Невиправдана правофлангова надія Динамо

З того моменту, як Олег Лужний далекого 1999-го залишив київське «Динамо», позиція правого оборонця стала суцільним головним болем для будь-якого тренера киян. За ці понад десять років жоден гравець не зумів гідно діяти на правому фланзі оборони. Спробували грати на цій позиції чимало виконавців. Переважно її довіряли легіонерам. Спочатку був угорець Пасло Боднар, потім бразилець Алессандро, невдачею завершилася спроба румуна Кристіана Іримії, як і росіянина Андрія Єщенка, з якого користі також було небагато. Минулого сезону ніби поклав край проблемам на цій позиції Бетао, але Валерій Газзаєв, на відміну від Юрія Сьоміна, йому довіряє менше. Останнім часом на правому фланзі діяв Роман Єременко, якого Газзаєв перевів із півзахисту. А нещодавно на цю позицію кияни придбали бразильця Данило Сильву. Свого часу закрити проблемне місце намагався серб Мар'ян Маркович, але, провівши в Києві три неповних роки, місію свою так і не виконав до кінця: Як ви здогадалися, саме про цю, неоднозначну для київських уболівальників, особистість і піде мова.

Опинився у непотрібний чає

Марковичу не пощастило. У «Динамо» він потрапив у найбільш невдалий для команди період. Роки з 2005-го по 2008-й назавжди залишаться у пам'яті як чорні в історії команди. Так, за цей час «Динамо» зуміло виграти чемпіонат України й двічі — Кубок. Але про успішність будь-якого сезону для «Динамо» вже давно судять не за українськими успіхами, а за виступами в Європі. Три сезони (2005-06, 2006-07, 2007-08) кияни у Лізі чемпіонів провалили. Спочатку програли у кваліфікації швейцарському «Туну», потім два сезони поспіль займали останні місця в групах Ліги. Вже не кажу про усілякі антирекорди та купу інших прикрих деталей. Так от, у такий час і грав у «Динамо» Мар'ян Маркович. Він ніколи не був ідеальним захисником, ніколи не користувався популярністю серед уболівальників, але все-таки, на мою думку, хоч якийсь слід у історії «Динамо» залишив.

Стандартний шлях сербського таланту

Народився Маркович 28 років тому в містечку Пожаревац, що за 80 кілометрів від столиці тодішньої Югославії Белграда. Як пішов до школи, так паралельно й став відвідувати секцію місцевого клубу «Млади Радник». Можна констатувати, що початок кар'єри для Мар'яна був доволі банальним. Цей «Млади Радник» виконує функцію виховання та постачання найздібніших молодих гравців у клуби вищої сербської ліги. У випадку з Марковичем клуб навіть перевиконав свою місію — Мар'ян потрапив до складу сербського гранда, відомого в Європі клубу «Црвєна Звєзда»

У цій «Червоній зірці» Маркович опинився ще зовсім юним — тоді йому було лише 17 років. І там він не став одним із багатьох, а майже одразу пробився в основу! У «Црвєні Звєзді» Мар'ян був змушений забути про свою любов до атакувальних дій — його перевели на фланг захисту, хоча на початку кар'єри Маркович грав у центрі півзахисту. Це відбилося й на його результативності: якщо за 36 матчів у «Младому Раднику» Мар'ян забив дев'ять голів, то за 126 у «Звєзді» — всього на три більше.

Неодноразово Маркович у своїх інтерв'ю розповідав, що саме роки, проведені у Белграді, залишаються кращими в його кар'єрі. Саме там він став професіональним футболістом. «Црвєна Звєзда», попри скромні фінансові можливості, у ті часи нерідко радувала свою численну армію вболівальників не тільки внутрішніми успіхами, а й непоганими виступами на євроарені.

«Црвєна Звєзда» була й залишається постачальником кадрів у Європу. Кращі гравці залишають Белград. Маркович до статусу одного з кращих у «Зірці» йшов не довго, не мало — шість років. За цей час він устиг стати триразовим чемпіоном Сербії та стільки ж разів підіймав над своєю головую Кубок країни. Але все-таки боротьба в Сербії зводилася лише, за великим рахунком, до протистояння між «Црвєною Звєздою» та іншим місцевим грандом — «Партизаном». Матчі лише між цими командами викликали ажіотаж у країні. Загальний же рівень чемпіонату залишав бажати кращого.

