Совєцький футбольний снобізм

По завершенні сезону-1986 журналістський колектив, який займався укладанням щорічників видавництва стадіону ім. Леніна, вирішив шляхом міні-референдуму сформувати символічний список із десяти провідних радянських футболістів усіх часів. «Офіційним» приводом оголосили майбутнє сімдесятиріччя радянського соккеру, та є в мене підозра, що рушійною стала інша обставина. Щоби відчути її, треба пригадати тогочасний контекст: середина вісімдесятих, Москва остаточно втратила багаторічну позицію всесоюзного лідера, київське «Динамо» — 12-разовий чемпіон СРСР і вдруге — володар Кубка Кубків УЄФА, «Золотий м'яч» знову дістався українцю, а в першій збірній країни росіян максимум двоє. Ну й вирішила група шовіністично налаштованих добродіїв своєрідним чином компенсувати таке «неподобство», показавши, мовляв, сьогодні ми не на коні, проте історія в нас на порядок багатша! Отже, було підібрано 14 осіб (журналістів і колишніх гравців), із яких 11 представляли Росію, двоє — Україну, й один — Грузію. В той же час такі багаті на футбольні таланти частини імперії як Білорусь, Азербайджан або Вірменія взагалі не мали своїх представників серед учасників голосування. Себто об'єктивність забезпечили повною мірою — у стилі «демократії по-совєтськи»!

Ось, так-би мовити, «офіціоз» — цитата зі згаданого щорічника: «У 1967 р. редакція нашого довідника-календаря провела опитування для формування символічної збірної СРСР за 50 років існування радянського футболу. В анкеті взяли участь заслужені майстри спорту Б.Аркадьєв, В.Дубинін, К.Квашнін, М.Старостін, М.Сушков, М.Товаровський, М.Якушин, письменники й журналісти Л.Кассіль, Ю.Ваньят, К.Єсенін, В.Синявський, Л.Філатов та інші авторитетні ветерани футбольної справи. Нагадаємо склад збірної 50-річчя (за прийнятою тоді системою 1+4+2+4): Л.Яшин, О.Старостін, А.Шестерньов, Ф.Селін, А.Старостін (К.Крижевський), В.Воронін, І.Нетто, В.Трофимов, Г.Федотов, В.Бобров, С.Ільїн,

За два десятиліття, напередодні нового знаменного ювілею, редакція вирішила за допомогою опитування визначити десятку найкращих футболістів країни за 70 років історії радянського футболу. Чому цього разу десятку, а не символічну збірну? Чесно кажучи, не хотілося дезавуювати склад збірної піввіку, передусім через повагу до багатьох уже неживих учасників опитування 29-річної давнини. Тим більше, що за ці роки, судячи з усього, лише О.Блохін міг дати привід потіснити когось із їхніх обранців у презентованих варіантах збірної (фраза просто-таки розкішна! — В.Б.). До того ж, пам'ятається, учасники попереднього «референдуму» нарікали на важкість відбору в символічний склад гравців на низку позицій — або ж унаслідок дефіциту видатних майстрів (наприклад, серед крайніх оборонців), або ж, у більшості випадків, через їхній надлишок. Справді, кому було віддати перевагу із корифеїв — центрфорвардів — М.Бутусову, Г.Федотову, О.Пономарьову, В.Боброву, Б.Пайчадзе, К.Бєскову, Е.Стрельцову? А укладання десятки найкращих, при всій важкості вибору за такий довгий період, дає змогу, зважуючи майстерність і заслуги, включити кого завгодно, навіть трьох або чотирьох центрфорвардів чи представників інших амплуа.

В нашому новому «плебісциті», як і два десятиліття тому, представлені учасники й очевидці більшої частини подій у багатій біографії радянського футболу. Одразу ж відзначимо, що не всі запрошені виявили бажання взяти участь в анкеті, посилаючись на труднощі відбору через надлишок імен, та ще й необхідності розташувати їх у певній послідовності (з №1 по №10). Один із небагатьох учасників попереднього опитування М.Якушин обумовив подачу свого голосу укладанням алфавітного списку десятки. На відміну від попередньої анкети, котру заповнювали лише москвичі, нині поруч із ними запрошені ленінградці (Вік.Федоров, Є.Єлисеєв), кияни (А.Ідзковський, М.Махиня), тбілісці (Б.Пайчадзе)».

Як результат, виникла «десятка найкращих», утворена майже винятково з москвичів і героїв днів давноминулих:

РАДЯНСЬКИЙ ТОП-10 (1917-1987)

1.ЛЕВ ЯШИН
2.Григорій ФЕДОТОВ
3. Ігор НЕТТО
4. ОЛЕГ БЛОХІН
5. МИХАЙЛО БУТУСОВ
6. ФЕДІР СЕЛІН
7. Едудрд СТРЕЛЬЦОВ 
8-9. МИКОЛА СОКОЛОВ
8-9. ВСЕВОЛОД БОБРОВ
10. СЕРГІЙ ІЛЬЇН

Більше того, 14 респондентів у своїх анкетах навіть не згадали (!) цілу низку чудових майстрів — чомусь виявилася «забутими»: грузини М.Хурцилава, О.Чивадзе; білорус С.Алейников; українці М.Коман, В.Голубєв, Ю.Войнов, В.Каневський, А.Біба, Й.Сабо, В.Лобановський, В.Серебряников, В.Турянчик, А.Бишовець, Є.Рудаков, В.Онищенко, В.Колотов, А.Коньков, Л.Буряк, В.Безсонов, А.Дем'яненко, О.Протасов. Лише по одному разу відзначили Д.КІпіані, В.Мунтяна й І.Бєланова...'

Натомість не оминули увагою, даруйте мені, міфів, на кшталт ленінградських і московських футболістів двадцятих-тридцятих, як-то: П.Єжов, П.Канунников, П.Батирьов, П.Григор'єв, а М.Бутусов узагалі посів підсумкове п'яте місце. Я, насправді, не хочу «паплюжити пам'ять», але мені яскраво пригадується доволі відоме командне фото збірної Ленінграда 1935 р., де в Бутусова-молодшого випирає такий живіт, що бразилець Рональдо у порівнянні з ним має вигляд людини, пережившої суворе затяжне голодування — і саме цей форвард, при таких габаритах, не мав собі рівних у футболі СРСР аж до початку розіграшів клубних чемпіонатів!..

Йдемо далі. Почесне «срібне» місце застовпив за собою центрфорвард московських армійців Г.Федотов. І я згадую таке: Л.Філатов якось сказав, що гра цього спортсмена свого часу (в дитинстві), справила на нього грандіозний ефект, але коли в дорослому віці журналіст отримав змогу переглянути окремі поєдинки Федотова на кіноплівці, його чекало страшне розчарування...

Йдемо ще далі. Переміг у опитуванні Л.Яшин, але якщо подивитися відеозаписи матчів радянської національної команди того періоду, коли він грав, то однією з речей, які вражають найбільше, є той факт, що Лев Іванович помилявся регулярно й грубо. Тому його неофіційний титул — «голкіпер №1 усіх часів і народів» — тріщить, аж гай шумить...

Дивовижно те, що за чотири роки після укладання цієї десятки Радянський Союз став надбанням підручників з історії, куди вона автоматично й увійшла.


Володимир БАНЯС, газета «Український футбол»