Ріо: зелені олімпійські кільця, ощадливий вогонь та самба

Пригоди до церемонії

Церемонія відкриття розпочинається за багато годин до її початку. Якщо у Вас навіть є квиток на цю подію, яку всі хочуть бачити грандіозною та неповторною, це ще не означає, що ви вже там присутні.

Багаторічний досвід журналістської роботи привчив до того, що на такі події слід виїжджати завчасно. Зрештою, ми з колегами так і виїхали. І все начебто було добре до того моменту, як медіа-«шатл» не зупинився, як здавалося, у кінцевій точці призначення. Всі присутні в автобусі журналісти сміливо вийшли назовні і вирушили до місця скупчення людей. Але, як виявилося, були то зовсім не наші колеги з інших ЗМІ, а організовані групи туристів, котрі стояли у черзі до їхнього входу на арену. Та ба, навіть не на арену, а за огороджену територію, з якої пролягав місток понад залізничними коліями, а за ним уже й арена.

Але де ж вхід для медіа? А цього, виявляється, лічені у тому глухому місці, де висадив нас непутящий водій, стюарди не знали. Попри те, що два роки тому ми з колегою Володимиром Мулою постійно добиралися до «Маракани» громадським транспортом, цього закутка мікрорайону ми точно не знали. У такій ситуації опинилися саме пасажири нашого автобуса, інші медіа-«шатли» тут представників мас-медіа «не викидали». Як-то кажуть, пощастило так пощастило  Потикавшись туди-сюди і не отримавши жодної поради від португаломовних стюардів (звична картина, як і на Кубку світу з футболу), ми пішли вперед, керуючись власною логікою та орієнтаціє в просторі. Довелося пройти повз знамениті «мараканські» фавели, де гучно грала музика і народ, певно, святкував: або початок Олімпіади, або вікенду. Хоча, зрештою, в таким місцях завжди може бути вікенд Все ніби й нічого, от тільки, бачимо, наближається до нас хлопчина на моторолері: із таких, що люблять сумки виривати на ходу. Побачивши величезний телеоб'єктив у мого колеги, він активно починає щось «молоти» про фото, показуючи у бік вечірки. Після того, як спокійні відмови він не розумів, довелося сказати йому три чітких «ноу» і він, на щастя, спокійно від'їхав у своїх справах. Пронесло.

Протопавши з хвилин 20 ми таки дійшли до вже знайомої станції метро «Маракана», а вже як звідти пройти до медіа-входу ми знали. Часу до початку церемонії ще залишилося достатньо, але водія ми таки згадували «незлим-тихим».

Як потрапити на сцену

Колорит бразильської організації ми відчули трохи згодом. Шукаючи вказівники до медіа-центру вже на території самої арени, ми жваво йшли собі і йшли, і, без жодних перешкод, опинилися … на самому полі знаменитого стадіону, яке цього вечора було вкрите спеціальним настилом, бо виконувало роль сцени.

І лише, коли я, в жарт продовжуючи експеримент, дійшов до середини поля, до мене вибігла жіночка з гарнітурою, вигукуючи: «вам, напевне, не сюди!». Отакої! І , справді, не сюди.

Зрештою, без пригод і життя не було цікавим. Добре, що виїхали на стадіон завчасно. Отож, і місце у ложі для медіа було зайнято вчасно.

Самба, легені світу і зародження життя

Церемонія відкриття розпочалася секунду в секунду. Фінальний відлік - 20:00 місцевого часу і на стадіоні почулися меланхолійні бразильські наспіви. Спершу у виконанні легендарного дідуся-музиканта ЖільбертоЖіля, якого називають серцем та душею бразильської музики. Його п'янкий музичний коктейль, котрий включав у себе елементи самби і такої характерної для Ріо і водночас співзвучної місцевим реаліям «босса-нови», налаштував всіх на «релаксовий» настрій. А тоді на сцені утворився «сріблястий» океан і на зміну безтурботності прийшла тривога, адже вода не завжди приносить релакс. Однак настрій постійно вміло «міксується»: то симпатичне виконання гімну Бразилії під гітару у стилі самби, то знову на сцені дивні «істоти», схожі на лобстерів, з яких вийшли жовті промені, що згодом стало зеленим, утворивши яскраве й оригінальне мереживо, крізь якепочали летіти метелики. Ось так бразильці нагадали, що саме їхня Амазонія є легенями усієї планети, а тому саме тут відбувається зародження життя.

Згадати все

Потім і прийшов час з'явитися індіанцям племені «тупі-гуарані»- найбільшої етнічної групиз поміж 305 інших етносів Бразилії. «Тупі»побудували на цій землі перші вігвами, відтак на сцені «Маракани» ці вігвами перетворилися на велетенські … з дозволу сказати «снопи» - принаймні, дуже нагадували А згодом з човнів вийшли на берег і колонізатори. Треба сказати, що важкі часи рабства організатори дійства показали доволі яскраво. Невідомо чи навмисне, але більшість танцюристів-акторів, котрі зображали рабів були представниками саме білої раси.

Наступні сторінки історії - з червоними прапорами, означало прибуття сюди людей з Азії і відбувалися на дуже яскраво розмальованій сцені, що підсилювало яскравість сприйняття.

Прощальне дефіле Прими

А тоді враз виросли хмарочоси, що характеризували перетворення Ріо на метрополію. Процес бувкласно відображений задопомогою 3Dграфіки: актори ефектно стрибали з одного уявного даху на інший, що виглядало дуже реалістично. А одразу за тим засяяли вогні нового Ріо. Знову зміна настрою, романтика, політ кукурузника над пляжами Копакабани і під романтичний «музончик» через усе поле продефілювала найбільш славетна бразильська топ-модель ЖізельБюндхен (в оригіналі звучить, як «Бічен»), котра зобразила «дівчину з пляжу Іпанема». До речі, для модельки це було прощальне дефіле: після цього Жізель завершує кар'єру.

