Команда-зірка? Команда зірок...

Ще років п'ять тому «Манчестер Сіті» асоціювався у нас зі звичайним посереднім клубом англійської прем'єр-ліги. Утім, «городянам» пощастило — в один момент вони стали клубом, який, здавалося б, має все: майже необмежені фінансові можливості, склад, сформований із зірок, про які ще п'ять років тому вболівальники клубу і мріяти не могли. Але поки що «Сіті» не має головного - клуб уже дуже давно не знав смаку великих перемог, останній трофей здобуто З0 років тому. Наразі «городяни» мають змогу виграти Лігу Європи, Кубок Англії та примарні шанси на перемогу в прем'єр-лізі.

Необмежені можливості на трансферному ринку

Нинішній «Манчестер Сіті» володіє двома майже рівноцінними складами. Роберто Манчині, його наставник, може скільки завгодно скаржитися на справді напружений графік, але футболістів у нього має вистачати. З кожним гравцем, у кого є шанс вийти проти «Динамо», ми познайомимося трішки пізніше, а зараз варто з'ясувати, що нині являє собою «Манчестер Сіті» Роберто Манчині.

Італійський фахівець змінив на тренерському містку Марка Х'юза минулого сезону, коли керівництво клубу вирішило, що на чолі з британським наставником «городяни» демонструють недостатньо видовищний та результативний футбол. Натомість Манчині за часів перебування на чолі «Інтера» здобув славу тренера, який пропагує саме атакувальний футбол. Проте результати у порівнянні з минулим керманичем не поліпшилися, а гра так і не стала виблискувати яскравими фарбами. Але, на відміну від Х'юза, Манчині отримав серйозний кредит довіри та необмежені можливості на трансферному ринку від шейха Мансура. Минулого літа Манчині суттєво оновив склад задля боротьби за місце в зоні Ліги чемпіонів, яке у минулому сезоні було втрачене через програш «Тоттенхему».

Узимку «Сіті» вже не виявляли такої активності на трансферному ринку, хіба що позбулися футболістів, місце яких було у глибокому резерві. Наприклад, Еммануель Адебайор був зданий в оренду до «Реалу». Але хоча б один гучний трансфер мав відбутися! І склад МС поповнив один із найкращих форвардів планети боснієць Едін Джеко, за якого його минулий клуб «Вольфсбург» отримав 32 мільйони євро.

Джо Харт — надія англійського футболу

Основна схема гри «Сіті» при Манчині 4-3-3, яка легко трансформується у 4-5-1, а подекуди навіть у традиційні 4-4-2. На кожну позицію в італійця є мінімум двоє футболістів високого рівня. Пост № 1 займає надія англійського футболу Джо Харт. Не секрет, що найслабкіше місце збірної Англії останніх років — саме позиція воротаря, і саме у персоні Харта більшість бачить основного кіпера збірної на наступні десять років. Джо володіє прекрасною реакцією, холоднокровністю, хоча і не є ідеалом голкіпера. Все-таки кілька разів цього сезону Харт помилявся доволі грубо. За будь-яких обставин воротар, який зумів витіснити з основи Шея Гівена, апріорі заслуговує на повагу.

Універсальний захист

Якщо зі стражем № 1 у «Сіті» все зрозуміло, то подібної конкретики немає щодо оборони. Дещо полегшив вибір Коло Туре, який у найближчих матчах точно не зіграє — івуарійця спіймали на вживанні допінгу. Звісно, Коло все заперечує, але навіть якщо він уникне покарання — це все відбудеться після матчів із «Динамо». У центрі захисту найкращі шанси вийти у Києві має дует Джолеон Лескотт — Венсан Компані. Перший свого часу був лідером «Евертону» і до «Сіті» перейшов за майже 25 мільйонів доларів. Цих грошей Лескотт поки що й на дещицю не виправдав — грає менш надійно, ніж у «Евертоні», а взимку навіть ходили чутки, що «городяни» не проти прилаштувати Лескотта кудись в оренду. Але Джолеон залишився на «Сіті оф Манчестер» і після дискваліфікації Коло Туре, радше за все, отримуватиме більше ігрового часу.

