Джио повертається

Недавно ФІФА визначила найкращого гравця та найкращого молодого футболіста цьогорічного мундіалю. Серед молоді перемогу дуже прогнозовано святкував Томас Мюллер, який, до того ж, забрав собі й «Золоту бутсу» першості. На титул найкращого молодого гравця претендували двоє - ганець Андре Айю та мексиканець Джованні Дос Сантос. Коли побачив цей невеличкий список, здивувався присутністю у ньому останнього футболіста. Не тому, що Дос Сантос не вразив мене своєю грою - мені здалося, що Джованні вже за своїм віком переріс цю номінацію, до якої потрапляють гравці не старші 21 року. Свій 21-й день народження він відсвяткував два місяці тому.

Джованні походить із футбольної родини. Його батько — відомий бразильський футболіст Джерардо Дос Сантос, або просто — Зізіньо. Але у себе, в Бразилії Зізіньо був мало кому відомий. Адже ще 18-річним вирішив підкоряти Мексику та й затримався там на все життя. Мати Джованні — мексиканка. Але вибір, за яку збірну грати, перед Дос Сантосом не виникав. Виклику до збірної Бразилії він, можливо, так ніколи й не дочекався б, а в «Ель Трі» Джио отримав шанс дебютувати ще у 18 років. Але до першого матчу в збірній Мексики Дос Сантос пройшов шлях із зірки дитячого футболу до професіонального гравця.

Зізіньо по завершенні своєї професіональної кар'єри не збирався йти з футболу, а організував футбольну школу, де засвоювали абетку гри мільйонів його троє синів і ще багато інших хлопців спортсменів. Поки що найменш виразно складається кар'єра старшого з братів Дос Сантосів — Едера. Він усе життя грає у Мексиці й особливої слави не здобув. Хонатан Дос Сантос, молодший на рік за Джованні, пройшов дитячу школу «Барселони» і намагається пробитися у перший склад, але про Хонатана ще буде у тексті.

До 12 років Джованні ганяв м'яч на очах батька в його школі, але турнір у американському Далласі повернув життя маленького футболіста на 180 градусів. Він не уникнув ока всюдисущих скаутів «Барселони», тож ще рік Джованні займався в школі однойменного клубу його рідного міста — «Монтеррей», але вже в 13 зробив те, що було не до снаги його батькові — переїхав у Європу.

Футбольна школа «Барселони» має репутацію найкращої в світі (це, до речі, підтвердив і цьогорічний мундіаль), тому треба мати надзвичайний талант, щоб виокремлюватися з цієї купи надзвичайно обдарованих футболістів. Але цим талантом Дос Сантос був наділений сповна. Його тандем із Бояном Кркичем наводив суцільний жах на суперників. Досі на Yоutubе.соm можна подивитися нарізки моментів з матчів юнацької команди «Барси» за участю цього дуету. Джованні діяв більше з глибини і демонстрував яскраву техніку та не за роками відмінне бачення поля. Кркич, у свою чергу, був завжди готовий завершити атаку точним ударом. З Бояном Дос Сантос так і пройшов пліч-о-пліч увесь шлях аж до першої команди, де вони дебютували майже одночасно.

З Кркичем у Джио були хіба що різні збірні — Дос Сантос регулярно їздив у Мексику на збори до національних команд різних вікових категорій. І у збірній до 17 років Дос Сантос 2005-го досяг максимуму — тріумфував на чемпіонаті світу. І нехай ще навіть не сімнадцятирічний Джио погоди в команді не робив, але на поле виходив. У фіналі мексиканці розірвали на шматки зіркову збірну Бразилії — 3:0, з Ренато Аугушто («Байєр»), Марсело («Реал Мадрид»), Андерсоном («Манчестер Юнайтед»), Денілсоном («Арсенал», Лондон) та ще багатьма футболістами, які поки що не досягли таких успіхів. Головною зіркою «Ель Трі» був Карлос Вела, який став кращим снайпером турніру (5 влучень).

Дос Сантос прогресував і логічно отримав винагороду за працю. Влітку 2006-го Джио вперше опинився в основній команді. Як це зазвичай буває, вихованця клубної школи вводили до першої команди через усілякі контрольні та виставкові матчі. В одному з таких поєдинків Дос Сантос навіть забив у ворота датського «Орхуса», але, певно, недостатньо вразив Франка Райкаарда та його помічників, бо Джио відіграв ще один сезон у дублі. Але було зрозуміло, що дебют Дос Сантоса в синьо-гранатовій футболці — справа часу. Так і сталося!