Карнавал-карнавал

А потім - знову самба, самба іще раз самба! Була й знаменита бразильська капоейра (бойове мистецтво, з якого походить віртуозна футбольна техніка «джінга») - у центрі сцени. Взагалі, попри те, що церемонія відкриття цієї Олімпіади удвічі дешевша на Лондонську, чим - чим, а відчуттям карнавалу бразильці створили однозначно піднесений настрій.

Враз тітонька у всьому білому вигукнула: «Стоп файтінг!» і закликала всіх танцювати. Яскраві кольори, феєрверк і весь стадіон співав одну веселу пісню, а танцюристи пішли поміж рядами.

Зупинити глобальне потепління

Попри велетенську вечірку, не забули бразильці нагадати усьому світу й про планетарні проблеми. Напис на стадіонному табло сигналізував про глобальне потепління та про підйом рівня води у світовому океані. Промовиста графіка показувала, як Амстердам, Дубаї, Флорида, Шанхай та й саме Ріо-де-Жанейро можуть зникнути під водою.

Одразу за тим на арені з'явився хлопчик, котрий схилився над рослинкою у вазоні, а потім на екранах і на сцені почали проростати зелені паростки, що стало чудовою ілюстрацією того, що саме необхідно робити людству, аби врятуватися.

А тоді усі присутні почули про задум організаторів: 11 тисяч атлетів просто зараз, тут на «Маракані» посадять насіння, які будуть перенесені у парк. Що отримає назву «Ліс Атлетів», в районі Ріо - Деодоро. Зернятка атлети мали занурювати у спеціальні капсули просто під час проходу по арені.

Парад атлетів

Ось так цілком органічно підійшов момент, коли атлетам час було з'явитися на сцені. Табличку кожної команди вивозили на веселій веломашині із саджанцями у вазонах, за кермом «транспорту» сидів барвисто вдягнутий водій - хлопець або дівчина.

Першими традиційно вийшли «винахідники» Олімпійських Ігор - греки. Коли виходили німці - президент Міжнародного Олімпійського комітету Томас Бах встав, аби привітати своїх земляків.

Особливо теплі овації місцеві фани робили сусідам з американських континентів. Хоч значну порцію підтримки отримували й відомі нації, такі як Франція чи Велика Британія. А взагалі під мотиви бразильської музики вихід олімпійських команд уникнув традиційної для таких церемоній протокольності. Атлети весело пританцьовували під самбу, від чого складалося враження присутності на бразильському карнавалі. Так і здавалося, що ось-ось виїдуть напівоголені зірки «самбодрому».

Україна: з усмішкою та у віночках

Українці також вийшли яскраво: усміхнені і жваві. Прапор, як відомо, у руках олімпійського чемпіона Миколи Мільчева. Було помітно Олю Харлан біля президента НОК Сергія Бубки, а ще віночки на головах у наших легкоатлеток Христини Стуй та Ольги Земляк.

Тепло підтримали команду біженців - така вперше виступатиме на Іграх. І, звісно, стадіон, встав, коли на поле вийшла команда господарів. Бразильці - нація емоційна. Тож були і сльози радості, і шалені танці, що вивели загальний настрій аудиторії на всеосяжну ейфорію.

Зелені олімпійські кільця

Ну і логічне завершення теми відновлення легень планети - лісів. П'ять олімпійських кілецьцього разу не були у кольорах різних континентів, а стали втіленням заклику до людей усього світу врятувати Землю - тому олімпійський символ був повністю зелений, у вигляді смарагдових рослин.

Президент МОК ТомасБах у своєму виступі казав про титанічні зусилля бразильців для організації Олімпіади у непростий для них період часу.Також відзначив дебют команди біженців, яку запросив приєднатися до олімпійської сім'ї, що сповідує принцип єднання відмінностей .

Олімпійський орден

Зворушливий момент церемонії - олімпійський орден з рук Томаса Баха отримав дворазовий олімпійський чемпіон Мехіко-68 та Мюнхена-72 КейноКіпчоге з Кенії.

А після внесення олімпійського прапора і олімпійської присяги і карнавал доповнили очікувані герої, точніше героїні! З'явилися дівчата у бікіні та пишних головних уборах і сумніви, якщо й були до цього часу, вмить розвіялися: бразильській олімпійський карнавал розпочався!

І вогонь має бути ощадливим до природи

Залишалося запалити олімпійський вогонь. Це зробив знаменитий бразильський марафонець Вандерлейді Ліма, який мав стати олімпійським чемпіоном 2004, якби не напад божевільного вболівальника на трасі.

Спочатку 46-річний ді Ліма запалив начебто звичну вогняну чашу, котра потім піднялася до гори і стала частиною гібридної конструкції олімпійського вогню, що є нічим іншим як продовженням ідеї зменшення викидів парникових газів і зупинки глобального потепління.

Олімпійський вогонь навмисно зроблений малим, щоби не спричинювати велику кількість викидів згоряння. А конструкція навколо вогню символізує сонце, енергію якого нам і слід використовувати.

Ось така філософія. Щоправда, феєрверк на завершення, певно, був «поза правилами», адже ніч раптово стала днем від мегатонних вибухів петард. Зате було гарно!

ХХХI Олімпіада розпочалася! Тепер чекаємо «феєрверків» у виглядів спортивних досягнень.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ, фото Володимир МУЛА