Кардинальне рішення «Кардиналу»

- Команда «Кардинал» була сформована дуже давно, останні три роки грає у вищій лізі у Львові. Проте у місті Лева грає ще три команди вищої ліги, серед яких ми рахувалися лише четвертими. Відповідно на нас реагував і глядач, не відвідуючи матчі, тому я був просто змушений прийняти таке принципове рішення, як переїзд до Рівного. Звичайно, що є додаткові плюси такого перебазування команди. Передусім, нам пообіцяли допомогу податкова інспекція, обласна та міська влади. Мова йде про фінансову підтримку. Окрім того, в Рівному є хороший спортзал, яким команда буде користуватися безкоштовно. Ось лише кілька основних причин, через які «Кардинал» перебрався у Рівне.

Звичайно, організація подібного процесу вимагала певного часу. Переговори з Михайлом Кондратюком стосовно переїзду розпочалися ще минулого року. Початком співпраці був перехід трьох гравців МФК «Рівне» на початку попереднього сезону до «Кардиналу» (Сондака, Басича та Жовтуна – В. Ш.). На той час я ще не був повністю готовий змінити місце розташування команди. Але протягом року все стало на свої місця і надалі ми планомірно працювали саме у цьому руслі.

- Юрію Степановичу, наступне запитання напевно скоріше стосується Вас, як головного тренера команди, яким чином плануєте підготовку колективу до нового сезону, яка кількість гравців на даний час перебуває в розташуванні команди та скількох футболістів Ви плануєте залишити?

- Перш за все хотів би привітати всіх нас із повернення рівненського футзалу до когорти найсильніших команд, нарешті, наші мрії втілюються в життя і набувають все більш реальніших обрисів. Перша, попередня розмова з президентом «Кардиналу» Володимиром Валявкою відбулася більше року тому, і мені дуже приємно, що Володимир Ярославович даного слова дотримав і рівненська команда повертається до вищої ліги.

Що стосується безпосередньо перед сезонної підготовки, то вона розпочалася ще першого липня, коли всі футболісти пройшли медогляд. А вже з п’ятого липня у нас розпочалися дворазові заняття, зараз проходить інтенсивна робота по вдосконаленню функціональної та фізичної підготовки гравців.

На даний час у зборах беруть участь 23 кандидати, причому п’ятеро з них воротарі. Проте, до остаточної заявки, скоріш за все, потрапить лише два голкіпери. Отже конкуренція серйозна і її наявність – цілком нормальне явище. Стосовно польових гравців, то тут, можливо, не всіх, кого б хотіли запросити, можемо побачити на зборах. Перш за все мова йде про двох вихованців рівненського фут залу - майстрів спорту та чемпіонів України, з якими, на жаль, на сьогодні з різних причин так і не вдалося домовитися. Маю на увазі Олександра Бондара та Сергія Тригубця, які, звичайно, серйозно могли б допомогти нам. Причини, як я вже казав, різні. Наприклад у Тригубця дружина зі Львова і він вже сам, можна сказати, наполовину львів’янин.

Проте, я вірю в своїх хлопців, які з повною самовіддачею працюють на тренуваннях, повністю виконують всю ту програму, яку ми їм пропонуємо. Вірю в те, що вже цього року ми спроможні дати гідний результат. А стосовно завдань на сезон…, то, як вже казав президент клубу, з ними ми визначимося трохи пізніше. Проте вже зараз наважусь сказати, що це, однозначно, буде не боротьба за виживання у вищій лізі. У наших планах замахнутися, принаймні, так хотілося б, на щось значно більше, тому намагатимемося все робити задля виконання цієї мети.

- Можливо віце-президент клубу Михайло Петрович більш детальніше розповість про підготовку команди у міжсезоння?

- План підготовки команди до сезону майже повністю готовий. Протягом двох тижнів ми працюватимемо в Рівному - такий собі своєрідний перший збір, під час якого закладатимемо фундамент, як вже повідомив Юрій Степанович. Місця проведення – стадіон «Авангард», пісочні майданчики для пляжного волейболу, тренажерний зал. Для відновлення – басейн, сауна. З 20-го липня розпочинаємо другий збір, під час якого плануємо роботу в залі. Зараз Віталій Степанович докладає всі зусилля, щоб це нам вдалося. До початку серпня команда повинна проводити дворазові тренування в залі. Сподіваюся, що це нам вдасться.