Значно сильніший захисник за Лескотта — бельгієць Венсан Компані, який може зіграти й на позиції руйнівного півзахисника. Компані класно грає на другому поверсі, володіє високою швидкістю. За великим рахунком, Венсана можна назвати захисником без слабких місць. Компані має стабільне місце у складі, що для цього клубу — рідкість.

У разі чого, цих центрбеків завжди може підмінити універсальний боєць Джером Боатенг, основний захисник збірної Німеччини на останньому чемпіонаті світу. Але все-таки основним амплуа Боатенга є фланг захисту, де він також може зіграти універсально — як зліва, так і справа.

Якщо Манчині раптово захоче поекспериментувати, то він кине у бій 20-річного Дедріка Бойата, який цього сезону лише двічі виходив у матчах чемпіонату та сім разів у кубкових протистояннях. До речі, в одному з цих двох виходів у рамках АПЛ Бойата примудрився отримати червону картку. Можливо, через це останнім часом Манчині не дуже звертає увагу на перспективного захисника.

Основним на правому фланзі захисту вважається Майка Річардс. Один із небагатьох, хто грав за «Манчестер Сіті» ще за часів, коли клуб не належав заможним власникам. Думаю, дуель Ярмоленко — Річардс цілком може стати ключовою в майбутньому протистоянні.

Як правило, лівий фланг закриває серб Александр Коларов, який має у своєму «арсеналі» дуже потужний удар з лівої ноги. Колись саме за це Коларова навіть називали сербським Роберто Карлосом. Але ідеальною гру в захисті у виконанні екс-футболіста «Лаціо» назвати не можна. Він частенько забуває про свої прямі обов'язки, а подекуди просто грає недостатньо майстерно саме при позиційних атаках.

Завжди готовий вийти на будь-який фланг захисту ще один універсальний виконавець — аргентинець Пабло Сабалета. Можливо, від нього і не дочекаєшся такої креативної гри біля чужих воріт, як від Коларова чи Річардса, зате Пабло завжди відповідальніший у своєму штрафному майданчику. За цей сезон у всіх турнірах Сабалето відіграв уже 34 матчі.

Яя Туре і Ко

Чимало варіантів у Манчині й при виборі тріо у півзахисті. Єдиний, хто має стовідсоткове місце в стартовому складі, — Яя Туре. Івуарієць, на відміну від багатьох, відпрацьовує ті великі кошти, які на нього було витрачено. Він виконує шалений обсяг в обороні своїх воріт, але при цьому виступає й двигуном атакувальних дій команди. У «Сіті» Яя відіграє значно вагомішу роль у будівництві атак, ніж це було за часів його виступів у «Барселоні», де він був у тіні таких маестро, як Хаві та Іньєста.

Ще один лідер середини поля — півзахисник збірної Англії Гарет Баррі, котрий, так само як і Туре, грає від своїх воріт і до чужих. Дуже витривалий, чіпкий футболіст.

Чистого опорного хава завжди може зіграти Найджел де Йонг, відомий своєю брудною та жорсткою грою, а бува і жорстокою. Утім, попри такий стиль, свої обов'язки де Йонг виконує дуже якісно, це варто визнати.

Дограє свою кар'єру в «Манчестер Сіті» великий француз Патрік Вієйра. Звісно, його кращі роки вже давно позаду, але Манчині нерідко довіряє місце Вієйра у старті. Все-таки досвід і майстерність нікуди не поділися, інша річ — швидкість та витривалість уже не ті.