Будучи беззаперечно основним у своєму клубі, Мар'ян логічно запрошувався до лав національної команди. Перший матч відіграв ще у далекому 2002-му. Дебют, до речі, припав на гру з Україною. Відтоді минуло вже вісім років, але ніколи за цей довготривалий час він не був гравцем основи сербської дружини. Усі його появи мали зазвичай епізодичний характер. Але зараз залишимо історію взаємовідносин Мар'яна і збірної Сербії та повернімося у 2005 рік, коли Маркович «сидів на валізах» — готувався залишити Белград.

Невдалий європейський досвід

За його словами, варіантів для продовження кар'єри було вдосталь — починаючи з мюнхенської «Баварії» та паризького ПСЖ. Але якби ці варіанти були реальними, не думаю, що Маркович обрав би італійську «Дженоа». Так, це нині генуезька команда — одна із кращих колективів Італії після грандів, а тоді «Дженоа» перебувала в другому дивізіоні, лише з перспективою потрапити у Серію «А». На Апеннінському півострові справи у Марковича пішли не дуже. На проблеми з адаптацією та ігровою практикою в Мар'яна лягли глобальніші проблеми клубу. «Дженоа» стала однією з жертв корупційного скандалу (не того, який охопив увесь італійський футбол на чолі з грандами, а іншого). І замість того, щоб вийти у Серію «А», генуезький клуб було відправлено в третій дивізіон. Навіть якби Маркович дуже захотів продовжити кар'єру в «Дженоа», він не зміг би — за регламентом, у Серії «С» легіонери заборонені. У Італії Мар'ян, за великим рахунком, так і не пограв.

Втрачений рік у «Динамо»

Марковичу було надано статус вільного агента. Після невдачі в дебютному європейському сезоні небагато клубів хотіли підібрати Мар'яна, навіть безплатно. Сам він розповідає про те, що був варіант із продовженням кар'єри в Італії, а саме — у «Лаціо». Але до контракту з римлянами справа не дійшла. Зате до підписання угоди дійшло з київським «Динамо», яке люб'язно презентувало сербу контракт на чотири роки. Найкраще свідчення того, що на Марковича особливо ніхто не претендував, це те, що він просидів без клубу майже до самого дедлайну, бо контракт із «Динамо» було підписано за три дні до кінця літа. До речі, за словами представників киян, вирішальний аргумент на користь підписання Мар'яна стала його гра у складі збірної Сербії на Кубку Лобановського проти українців.

Особливого ажіотажу особа сербського новачка у пресі та у вболівальницьких колах не викликала. Як уже зазначалося на початку розповіді, позицію правого захисника намагався закрити не один гравець у «Динамо», і в Марковичі мало хто бачив того, хто міг би покінчити з цією проблемою раз і назавжди. Хоча б тому, що він був мало кому відомий. Мабуть, лише дуже вузькому числу вболівальників його ім'я про щось говорило. Маркович підтвердив думки скептиків майже відразу. Перерва між першим, дебютним, і другим матчами Мар'яна у футболці «Динамо» склала трохи менше року. Річ у тім, що в тому самому дебюті, у грі проти «Таврії», тодішній капітан кримчан Едмар у невдалому підкаті завдав Марковичу травми, після якої той понад півроку навіть не тренувався. А потім кілька місяців відновлювався разом із дублем. Ще одним прикрим результатом цієї травми стала неучасть Марковича у чемпіонаті світу. Хоча невпевнений, що Мар'ян про це дуже шкодує — ганебний виступ Сербії навряд чи міг йому принести багато задоволення та позитивних вражень. За цей рік про Мар'яна всі вже встигли забути.

Але йому пощастило, що забули про нього лише вболівальники, а тренери все-таки вирішили дати Марковичу шанс. До того ж, цей шанс припав на надпринциповий поєдинок із донецьким «Шахтарем» за Суперкубок. Маркович згадує, що перед грою до нього підійшов Ігор Суркіс і сказав, що це його шанс і більше такої можливості може і не випасти. Мабуть, передматчеві настанови Маркович зрозумів у повному обсязі. Адже вже після десяти хвилин гри на табло одеського стадіону відображалося його прізвище у графі «забиті м'ячі». На десятій хвилині Маркович наважився на, здавалось би, авантюрний удар здалеку, але помилка воротаря «гірників» Яна Лаштувки і вдало пущений м'яч дали в сумі результат у вигляді відкритого рахунку. Наступні 80 хвилин Мар'ян на рівні виконував свої прямі обов'язки, можна лише констатувати — свого шансу він не втратив.

