Едуард ПАВЛОВ: «На виїзди вирушали в плацкарті»

Трішки більше місяця попрацював з тернопільською «Нивою» київський фахівець Едуард Павлов, але щойно стало відомо, що команда не залишиться в першій лізі, тренера звільнили. Про причини свого звільнення та реалії вітчизняного футболу на рівні аутсайдера першої ліги в ексклюзивному інтерв'ю нашій газеті розповів сам тренер.

—Пане Едуарде, розпочнемо з найцікавішого: чому вас звільнили?
—Офіційно мені сказали наступне: не виконав поставлене завдання — команда не залишилася у першій лізі.

—Судячи з вашої відповіді, є ще якась причина...
—Сталося так, що в мене виник невеличкий конфлікт із людиною, котра належить до керівництва клубу. Ось через це, гадаю, мене й звільнили.

—А чи не стало причиною звільнення доволі відверте інтерв'ю, яке ви дали місцевій газеті. Критики там достатньо...
—Навряд чи... Якби я щось таке неймовірне сказав, розкрив якісь великі таємниці... А так, я лише розповів про те, що всі в місті й так знали. Просто я хотів закцентувати на цьому увагу. До того ж, люди, які не повністю володіють інформацією про стан справ у клубі, питали: чому «Нива» програє. Ось я й дав відповідь на це запитання.

—Коли вас запрошували до клубу, завдання залишитися в першій лізі ставилося?
—Звісно. Але ж футбол не обдуриш. Аби ви чіткіше зрозуміли, який був стан справ у команді, я вам розкажу таке. Ще взимку стояло питання — бути «Ниві» чи ні. Керівництву вдалося зберегти команду, але при цьому всі гравці, котрі грали в першому колі, роз'їхалися, а на їхнє місце прийшли футболісти, які до цього виступали на першостях районів та області. Ви уявляєте?! Хлопці, яким по 16 — 18 років, перестрибнули навіть другу лігу й одразу потрапили в першу!

—Чи реально було з таким кадровим потенціалом залишитися у першій лізі?
—Тут однозначну відповідь дати важко. Якби з цими хлопцями за відносно нормальних умов попрацювати, то можна було б щось зробити й боротися за вихід в наступному чемпіонаті до першої ліги. Що ж до цього сезону... Розумієте, більшість із цих гравців не потрапила б навіть у основні склади лідерів другої ліги. А тут одразу перша. В хлопців не було елементарної тактичної виучки, технічної підготовленості, а бігати вони могли лише до закінчення першого тайму. З ними треба було працювати.

—Тобто, залишитися в команді для роботи в другій лізі ви були готові?
—Безумовно! Більше того, ми говорили з президентом про те, що після закінчення сезону сядемо разом, я дам йому список, хто залишається в команді, а хто — ні, й почнемо підготовку. Я збирався поїздити по області, аби підшукати гравців для команди, з'їздити до сусіднього Львова — там є непогані футболісти, які після закінчення ДЮСШ не можуть одразу знайти собі команди. Був також варіант запросити кількох гравців, яких я знаю ще по «Нафкому».

—А які умови були створені в команді?
—Жодних! Ні зарплат, ні преміальних, ні харчування. Взагалі, нічого. Я, наприклад, жив у готелі. Система була така: я сам платив за проживання, а потім бігав за керівниками клубу, щоб мені повернули витрачені гроші. Харчувався в їдальні разом з будівельниками, які там поряд щось будували. Про який результат може йти мова?! А знаєте, як команда на виїзди вирушала? На потязі в плацкарті. От в Охтирку, наприклад, їхали 16 годин, приїхали за дві години до гри — хлопці варені, немов раки. В результаті — поразка. А в Овідіополі взагалі цирк був. Приїхали о десятій ранку, а гра о 16-й. Поїли й поїхали на стадіон. Так от, аж до самої гри, ми сиділи на стадіоні й чекали. Тут я хлопців розумію, що можна вимагати в такому випадку? Але я не скаржуся навіть на відсутність умов, у мене було бажання побудувати команду, що могла б вирішувати певні завдання.

—І як же ви збиралися за таких умов працювати в другій лізі?
—Сподівався, що хоч щось зміниться. Якби хлопцям дали зарплату хоча б тисячі по три та преміальні гривень по п'ятсот, то можна було б вирішувати завдання, а так весь цей комплекс проблем і призвів до відповідного результату.

—Які плани у вас нині?
—Та які там плани, я тільки два дні тому приїхав додому. Відпочину й щось шукатиму.


Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»