Тоді ж можна буде розпочати планування товариських ігор. Зокрема, було бажання поїхати на турнір до Польщі, але, на жаль, не склалося. Можливо, дещо запізно ми спохватилися, проте зараз вже не варто шкодувати. У наших планах на серпень 15-16 товариських поєдинків, які планується зіграти до початку сезону. Це разом із іграми у кількох турнірах, у двох з яких ми вже підтвердили свою участь. Це представницький турнір - Кубок Львова з 9 по12 серпня, а за тиждень до початку чемпіонату (попередньо –перша субота вересня) у Івано-Франківську відбудеться Кубок Галичини, в якому ми також гарантовано беремо участь. За Кубок Львова змагатимуться львівські «Енергія» та «Тайм», чемпіон Грузії «Іберія», команда з Латвії, польський віце-чемпіон «Хуртап» і один із білоруських колективів.

- На сьогодні в команді нараховується 23 футболісти, скільки з них залишиться для участі в іграх чемпіонату?

Ю. Б. - Орієнтовно, це будуть два воротарі і дванадцять польових гравців. Саме на таку кількість гравців подаватимемо заявку. Звичайно можливі варіанти, плюс одна-дві людини.

М. К. - Хочу також додати, що ми плануємо подати заявку на чотирнадцять чоловік. А стосовно тих місцевих виконавців, які залишаться поза межами команди, то в нас вже існує план роботи з ковельською командою першої ліги «Шанс-Авто». Днями зі мною спілкувався президент ковельського клубу, з яким плануємо оформити «Шанс-Авто», як фарм-клуб. Волиняни вже зараз підтвердили готовність залучити п’ять наших гравців, які не пройдуть до основного складу. Вони гратимуть у першій лізі, завдяки чому матимуть постійну ігрову практику. У даному випадку ведемо мову про молодь, в якої все ще попереду. Окрім того, за регламентом, до будь-яких ігор у вищій лізі ми можемо залучати трьох гравців із фарм-клубу, натомість на матчі першої ліги, відповідно, ми можемо надавати одного гравця вищолігової команди. Окрім того, дуже молоді гравці - вихованці ДЮСШ-4, будуть грати у другій лізі. На цьому наполягав Віталій Засморжук і, я думаю, він має рацію.

- Якщо можна назвіть, будь-ласка, прізвища запрошених гравців?

М. К. Якщо говорити про воротарів –– то це Ігор Пунда, Максим Максименко і Андрій Жезло. А, що стосується польових гравців, то поки що відкрите питання по Волянюку.

В. В. - На сьогодні Михайло Волянюк у команді. У нього є діючий контракт, але доволі реальною є можливість його переходу до іншого колективу (зацікавленість у послугах цього гравця виявила львівська «Енергія» - В. Ш.).

М. К. - Отже, польові гравці – це Волянюк, Данилюк, Танський, Когут. І, звичайно, Андрій Паршиков та Сергій Піддубний, хоча по останньому поки що не все зрозуміло. Проте, ми сподіваємося і віримо, що він у нас виступатиме як гравець, а не тільки в якості тренера.

Дозволю собі невеличку ремарку. Я дуже радий, що окрім повернення в Рівне команди вищої ліги все-таки прийшов той час, коли наші провідні виконавці повертаються додому. Колись вони залишали рідне місто, а зараз вертаються в рідні пенати. Дуже задоволений, що в їхній футбольній кар’єрі все склалося добре і вони вже були чемпіонами України, срібними призерами. Удвічі приємно, що такі футболісти повертаються.

У того ж таки Паршикова були й інші пропозиції. Навіть «Ураган», після того, як Андрій прийняв рішення про переїзд до Рівного, ще три дні телефонував, намагаючись переконати його залишитися у Івано-Франківську. Проте він, все таки обрав нашу команду і це не може не радувати.

- Андрію, що саме спонукало тебе повернутися до Рівного, замість продовження «футбольного життя» в «Урагані»?

