КАРА-МУСТАФА: «Хлопчиками для биття ми не були»

Узимку мелітопольський «Олком» очолив відомий за роботою в свердловському «Шахтарі» тренер Дмитро Кара-Мустафа. Про те, як виступила його команда навесні сезону 2009/2010, Дмитро Олексійович розповів «УФ».

—Дмитре Олексійовичу, як виник варіант з «Олкомом»?
—Мені зателефонував колишній генеральний директор клубу Володимир Діденко і запропонував очолити команду. Я погодився на пропозицію, хоча команда перебувала у важкому становищі. Для мене було важливо, чи зможу я її підняти.
Найперше, що від мене вимагалося, коли я приїхав до Мелітополя, — налагодити атмосферу в колективі й укомплектувати команду. Було нелегко, оскільки часу обмаль.

—Ваша кар'єра гравця і тренера пов'язані з футболом Луганщини. А що можете сказати про футбол запорізького краю?
—За всю область я говорити не можу, скажу лише стосовно Мелітополя. Тут хороша, добротна команда, керівництво клубу робить усе можливе для колективу. Умов контрактів клуб дотримується, зарплати гравцям виплачуються вчасно. Команда має хороший стадіон імені Олексенка, у планах — його реконструкція. Усе робиться для того, щоб команда грала.
Щодо молоді, то вона досить перспективна, і навіть зараз я вже бачу, що є гравці 1993р.н.,які, за сприятливих обставин, можуть невдовзі стати гравцями основи навіть у прем'єр-лізі.

— Чи полегшував роботу той факт, що разом з вами до «Олкома» перейшла група гравців із «Шахтаря» (Свердловськ)?
—Звичайно. Адже можливості деяких футболістів я знав за роботою в Свердловську. Гравці відразу знали, чого тренер хоче від них на полі. Але в своїй роботі я не поділяю підопічних на «своїх», «чужих» чи приїжджих. Для мене всі — однакові. Поблажок чи привілеїв нікому немає. Працюємо з усіма добре. Гравці повинні розуміти, чого хоче тренер, а тренер, у свою чергу, має знати, чого він хоче від футболістів.

—Які завдання були на весну і чи з усіма вдалося впоратися?
— Завдання було піднятися трохи вище у турнірній таблиці. З ним ми, на жаль, не впоралися. А з іншого боку, команда заграла в цікавіший футбол, який подобається вболівальникам. Звичайно, не все вийшло — ми зіграли тричі вдома внічию. У той же час, нічия з нічиєю — різниця. Були, наприклад, матчі, коли команда володіла територіальною перевагою, але їй не вистачало індивідуальної майстерності для реалізації голевих моментів. Щодо виїзних матчів, то ми мусили брати очки і в Свердловську, і в Дніпродзержинську. Та й в Армянську команда грала добре. У нас залишилися претензії до гравців лише по одному матчу — з «Гірником» (Кривий Ріг). Навесні ми грали з усіма лідерами на виїзді, тому в плані психології було тяжко, адже майже всі фаворити боролися за перше місце. Але хлопчиками для побиття ми не були. Навіть у програних матчах грали пристойно.

—«Олкому» через різні переноси ігор довелося розпочати весняну частину змагань майже на місяць пізніше від інших. Це пішло на користь чи навпаки?
—Мені здається, на користь. Узимку до колективу влилася велика група нових футболістів. А команда — це одне ціле. На перший план виходить взаєморозуміння між гравцями — і на полі, і в побуті. Але навіть попри те, що розпочали ми пізніше за інших, часу все одно було обмаль. Адже я очолив колектив наприкінці лютого. А за місяць команду зробити не можна! Тут треба і проблемні позиції закрити, і награти ігрові схеми.

—Навесні довелося чекати першої перемоги аж чотири тури...
— У другій частині сезону календар для «Олкома» був не з легких. Ми майже з усіма командами першої п'ятірки грали на виїзді. А домашні матчі, з тими ж «Сумами», «Шахтарем-3», «Гірником-Спорт», ми зобов'язані були вигравати з розгромним рахунком. Але вийшло так, що ми прогавили купу моментів, не скориставшись територіальною перевагою. Потрібен був час, щоб зігратися. А ось уже кінцівку сезону ми провели на високому рівні, хоча й недобрали чимало очок. Над цим нині й працюємо.

—Які у вас враження від п'ятірки лідерів? Їхнє розміщення у турнірній таблиці справедливе?
—Щодо «Титану», то однозначно. Команда останні роки була постійно серед лідерів і претендувала на вихід до першої ліги. Клуб до цього «визрів», а команда провела сезон гідно і по праву виборола перше місце. Щодо інших колективів першої п'ятірки, то усі вони приблизно одного рівня. Комусь більше пощастило, комусь — менше.

—Чи були принципові завдання перед командою обіграти попередню вашу команду — «Шахтар» (Свердловськ) чи «Металург-2» (Запоріжжя), як земляків?
—У нас не було такого, щоб ми когось із суперників виокремлювали. Було одне завдання — брати очки у будь-якого суперника. Щодо поєдинку зі свердловським «Шахтарем», то я чув, що називали його «матчем століття» і «матчем матчів»! Але вважаю, що до таких речей потрібно підходити розважливо. Восени це була одна команда, потім, коли я її очолив, вона лише місяць була в новому складі, тож одразу вносити у стосунки команд якусь принциповість, я вважаю, не варто. У мене, зокрема, якоїсь принциповості до свердловців не було, а ось з боку свердловських уболівальників — відчувалося. Ажіотаж був неймовірний.

—Хто з гравців, на ваш погляд, виріс за цей період, а хто, навпаки, не виправдав надій?
— Ми для себе визначилися, але називати прізвища не буду.

— Які позиції команди потребують підсилення?
—Зі складом ми вже майже визначилися. Підсилення, якщо й буде, то максимум однієї-двох позицій.

—Чи залучатимете ви до основи молодь? На кого більше звертатимете увагу — на випускників вашої школи чи на ДЮСШ «Металург» (Запоріжжя)?
—Ми уклали угоди з вихованцем місцевого футболу Олегом Тарадаєм, 1993-го р.н. Також у нашій команді грає молодий Павло Мягков, 1992-го р.н. Будемо, в першу чергу, дивитися на місцевих хлопців. Але якщо будуть хороші гравці серед випускників запорізької школи, то чому б їх не запрошувати? Навіть зараз з нами тренуються двоє молодих гравців із Запоріжжя.

—Дмитре Олексійовичу, 2011 року «Олком» святкуватиме ювілей — десять років. На якому місці у турнірній таблиці хоче бачити керівництво клубу свою команду по завершенні-сезону 2010/11 ?
—Президент клубу Євген Миколайович Куценко хоче бачити нашу команду серед лідерів, тож ми будемо виконувати це завдання.


Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, газета «Український футбол»