Перуанець Зубчук

Аргентинські футболісти - це вже бренд, торгова марка сучасного футболу. їх чимало по всьому світу, а дехто, обходячи ліміт на легіонерів, приймає й громадянство країни, де виступає.

В Латинській Америці це стає першим кроком до майбутньої натуралізації - можна, не напружуючи пам'ять, пригадати з десяток аргентинців, які прийняли громадянство й почали грати за збірні інших країн. Один із таких гравців - голкіпер Хуан Карлос Зубчук, який й нині, через десять років після завершення кар'єри, лишається кумиром перуанських уболівальників.

Вироблено конвеєром

Клуб «Расинг» із аргентинського міста Авельянеда має свою давню й славну історію: 16 титулів чемпіонів Аргентини в любительському та професіональному статусі, Кубок Лібертадорес, Міжконтинентальний Кубок (виграли першими з аргентинців), Суперкубок Лібертадорес... Очевидно, є в команді й велика школа, котра славиться своїми вихованцями, як-от Альфіо Басіле, Лісандро Лопес, Клаудіо Лопес (починав у «Естудіантес»), Дієго Міліто. Серед славетних «біло-блакитних» футболістів чимало й легендарних воротарів — чілієць Серхіо Лівінгстон, Агустин Сехас, з яким «Расинг» виграв майже всі свої великі титули, герой ЧС-90 Серхіо Гойкочеа, легендарний «сектант» Карлос Роа...

Одним із скромніших випускників цього грандіозного конвеєру став Хуан Карлос Зубчук (прізвище мами — Міщук) — аргентинський українець, який походить із найбільш «української» провінції Місьонес. Молодий голкіпер виграв престижний молодіжний турнір «Рrоуессіуn'86», у першому ж сезоні в складі «Расинга» провів 4 матчі з усіма можливими воротарськими подвигами. Здавалося — двері в блискуче майбутнє відкрито. Проте пробитися крізь широкі спини досвідченіших конкурентів ніяк не щастило. За рік, у сезоні-1984, Карлоса віддали в оренду в «Сан-Лоренсо» (Мар-дель-Плата). Він повернувся з твердим наміром завоювати місце в основі, проте ще за два сезони всі сподівання на це зруйнувалися, бо повернувся в Аргентину Убальдо Фільола. 36-річний чемпіон світу-78 щойно відіграв виснажливий сезон у мадридському «Атлетико», у складі якого грав у фіналі Кубка кубків проти київського «Динамо». У «Расингу» він отримав кредит довіри, і Зубчуку можна було пакувати речі. «Я відчував, що вже у 18 років міг бути голкіпером будь-якої команди примери, — згадував Хуан Карлос. — Тому сидіти на лаві запасних у 22 не хотів».

Найкращий «студент» «Університету»

На той час у Зубчука було кілька запрошень, проте пропозиції від дрібних аргентинських клубів не можна було зрівняти із запрошенням у перуанський «Університаріо». Один із найвеличніших клубів своєї країни потребував молодого голкіпера з великим потенціалом і спинив свій вибір на 22-річному українському аргентинцеві. Так інколи буває — клуб і гравець знайшли одне одного. Уже за кілька років Зубчук, із блискучими креативними хавбеками Хосе Каррансою та Роберто Мартінесом, став улюбленцем фанів «U». «Найкращий голкіпер, найкращий голкіпер має ім'я Зубчук і тільки Зубчук» — таку пісню, одягнена в біляві перуки, червоно-біла інчада співала впродовж шести років, сповнених перемог.

Тричі — у 1990, 1992 і 1993 роках — «Університаріо Депортес» вигравав перуанську примеру. Команда весь час грала в Кубку Лібертадорес, де за ці роки «Lа U» змагався понад 25 разів. І блондин Зубчук був ключем до цих перемог. Двоматчеве протистояння з еквадорською «Барселоною» в 1/16 фіналу головного клубного турніру Південної Америки зробив із Хуана Карлоса вічного кумира «Університаріо». Хоча його команда в підсумку поступилася — 2:1, 0:3, Зубчук зі сльозами на очах обіцяв реванш. І вже в наступному сезоні, коли команди зійшлися вже на стадії групового турніру, український аргентинець виконав обіцянку. Попри град ударів еквадорців, він вистояв, і обидва матчі завершилися нульовою нічиєю.

Перуанець

Звісно, ці успіхи не могли бути проігноровані наставниками національної команди. Легендарний югослав Владиця Попович, який всього кількома роками раніше зі «Црвеною Звездою» виграв Кубок чемпіонів УЄФА, вирішив запросити досвідченого воротаря у збірну Перу, якій випадало їхати на «Копа Америка-1993» до Еквадору. Під екзотичним як для воротаря 10-м номером аргентинський перуанець увійшов до складу збірної.

На жаль, у тому турнірі Зубчукові не випадало сподіватися на щось більше, ніж почесний резерв. Основним голкіпером у перуанській збірній на тому турнірі був іще один дебютант — Мігель Міранда. Зубчук візьме переконливий реванш на клубному рівні, вигравши в Мігеля боротьбу за місце в основі «Університаріо», куди Міранда переходив у якості зірки сенсації чемпіонату — «Спортинг Кристал».

Але шансу заграти на «Копа Америка» більше не випало. Та й перуанці 1993 року, обігнавши в групі Бразилію, Парагвай та Чілі, без супротиву поступилися в першому ж раунді мексиканцям. Підходила до завершення й клубна кар'єра Зубчука. Він видав ще два класних сезони за «Університаріо», а догравав у «Альянсі Атлетико», куди довелося піти через розбіжності з уругвайським тренером Серхіо Маркаряном.

Зубчук — і крапка

Безсумнівно, ми можемо гордитися таким футбольним діаспорянином. Проте за нас ним пишаються... поляки. В їхніх джерелах Зубчук значиться як футболіст польського походження й подається в компанії з Копа, Клозе, Подольським. То де ж правда? Як і ведеться, серед його аподо — і «Еl Ruso», і «Еl Роlасо», але все зводиться до загальнопримирливого «Еl Сringo». Та й прізвище «Zubchuk» часто помилково пишеться як «Zubczuk». Провінція Місьонес — одна з найбільш українських у Аргентині, наші земляки прибували туди із Австро-Угорщини, з територій нинішньої України. У космополітичній емігрантській Латинській Америці нікому немає діла до походження людини. По-своєму, це й добре. Однак ми чудово розуміємо, що в родині Зубчука та Міщук не може народитися поляк. Отже, походження в аргентинського перуанця таки українське.

Підозрюю, для самого Хуана Карлоса цей історичний диспут був би нецікавим — у нього надто багато справ у новій батьківщині — Перу. Він живе в місті Чімботе, столиці провінції Санта регіону Анкаш, у нього троє синів та ресторан «ЕІ Роrtуn Gаuchо».

Проте час від часу його відривають від ресторану й просять допомогти у футбольних справах. Так 2006-го, на запрошення ще однієї аргентинської легенди «Lа U» Жоржі Амаду Нуньєса, Хуан Карлос узявся тренувати воротарів «Університаріо». Періодично досвід Зубчука використовують у національній футбольній федерації, спортивних передачах. А висока постать із довгим світлим волоссям, чудернацькою кепочкою та вражаючої величини одиницею на шортах уже давно стала легендою серед уболівальників «Університаріо» і навіть нині живе на банерах та плакатах клубного стадіону.

газета «Український футбол»