Тактичні варіації нападу

Місце на правому фланзі нападу, радше за все, займе чинний чемпіон Європи та світу іспанець Давид Сілва, який, нарешті, повністю адаптувався в Англії та заграв на своєму рівні. До речі, в останньому матчі проти «Вігана» саме точний удар Сілви забезпечив перемогу МС. Володар фантастичної техніки та бачення поля. Проте особливого сенсу якось описувати гру Сілви немає — впевнений, кожен з вас бачив його у дії, і не один раз. До речі, у лютому 2009-го Сілва вже навідувався до Києва у складі «Валенсії».

На фланзі нападу чи у центрі півзахисту може зіграти Джеймс Мілнер. Ще один дорогий новачок «Сіті», якого прикупили у «Астон Вілли». Козирі Джеймса — швидкість, фізична сила та витривалість, а от із мінусів я б відзначив деяку прямолінійність у діях.

Дуже пощастило «Динамо», що у лазареті перебуває Адам Джонсон. Доволі нестандартний, технічний футболіст, який прийшов до «Сіті» з «Мідлсбро» і виявився справді вдалим трансфером.

Готовий грати і найскандальніший футболіст клубу — ганський італієць Маріо Балотеллі. Безумовно, Маріо наділений фантастичним талантом, але жахливий характер поки що йому заважає. Пам'ятаємо, як Балотеллі скандалив у «Інтері», тепер подібне триває у Манчестері. Маріо може створити гол буквально з нічого, проте він — яскравий індивідуаліст, який нерідко поводиться відверто жадібно й ігнорує партнерів. Сподіваємося, що проти «Динамо» егоїст Балотеллі вийде з поганим настроєм, бо в іншому випадку стримати його буде вкрай складно.

Колись Шон Райт-Філліпс був зіркою та головним улюбленцем «Сіті оф Манчестер». Свого часу він пішов на підвищення до «Челсі» Романа Абрамовича, де певний час навіть був на перших ролях. Нині Райт-Філліпсу всього 29 років, але він уже повернувся додому і нині є глибоким резервістом у «Манчестер Сіті». Лічені рази Манчині випускав Шона у АПЛ, а свою мізерну ігрову практику він отримує, як правило, у відверто другорядних матчах.

На вістрі атаки своє місце нікому не віддасть лідер і капітан команди аргентинець Карлос Тевес. Навіть попри прихід Едіна Джеко, Тевес залишається основним, а інакше і бути не могло. Для нинішнього «Манчестер Сіті» Тевес означає дуже багато. Присутність на полі Карлоса зовсім не виключає змоги побачити у грі Едіна Джеко. Тевес цілком може зіграти з глибини, може побігати на фланзі.

Є така підозра, що Манчині, принаймні у першому матчі, дасть Тевесу змогу перепочити, а на поле вийде все-таки Джеко, який поки що за сім матчів у чемпіонаті не забив жодного м'яча. Зате у Лізі Європи боснієць зробив дубль у ворота «Арису». Єдине слабке місце Едіна наразі — його незіграність із партнерами.

Непогані шанси вийти з лави для запасних має бразильський форвард Жо, якого ми пам'ятаємо за виступами у складі московського ЦСКА. На Туманному Альбіоні Жо і близько не демонструє тієї результативності, яку показував у Росії. До приходу в клуб Джеко Жо мав більше ігрової практики, ніж нині.

Загалом, в атакувальній ланці, як і в усіх інших, Манчині має величезний простір для різноманітних тактичних варіацій. Юрію Сьоміну буде вкрай важко вгадати, кого ж саме обере його візаві на матч проти «Динамо». Зрозуміло, що за іменами «Манчестер Сіті» значно перевершує киян, але впевнений: якщо динамівці проведуть матчі цієї стадії зібрано й самовіддано, то можливо все. До того ж, графік у «Сіті» дуже складний, а Ліга Європи за своєю вагою все-таки не є для Манчині пріоритетним турніром.


Гліб КОРНІЄНКО, газета «Український футбол»