Джованні пройшов ще один передсезонний збір у таборі першої команди «Барселони» влітку 2007-го. Крім свого неординарного таланту, Дос Сантос показав ще й максимальну самовіддачу та налаштованість. Навіть Роналдиньо похвалив учорашнього дублера за відмінну працю на зборах. Але навряд чи Ронні міг хоча б на хвилинку припустити, що цей юний мексиканець складе йому серйозну конкуренцію.

2 вересня 2007 року Дос Сантос у віці 18 років 144 днів дебютував у основному складі «Барселони». Це була гра проти «Атлетика» з Більбао, вдома на «Камп Ноу». Каталонці не мали жодних проблем із басками, і коли на 62-й хвилині Райкаард посадив на лаву Тьєррі Анрі, натомість вийшов Джованні Дос Сантос.

Джио відіграв свій перший і, забігаючи наперед, єдиний сезон за «Барсу» в не найкращий для неї час. Той сезон ознаменував завершення успішної ери перебування біля керма «Кулес» Франка Райкаарда. Старі лідери синьо-гранатових (Роналдиньо, Деко) втратили необхідну мотивацію та жагу до перемог, натомість майбутні лідери (Мессі, Іньєста) були ще не достатньо досвідченими. Цей класичний приклад зміни поколінь у «Барсі» зайняв усього рік завдяки своєчасній зміні тренера. Так от, саме тоді Райкаард без зайвих сумнівів увів ударний дует із «Барселони-Б»: Джованні Дос Сантос — Боян Кркич.

Зрозуміло, що Джио брав участь, передусім, у матчах, де «Барса» не повинна була мати проблеми. Коли розпочалися матчі на виліт у Лізі чемпіонів, Дос Сантос міг задовольнитися виходом, щонайбільше, на заміну. До речі, незважаючи на в цілому невдалий сезон, каталонці у Лізі дійшли до півфіналу, де за рівної боротьби її переграв майбутній переможець — «Манчестер Юнайтед». Усе вирішив гарматний удар Пола Скоулза на «Олд Траффорд», який став єдиним голом у двоматчевій дуелі грандів.

В останньому турі «Барса» грала на виїзді з «Мурсією», і цю зустріч можна було назвати суцільною формальністю. Але для Джио вона стала особливою — він, нарешті, забив перший гол в іспанській Ла Лізі. Унікальність події полягає у тому, що Дос Сантос не зупинився після дебютного голу, а забив ще двічі, оформивши таким чином хет-трик. Та весела гра закінчилася перемогою «Барси» — 5:3.

Матч проти «Мурсії» став останнім для Джованні у футболці «Барселони». Його перехід у «Тоттенхем» став дуже серйозною несподіванкою. Так, того літа було немало чуток щодо переїзду 19-річного вундеркінда на Туманний Альбіон. Але до певного моменту здавалося, що це все — порожні балачки. Майбутнє показало, що ці розмови мали під собою грунт.

Хуанде Рамос, відомий іспанський фахівець, того літа встав на чолі «Тоттенхема» і почав активну перебудову складу. Одним із численних новачків «Шпор» став і герой цієї статті. Причому, за доволі низьку суму — «Барселона» отримала майже п'ять мільйонів фунтів.

«Моє рішення продиктоване винятково спортивними факторами. Я хочу постійно грати, а «Тоттенхем» надасть мені таку можливість. До мене зверталися з хорошими пропозиціями «Челсі», «Манчестер Юнайтед» та «Аякс», але мені імпонують тренерські ідеї Хуанде Рамоса. Я хотів би стати зіркою прем'єр-ліги. Вважаю, мій стиль більше підходить англійському футболу, ніж іспанському». Так прокоментував Джио свій трансфер. Він помилявся в усьому — «Тоттенхем» не надав ігрової практики Дос Сантосу, він, зрозуміло, не став зіркою АПЛ, а його стиль був значно ближчим до іспанського, ніж до британського.