А.П. - Передусім, це мрія грати на відповідному рівні в рідному місті. Коли я виступав у Львові за «Енергію», я не раз казав місцевим хлопцям, що це – просто мрія, коли команда такого рівня є в тебе вдома. Коли нікуди не треба їхати, коли всі рідні і всі друзі поруч із тобою. Так вийшло, що подібна можливість нарешті з’явилася у Рівному, але я з великим задоволенням повернувся додому. Не другорядною причиною було й те, що я весь цей час жив один, тоді як дружина з дитиною – у Рівному. Тому настав момент, коли вона сказала, що час повертатися додому, тому що дитина вже вища за неї і виховувати її повинна не тільки вона одна. Хоча можна сказати, що найважчий період догляду за дитиною я вже пропустив, тому хоч зараз повинен наверстати упущене.

Проте ще раз наголошую, головна причина повернення – це наявність у рідному місті команди вищої ліги. Звичайно це важко пояснити словами… Адже, постійні переїзди та чужі обличчя довкола – це дуже важко. Ти можеш довго жити в чужому місті, проте воно так і залишиться для тебе чужим. А тут… зайшов у зал, а мене, що дуже приємно, навіть, працівники впізнають. Що вже казати про ставлення з боку інших людей, які тебе знають набагато ближче? Це просто класно! Тому сподіваюся, що незабаром і Сашко Бондар, і Сергій Тригубець також приєднаються, адже в гостях добре, а дома все-таки краще і набагато краще. Сподіваюсь, що за півроку вони зрозуміють, що так воно і є. Але, як казав наш другий тренер Сергій Піддубний, потім доведеться доводити у Ковелі, що ви готові грати за рівненську команду.

Ю. Б. - З цього приводу хотів би додати. Щойно повернули в команду Паршикова та Піддубного, а позитивний результат від цього вже видно неозброєним оком і мені, як тренеру, і загалом усьому колективу. Про це красномовно свідчить позитивна психологічна атмосфера, як під час тренувань, так і в роздягальні. Протягом останнього тижня Андрій Паршиков, напевно, разів десять сказав: «Я приїхав у Рівне не для того, щоб відбувати номер, і не для того, щоб відпочивати, а навпаки, щоб досягти необхідного результату». Як на мене, таке ставлення до справи, лише підтверджує правильність обраного нами шляху. Вірю, що такі гравці принесуть дуже велику користь команді не лише на майданчику, а й поза ним.

А. П. - У мене було достатньо варіантів продовження кар’єри. Проте я повернувся в Рівне причому не просто догравати. Звичайно, мій вік, як для футболіста, вже доволі пристойний, але для міні-футболу – поки що не критичний, хоча маю за плечима вже 35 років. Але є багато прикладів, коли набагато старші люди грають і демонструють високий рівень гри. Один із варіантів, була можливість залишитися у Івано-Франківську. Там міг би спокійно грати та ні про що не турбуватися. Натомість, я повернувся, повернувся і Піддубний, хоча і йому також пропонували залишитися в «Урагані». Проте, ми обрали повернення до рідного міста. Один простий приклад – два роки тому я в складі «Урагану» грав у Рівному і, коли оголошували моє прізвище, в мене йокнуло серце, так мене вітали рівненські вболівальники, хоча і був у футболці іншого клубу.

Виступати за команду рідного міста – це велика честь. Можливо, хтось може подумати, що ми повернулися догравати, завершувати свою футзальну кар’єру. Та це не так. Зовсім не має бажання за півроку втратити репутацію, яку завойовував протягом всього життя.

- Яку офіційну назву носитиме рівненський клуб?

В. В. - Міні-футбольний клуб «Кардинал-Рівне» (місто Рівне).

- Чи надовго «Кардинал» планує затриматися у Рівному?