У ролі хлопчиків для розбиття у Лізі чемпіонів

Як ви вже прочитали на початку статті, Маркович потрапив до Києва у найгірший для «Динамо» час, який тільки можна уявити. Той сезон, 2006-07, був єдиним, коли серб вважався беззаперечним гравцем основи. І так вийшло, що у тому сезоні з «Динамо» познущався кожен суперник з Ліги чемпіонів. Він дебютував у першому ж турі проти «Стяуа» на НСК «Олімпійський». Провівши на полі трохи більше години, був розірваний далеко не найкращими виконавцями у світі. «Динамо» програло румунам удома — 1:4.

У тій сумнозвісній Лізі чемпіонів Маркович відіграв чотири матчі — непогано, при тому, що Анатолій Дем'яненко постійно тасував склад, не в змозі визначитися з основними гравцями. Мар'яна не зробили головним винуватцем провалу, але ставлення до нього порівняно зі стартом сезону змінилося на діаметрально протилежне. Хоча це можна сказати про кожного гравця тодішнього «Динамо», без жодних винятків.

Трохи затьмарив осінній провал «золотий» дубль динамівців — перемога у чемпіонаті та Кубку країни. Навіть у матчах внутрішньої першості Маркович не грав ідеально. Але після тріумфу в Україні кардинальних змін тренерському штабу і гравцям, які провели відверто поганий сезон, удалося уникнути. До останніх можна долучати і Мар'яна — він завдяки лояльності керівництва свої позиції зберіг. Сезон вийшов для Марковича неоднозначним: з одного боку, він, нарешті, заграв у основі, став чемпіоном та володарем Кубка, але ті матчі восени 2006-го перекреслили все. До речі, той же сезон став єдиним і понині, який Мар'ян провів у статусі основного гравця збірної Сербії. Іспанець Хав'єр Клементе під час свого недовгого перебування на тренерському містку сербів бачив саме Марковича основним правим захисником команди. Але Клементе керував збірною приблизно рік, а після того, як його звільнили, під знамена національної команди майже перестав залучатися і Маркович. Але тут, мабуть, річ не тільки в тренерові, а й у тому, що після цього сезону, нехай і суперечливого, Мар'ян так ніде нормально і не грав.

Наступний футбольний рік, як ми всі добре пам'ятаємо, був для динамівців у Європі ще провальнішим, хоча до того думалося, що нижче впасти нікуди. Маркович був одним із гірших у команді. Ближче до завершення першого півріччя Мар'ян навіть випав із основи. У двох завершальних матчах ганебного виступу в Лізі чемпіонів позицію правого захисника закривав тоді ще зовсім молодий Олег Допілка.

Узимку все сталося зовсім по-іншому — до керма прийшов Юрій Сьомін і провів генеральну чистку. Під перший етап підпали переважно бразильці, а Маркович дограв навіть до кінця сезону. Сьомін ігровою практикою серба не балував. До кінця сезону стало зрозуміло, що Мар'ян стане одним із тих, кому не місце в оновленому «Динамо». Так і сталося — контракт було розірвано за обопільною згодою. Маркович став вільним агентом.

Кар'єрний рух додолу

Далі справи пішли зовсім кепсько. Після повернення у рідну «Црвєну Звєзду» Мар'ян пробув там менше півроку, після чого йому вказали на двері. Далі був перегляд у норвезькому «Олесунде», який найкраще характеризує його затребуваність на трансферному ринку. Цей клуб не дуже видатний за місцевими мірками, а за європейськими — взагалі заштатний, м'яко кажучи. Але навіть там Маркович не закріпився і залишив Норвегію. Вдалося йому влаштуватися у табір новачка хорватського дивізіону — клуб «Істра».

Попри всю цю серію невдач у Мар'яна був шанс повернутися у великий футбол цієї зими. Продовжити кар'єру він міг у... Сибіру. «Том» запросила його на перегляд на турецькому зборі, але після кількох тренувань і товариських поєдинків контракт із клубом РПЛ не підписали. Шкода, адже цей варіант серед усіх був найперспективнішим — «Том» і всілякі «Олесунде» та «Істри» стоять на різних сходинках.

Нині Марковичу лише 28, але особливих перспектив у його футбольній кар'єрі я не бачу. Мар'ян поступово скочується дедалі нижче — «Динамо», «Црвєна Звєзда», «Істра». За одними даними, він нині перебуває саме у складі хорватського клубу, за іншими — взагалі без клубу. Прикро, але, мабуть, це і є реальний рівень Мар'яна Марковича.


Гліб КОРНІЄНКО, газета «Український футбол»