Узагалі, перспективи Джованні заграти в Англії відразу для багатьох мали вигляд доволі туманний. По-перше, «Тоттенхем» — відомий «цвинтар» у ігровому плані для дуже та не дуже талановитих футболістів. Найближчий нам приклад — Сергій Ребров, але він лише один із понад двох десятків гравців, кар'єра яких пішла стрімко додолу після переїзду на «Уайт Харт Лейн». По-друге — той самий стиль, про який казав Дос Сантос і до якого він так і не зміг адаптуватися. Ні для кого не секрет, що на Туманному Альбіоні з давніх-давен сповідується силовий стиль гри. Так, нині в АПЛ грає безліч легіонерів, які потроху змінюють цю характерну рису британського футболу, відтак фізично слабкому гравцю там робити нічого. Дос Сантос завжди відрізнявся технікою, пасами, але аж ніяк не виблискував під час силових контактів.

Можливо, кар'єра Джио в Англії склалася б краще, якби Хуанде Рамос протримався довше на тренерському містку. Але іспанець не допрацював навіть до кінця сезону, а «Тоттенхем» виступав просто жахливо. Замість Рамоса команду очолив представник класичної англійської тренерської школи — Харрі Реднапп. Новий керманич  одразу дав зрозуміти мексиканцю, що на нього не розраховує. Реднапп віддавав перевагу бійцям, а не креативним футболістам.

Хоча Джио у «Тоттенхемі» вважав за щастя потрапити в заявку на гру, але в одному матчі встиг себе проявити з кращого боку. Цей поєдинок стовідсотково пам'ятають українські вболівальники, бо суперником «Шпор» був донецький «Шахтар». Реднапп приніс у жертву Кубок УЄФА, де грали переважно резервісти, тому місце на полі знайшлося навіть для Джио. У матчі-відповіді Дос Сантос вийшов зі старту і забив просто шикарний м'яч — отримав пас, змістився з флангу в центр, обіграв Чигринського і потужним ударом поцілив у дев'ятку воріт П'ятова.

На жаль, Реднапп не став змінювати обрану лінію, тому вже взимку Джио вирушив у чемпіоншип, другий за рангом англійський дивізіон, у клуб «Іпсвіч». Там футбол менш технічний у порівнянні з прем'єр-лігою, а ще більше силовий. Але в «Іпсвічі» Дос Сантос проявив себе з кращого боку, у восьми матчах чотири рази відзначався забитими м'ячами. Головний тренер «Іпсвіча», легендарний манкуніанець Рой Кін дуже хотів залишити мексиканця в себе, але той був не в захваті від продовження кар'єри у чемпіоншипі.

Джованні повернувся до Лондона, де ще півроку просидів на лавці «Тоттенхема», вийшовши на поле аж одного разу. Реднапп дуже успішно тренував «Шпор» і продовжував ігнорувати Дос Сантоса. Але переможців не засуджують, тому Харрі міг не бачити такого дорогого та, хоч як би там було, талановитого футболіста. Взимку 2010-го Джованні вирушив у оренду до Стамбула, в «Галатасарай». Це рішення продиктовано ще й бажанням Джио отримати ігрову практику перед чемпіонатом світу. Хав'єр Аггіре не взяв на мундіаль футболістів, які не грають у своїх клубах (спитайте, наприклад, у Нері Кастильо). У «Галатасараї» Джио отримав необхідну практику, грав непогано.

До заявки на чемпіонат світу Дос Сантос, звісно, потрапив, на відміну від його брата Хонатана, котрий виявився одним із трьох зайвих гравців, які були у списку з 26 футболістів, але не опинилися в остаточній заявці. Таке рішення Аггіре викликало гнів батька та, за сумісництвом, агента братів Дос Сантосів, який сказав, що у заявці є гравці гірші від Хонатана, і той більше не гратиме за збірну Мексики. Відверто смішні слова, враховуючи, що Хонатан у своїй професіональній кар'єрі провів на клубному рівні цілих сім матчів. І то, це були переважно виходи на останні хвилини, коли його «Барселона» вже мала гарантований результат.

Джованні у ПАР проявив себе відмінно. Він нагадав усім, хто про нього вже забув, бо два роки Джио як слід не грав. Як показав Дос Сантос, він не втратив тієї форми, що була у нього під час виступів за «Барсу». Джованні на полях Південної Африки був одним із лідерів «Ель Трі», можливо, головною діючою особою в організації атак. Не дивно, що він потрапив до тріо найкращих молодих гравців чемпіонату, хоча виграти це звання за присутності Томаса Мюллера шансів не мав. Джованні Дос Сантос після чемпіонату світу отримав другий шанс, тепер він може починати з чистого аркуша і, можливо, з другої спроби вже не припуститься помилок минулого.


Гліб КОРНІЄНКО, газета «Український футбол»