«Кіно» і німці

Маю зізнатися — стаття із таким заголовком мала з'явитися ще напередодні старту чемпіонату України, коли стали відомі деталі традиційно невдалої спроби сформувати єдиний телевізійний пул прем'єр-ліги. Однак тоді я вирішив дочекатися перших трансляцій. І, напевно, не помилився - тепер, після десятка матчів, показаних вітчизняним ТВ, можна робити перші висновки щодо одного з найголовніших питань сезону — де і як дивитися поєдинки вітчизняного «ногом'яча».

Отже, багато кого, напевно, пересмикнуло, коли оголосили, що матчі чималої групи команд транслюватиме телеканал «Кіно» — далеко не найрейтинговіший, та ще й спеціалізований, і аж ніяк не на футболі. Але в нашій країні не можна сприймати будь-що без сакраментального «Бачиш на клітці з буйволом напис «Слон» — не вір очам своїм». Мав слушність Козьма Прутков — у підсумку, окрім назви та спеціалізації, канал «Кіно» не викликав особливо неприємних вражень. Телетрансляції, добре організовані, велися коментатором і запрошеним гостем, а у флеш-інтерв'ю на старті та наприкінці радувала присутність не зляканого початківця, що гикає, а непогано підготовлених репортерів. Власне, за рівнем організації трансляцій тріумвірат «1+1»—«Кіно»—«Тет» багато в чому втер носа навіть єдиному спеціалізованому футбольному каналу нашої держави...

А ось що лишається незмінним, так це прикрі помилки та елементарна малограмотність деяких коментаторів. Здається, навіть першокласник має знати, що потрібно говорити «віддав передачу на Петренка», а не «на «Петренко». Натомість, подібне мутоване відмінювання — вже майже неодмінний атрибут вітчизняних телетрансляцій.

Іще один момент, який навіює прикрість, — у більшості новин телеканалів, які не володіють правами на показ матчів УПЛ, не можна побачити бодай нарізочки з голами українського чемпіонату. Телетусовка донесла інформацію, що й популярний «Третій тайм» ледь не зник через те, що «ІСТV» не володіє правами на картинку, тому не матиме що показувати під час тижнів УПЛ. Передача Фоззі, Леоненка і Ко відродиться на час протистояння з «Гентом», а далі — знову соmе bаск до безальтернативного Денисова?.. Зрозуміло, що ми намагаємося пристосовуватися до стандартів світового медіа-бізнесу, проте потрібно враховувати, що наша ліга — не UЕFА Сhаmріоns Lеаguе чи FІFА World Сuр. її ще потрібно популяризувати, а як це зробиш, коли трансляції — на кабельних каналах чи в інтернеті, доступних далеко не в усій країні...

Тема «Кіна» розкрита, а до чого ж тут німці? Ось тут було б доречно згадати історію з дитинства автора цих рядків. Пригадую, як ми, хлопчаки, гаяли невблаганно довгий час у очікуванні відбіркового матчу до чемпіонату світу між Україною та Німеччиною, який, на вимогу тамтешніх телевізійників, мав розпочинатися у незвичні для нашої збірної лігочемпіонівські 21.45. Головним здивуванням для хлопчаків, які гасали двориками покійного нині НСК «Олімпійський», тоді була пересувна трансляційна система німецьких телевізійників (каналу ЦДФ чи РТЛ, зараз уже й не згадаю) — добряча вантажівка з величезною супутниковою «тарілкою» на даху. Це був ще 1997 рік, і німці, не довіряючи нашим телевізійникам, пригнали на «трансляційну цілину» власну апаратуру й самотужки провели зйомку та передачу.

Нині надворі 2010 рік. Вітчизняні телебродкастери можуть організувати показ матчу навіть із райцентру. Але ж чому при цьому матчі вітчизняної першості у нас загнані на найменш-рейтингові канали, а коли команда забиває гол, досі в полі зору камери опиняються руки лише щасливих вболівальників, які затуляють і без того бідну картинку?


Артур ВАЛЕРКО, газета «Український футбол»