В. В. - Рішення про переїзд далося мені не просто. Адже, все-таки, я корінний львів’янин. Остаточно мене переконав лише той факт, що у Рівному підібралася команда справжніх фахівців, яка здатна виконувати серйозні завдання. Свою роль зіграло і повернення футболістів у рідне місто. Усе це звичайно, мене підкупило. А те, що ми вели ці переговори трохи задовго, то це має своє пояснення. На мою думку, на думку бізнесмена, кожна команда – це своєрідний бізнес-проект. Тому, для того щоб цей проект проіснував хоча б протягом п’яти років, потрібно мати конкретну програму дій - принаймні на ці ж п’ять років. Ви напевно знаєте, що у нас у футбольній школі у Львові тренується сто дітей, так само і в Рівне є ДЮСШ-4. Саме ці юні вихованці є тим кадровим резервом, з якого у майбутньому і буде поповнюватися команда вищої ліги. Але необхідно пройти довгий шлях від школи через другу лігу, а потім і першу лігу до команди вищої ліги. І, в першу чергу, хочу запевнити, що у Рівному є такі фахівці, які можуть це зробити – допомогти юним футболістам пройти цей шлях. А моїм основним завданням є забезпечення цього процесу фінансуванням. Хочу також додати, що переконаний на сто відсотків у тому, що ці люди гідно виконають свою роботу. Уже три роки у вищій лізі фінансується даний проект, проте, жодного свого слова, яке я давав, я не порушив і сподіваюся, що так триватиме і далі.

Якщо прийняв кардинальне рішення про переїзд у Рівне, то зобов’язаний досягнути певний результат. Звичайно, для цього потрібен час, але зі свого боку я обіцяю докласти максимум зусиль і власне підтримки. За рік-два ми повинні будемо боротися за медалі у чемпіонаті України. Ось така, наразі, моя особиста мета.

Звичайно, багато що залежатиме від належного фінансування і якщо нам допоможуть ті люди, які це обіцяли зробити, а я сподіваюся, що так воно й буде, то команда, безумовно, буде прогресувати. Покращення фінансового стану команди призведе до того, що за нас прагнутимуть грати футболісти більш вищого класу, а відтак і підсумковий результат буде покращуватися. А якщо казати коротко, то цей проект – надовго.

- За якою схемою проходитиме наступний чемпіонат?

В. В. - Звичайно, я, як президент клубу, вкрай негативно ставлюся до прийняття важливих рішень в останню хвилину. Але на сьогодні існує кілька варіантів проведення чемпіонату – це ігри в два кола, ігри в три кола та ігри в два кола плюс плей-офф. Багато клубів схиляється саме до останньої схеми проведення чемпіонату. Хоча тут теж є свої варіанти. Якщо в чемпіонаті гратиме дванадцять команд, то в першому випадку в матчах плей-офф перша вісімка бореться за медалі, а квартет невдах веде боротьбу за виживання. В іншому – четвірка кращих команд за підсумками чемпіонату приєднується до матчів «на виліт» з другого етапу. Наразі, рішення ще не прийнято, а це питання повністю в компетенції Асоціації міні-футболу. Проте вже є дванадцять–тринадцять команд, які готові змагатися в чемпіонаті зараз.

- Як на вашу думку, чи шкодуватимуть львівські вболівальники після вашого переїзду в Рівне?

В. В. - Побачимо. Можливо, зможемо організовувати поїздки мікроавтобусом, автобусом на матчі в Рівне. Сподіваюсь, що все-таки в Рівне на команду ходитиме значно більше шанувальників футзалу, у нас налагодиться цивілізований процес вболівання за свою команду. Є бажання сформувати тут свій повноцінний фан-клуб. Окрім того, у нас вже працює свій сайт (www.mfc-cardinal.lviv.ua – В. Ш.), який найближчими днями відновить своє повноцінне функціонування, виходить щотижневик «Футбол 5Х5». Звичайно, після кожного матчу будуть проводитися прес-конференції. Взагалі, плануємо на Рівненщині пропагувати не лише команду, а й безпосередньо футзал. З цього приводу відбулася зустріч із заступником голови ОДА, після якої з’явилися плани щодо появи міні-футболу в школах. Зараз працюємо над цим питанням. Якщо нас підтримає влада, то ми також втілимо цей проект у життя. Уже є певні домовленості з керівництвом атомної станції в Кузнецовську, де також готові підтримати міні-футбольне відділення в місцевій ДЮСШ. Ось такі наші плани і завдання, які стоять перед нами. Сподіваюся, що рівняни обов’язково підтримають нас в наших починаннях. Отже, запрошуємо всіх вболівальників підтримати команди під час матчів, не заперечуватимемо, навіть, їхню присутність під час тренування.

Василь ШТУНДЕР