У тіні великого брата

Свого часу історія з натуралізацією чотирьох аргентинців починалася саме із Дієго Климовича. Майстерний аргентинський форвард здобув чудову репутацію, і навіть у віці, коли йому вже офіційно можна було грати у ветеранських змаганнях, дон Дієго періодично змушував молодших за віком суперників діставати м'яч із сітки воріт. Що вже говорити про 2007 рік, коли Климович був у розквіті сил і сенсаційно громив суперників «Вольфсбурга» у Бундеслізі!? На жаль, наші шляхи із Дієго не перетнулися. Він продовжив громити всіх на клубному рівні, так і не спробувавши сили у футболі збірних. Тим часом в Аргентині пакував валізи іще один Климович..

Велика футбольна родина

У Кордобі Дієго Климович залишив дуже непоганий слід — будучи зовсім молодим, за неповні три роки назабивав 12 м'ячів і швиденько перебрався в іспанську «Ла Лігу». Коли форвард уже встиг змінити в Європі два клуби, його, на три роки молодший, брат ще тільки дебютував у «Інституто». Вони обоє — схожі з обличчя, але загалом зовсім різні. Дієго і вищий, і міцніший, і з м'ячем порозумівся значно краще. Так і вийшло з дитинства — те, що старший брат намагався на полі створювати, молодший намагався руйнувати. Спершу як оборонець, а далі — як воротар. Родина Климовичів насправді досить велика. У більш-менш серйозному футболі засвітилися не лише Дієго з Хав'єром, а й наймолодший брат — Ніколас Даніель Климович. Форвард 1984 року народження, Климо-наймолодший з'явився в «Інституто» вже після Хав'єра, проте слави старших братів не повторив.

Тож «Інституто» — справжнє сімейне гніздо родини Климовичів. Усі вони починали тут виступи і незмінно залишали Кордобу. Хав'єр своїй першій команді віддав чотири незабутніх роки. «Інституто» із Климовичем у рамці вийшло з «Насьйональ Б» до еліти, 9 квітня 2000 року Хав'єр дебютував у Клаусурі-2000. Перший матч він провів досить сильно, допомігши «Інституто» здобути нічию проти «Ферро Карріл Оесте». Проте «Інституто» — не гранд, а Хав'єр Климович — не суперголкіпер.

Кордоба швиденько залишила примеру, (куди, щоправда, періодично повертається).

Було зрозуміло, що вдома на Хав'єра чекає «хитання» між вильотами з примери та виходами з «Насьйональ Б», тому він, як і низка інших гравців, почав думати про легіонерську долю. Для аргентинських футболістів є насправді не так багато прокладених маршрутів. Найкращі та найстійкіші їдуть у Європу, де, як відомо, може заграти далеко не кожен «гаучо». Іншим — шлях у сусідні чемпіонати. Мода на Мексику серед аргентинців виникне кількома роками пізніше, на той час нормальними варіантами були Колумбія, Еквадор, Парагвай.

У еліті

Хав'єр Климович обрав Болівію. У клубі «Блумінг» із міста Санта-Крус голкіпер провів дуже переконливий рік, відстоявши в основі сезон від дзвінка до дзвінка. Що цікаво, «Блумінг» зробив висновки із вигідної співпраці з Климо: після Хав'єра в складі чемпіона Болівії-2008 у воротах опинився інший маловідомий аргентинець — Андрес Хеміо, якого вже встигли й натуралізувати.

Заявивши про себе в Болівії, Климо отримав запрошення змінити країну. І, як з'ясувалося, це було доленосне рішення. Хоча починалося усе, ой як погано...

Починав зі скандалу

Уже на початку виступів за «Депортиво» Хав'єр наразився на річну дискваліфікацію від Еквадорської федерації футболу за скандал із арбітром Маурісіо Рейносо. Тоді, в квітні 2004 року, ситуація набула неабиякого розголосу: після сутички голкіпера та арбітра в одному з матчів уболівальники вимагали від Федерації футболу Еквадору суворих дій. Але апеляція клубу допомогла скоротити кару всього до трьох турів. Як з'ясувалося, «Куенка» недарма так захищала новобранця.

Прийшовши у міцний, але посередній клуб «Депортиво Куенка», 27-річний голкіпер допоміг провінціалам завоювати сенсаційне чемпіонство, а його особистий внесок у цей успіх оцінили й сторонні спостерігачі — Хав'єра визнали найкращим воротарем «золотого» сезону 2004 року.

Разом із «Депортиво» Климович проводить п'ять чудових сезонів. Хоча чемпіонська висота надалі їм не підкорювалася, клуб із Куенки тричі грав у Копа Лібертадорес і постійно був поруч із лідерами. Хтозна, чи міняв би клуб Хав'єр, якби не фінансова скрута в «Депортиво»...

Нова батьківщина

В Еквадорі воротарський талант Хав'єра Климовича цінується дуже високо. Разом із іншим «аргентинськопідданим», Марсело Елігасою, він вважається найкращим іноземним голкіпером тутешнього чемпіонату. 6 червня 2007 року в Барселоні Хав'єр першим (і, напевно, єдиним) із родини Климовичів одягнув футболку збірної, відстоявши виграний з рахунком 2:0 матч від дзвінка до дзвінка. Найкращого зарубіжного кіпера чемпіонату еквадорці натуралізували та запросили до своєї збірної. На той час воротар уже відсвяткував своє 30-річчя, а до наступного чемпіонату світу лишалося цілих три роки. Та все ж, боси федерації й наставники збірної вирішили за краще заручитися допомогою аргентинця, який уже й не розраховував на визнання на батьківщині.

8 вересня 2007 року Климо зіграв свій другий і поки останній матч за Еквадор — відстояв усі 90 хвилин гри проти Сальвадору (5:1). Хоча після того Хав'єру так і не доводилося виступати за національну збірну, в чемпіонаті він продовжував грати на рівні. Недарма, коли в «Депортиво» почалася криза, гранд місцевого футболу не побоявся запросити у свій склад голкіпера, який уже вступає у ветеранський вік.

У складі найпопулярнішого місцевого клубу конкуренція у Климовича більш ніж серйозна: у заявці команди відразу п'ять голкіперів! Поряд із Хав'єром — той самий Марсело Елісага (37 років), вельми перспективний 23-річний Хав'єр Гуаман, а також 27-річний Даміан Ланса, в активі якого уже п'ять матчів за збірну Еквадору. У складі «Емелека» Хав'єр нарешті отримав еквадорське чемпіонство цього року.

Еквадор став справжнім домом для апатрида. А коли ти вдома — то й стіни допомагають...


Артур ВАЛЕРКО, газета «Український футбол»