути автогонки, а майстерність, точність і навіть ризик пілотів вимірюватися міліметрами. Гонка в Монако – унікальна з багатьох причин: вона є найповільнішою, вона єдина, де гонщики не проїжджають стандартні 300 км., вона не вибачає найменших помилок, сучасні стандарти безпеки виконуються суто формально, а глядачі почасти знаходяться так близько до машин, як на жодній іншій трасі. Звісно саме тут можна завжди зустріти найбільше знаменитостей, зірок спорту та шоу-бізу, олігархів та інших всесвітньо відомих любителів яскраво засвітитися в телекамерах.

Перше Гран-прі Монако відбулося далекого 1929 р. завдяки зусиллям тютюнового магната Антоні Ноґе (ім’ям якого називається останній поворот траси), автогонщика-монегаска Луї Широна та князя Луї ІІ. На старт дебютної гонки вийшло 16 пілотів, які не проводили звичної кваліфікації, а розташувалися на стартовому полотні внаслідок жеребу. Тоді, 82 роки тому гонку виграв британець Вільям Гровер-Вільямс, а головний фаворит Рудольф Караччіола став третім при старті з п’ятнадцятого місця. Після цього гонки в Монако проводилися до 1937 р. включно поки примара Другої світової війни не змусила робити перерву. Формула 1 завітала до князівства у свій перший рік існування – гонку 1950 р., яка запам’яталася великим завалом на першому ж колі, виграв Хуан-Мануель Фанхіо. Проте траса вже тоді була настільки вузькою та небезпечною, що Формули 1 в Монако не було до 1955 р., проте своя траса-легенда потрібна була навіть на зорі Чемпіонату. Тріумфально повернувшись до календаря, гонка запам’яталася, насамперед вильотом у води Середземного моря Альберто Аскарі (цей момент зображено на чорно-білому фото) – італієць отримав незначні травми обличчя, але за чотири дні загинув на тестах в Монці. З тої пори неодмінно раз на рік обов’язково можна почути і побачити як проносяться вузькими вуличками князівства потужні машини Формули 1.

Траса в Монако вимагає найбільшої притискної сили в сезоні (раніше, коли не було жодних фінансових обмежень, деякі команди привозили унікальний аеродинамічний пакет зроблений тільки для цієї гонки), потужність двигунів відходить на другий план, а майстерність пілота проявляється найбільшою мірою. Гонщики в Монако постійно знаходяться на межі – один неправильний порух керма або різка робота ногами і численні стіни та рейки безпеки «приймають» болід у свої обійми. Межа між швидким колом та провалом вимірюється ліченими сантиметрами дорожнього полотна, а подекуди навіть і міліметрами. Загалом боліди в Монако мають свої унікальні налаштування: команди коригують підвіску таким чином, щоб можна було оптимально проходити численні нерівності траси, а кут атаки передніх коліс збільшують для кращого проходження повільних поворотів, насамперед, шпильки Grand Hotel (екс-Loews).

Якщо говорити про обгони в Монако, то це зробити дуже, дуже тяжко – вузька траса передбачає одну траєкторію руху боліда, а відтак без помилки гонщика, який їде попереду обгін буде заледве можливим. Єдиним місцем де, по-справжньому можна скористатися перевагою машини та за допомогою пізнього гальмування обійти суперника є вхід до зв’язки Nouvelle Chicane, яка знаходиться після тунелю. Найяскравіші приклади того, як на швидшому боліді можна довго розглядати вихлопну систему суперника – боротьба Менселла з Сенною у 1992 р., де бразилець утримав за спиною значно швидший Williams британця та Енріке Бернольді на Arrows, який у 2001 р. понад 30 кіл «возив» за собою Девіда Кулхарда допоки не поїхав у бокси, звільнивши дорогу шотландцю.

Використання технічних новинок цього сезону – KERS і DRS – найменше впливатимуть на обгони в гонці. Якщо навіть в Барселоні з цим були проблеми, то в Монако й поготів. FIA заборонила активовувати заднє регульоване крило в тунелі під час усіх сесій, а в гонці систему можна буде використовувати на стартовій кривій, що все-одно навряд допоможе обігнати когось перед поворотом Sainte Devote. До речі, особливу увагу пілотам слід проявити у цьому повороті, оскільки напередодні перших практик в лівій частині повороту переклали асфальт і ця ділянка є слизькою – Міхаель Шумахер переконався на цьому особисто, підслизнувшись та пошкодивши болід в першій практиці в четвер.

Не можна забувати і про головного ньюз-мейкера чемпіонату – Pirelli вперше привезли найм’якішу комбінацію шин – Soft і SuperSoft (маркування червоного кольору). Перед початком Гран-прі навіть самі шинники дуже обережно оцінювали свої покришки. На думку Пола Хембрі вони були дуже швидкими, але й водночас дуже швидко мали зношуватися. На щастя для гонщиків, Хембрі мав рацію тільки в одному – ці шини дійсно дуже швидкі. Друга практика, що відбулася в четвер по обіді показала, що на SuperSoft пілоти можуть проїхати значно більше ніж 6-8 кіл. Себастіан Феттель на них проїхав 23 кола і сказав, що їх можна використовувати максимально ефективно. Аналогічну оцінку найм’якішій суміші дали і в інших командах, тож гадаємо під час гонки неприємних сюрпризів ці шини не принесуть.

Основні технічні нововведення команди зробили тиждень тому в Барселоні, проте деякі з команд навіть попри мінімальну перерву між гонками намагаються наздогнати своїх конкурентів. Зокрема Williams привезла модернізовані дифузор та заднє крило, які в четвер пройшли вдале випробовування.

Що стосується практик, які відбулися в четвер, то їх результати є оптимістичними одночасно для вболівальників чотирьох команд – Red Bull, McLaren, Ferrari і Mercedes. Найшвидшим вчора став Фернандо Алонсо, а найповільнішим з вісімки гонщиків – Марк Веббер, а розрив між ними склав 1.519 сек., що з одного боку багато, але ж у цей проміжок помістилося 8 машин! Кваліфікація обіцяє бути дуже гарячою, адже Монако не те місце, де можна пожертвувати результатом в суботу, зекономити комплект шин та відігратися під час гонки, тому всі гонщики атакуватимуть на повну.

Заглядаючи до статистики виступів у князівстві ми бачимо, що найуспішнішим пілотом тут був Айртон Сенна – бразильський чарівник виграв шість Гран-прі. На одну перемогу менше мають Ґрем Хілл та Міхаель Шумахер, який є найкращим з чинних пілотів. Перемоги в Монако здобували також: Алонсо двічі, Труллі, Хемілтон, Баттон і Веббер по одному разу. Чинна конфігурація траси використовується з 2003 року, а рекорд кола в гонці належить Міхаелю Шумахеру, який у 2004 р. на своєму червоному боліді з двигуном V10 проїхав кільце за 1'14.439.

Прогнозувати переможця в Монако справа марна, найкращі шанси тут завжди має пілот, який виграє кваліфікацію (за останні десять років 7 разів перемагав володар поул-позиції), проте машина безпеки на цій трасі є неодмінним учасником гонки. Тож вперше в сезоні ми можемо побачити Бернда Майландера за кермом срібного Mercedes SLS AMG, який своєю появою може сплутати карти комусь із фаворитів – тим цікавішою буде гонка.