ФЕДЕЦКИЙ: Сегодня играешь в одной команде, завтра – в другой

Нещодавно Артем Федецький відсвяткував свій День народження. А в переможному домашньому матчі його команди проти київського «Динамо» (через прикре вилучення у попередньому турі проти запорізького «Металлурга») не зміг взяти участь. Та попри це, палко вболівав за «Карпати» та радів разом зі своїми одноклубниками цій перемозі після гри.

 

– Мабуть, уперше за попередні вісім років у мене з’явилася можливість провести День народження в родинному колі з рідними та батьками. Я відсвяткував його у Луцьку.

 

– У «Карпатах» таке частенько практикують. Час від часу ми приходимо у сектор до вболівальників, аби не лише поспілкуватися з ними, а й підтримати команду. Наші вболівальники подарували мені класну футболку з надписом «Бандерштадт». Для мене це було досить приємно та несподівано.

 

– Скажу відверто, було б краще грати в матчі проти київського «Динамо», аніж сидіти на трибунах. Розумієте, під час матчу згорає дуже багато нервових клітин. Адже я не можу допомогти команді у такому важливому матчі якимись конкретними діями, як гравець, хіба морально підтримати.

 

– Про це ви запитайте у Маркевича. Я ж не тренер збірної, я — гравець. Він — головний тренер збірної і вирішує, хто їде на збір, а хто — ні. Мабуть, Мирон Маркевич вирішив, що ще не час. Однак я не зупинятимуся, а працюватиму і на тренуваннях «Карпат», і в іграх чемпіонату, буду доводити своєю грою на полі, що я гідний виступати за збірну України. Сподіваюся, що ще дочекаюся того часу, коли одягну «синьо-жовту» футболку національної команди. Це — одна з моїх мрій.

 

– Перемогти такого серйозного суперника, як «Динамо», — просто супер! Відчуття і в мене, і в головного тренера, і в гравців при заповнених трибунах стадіону «Україна» були просто неперевершені. Вважаю, що результат по грі цілком закономірний.

 

– Зрозумійте, у таких ситуаціях завжди будуть дві сторони. Одні вважатимуть, що пенальті стовідсоткове. Інші будуть казати, що про жодне пенальті не може йти мова. Як на мене, у тому епізоді була чиста симуляція гравця київського «Динамо». Спочатку з трибун здалося, що пенальті. Однак, коли переглянув повтори, чітко побачив, що наш воротар Андрій Тлумак не чіпав Зозулю. Було помітно, що Зозуля випрошував це пенальті у тій позиції, де перебував головний арбітр Швецов, він прийняв правильне рішення і цілком закономірно показав Зозулі другу жовту за симуляцію та вилучив його з поля.

 

– Думаю, що кінцівка чемпіонату буде дуже захопливою. І ця гра, мабуть, стане ключовою для обох команд. Якщо «Шахтар» зуміє перемогти вдома киян, то, швидше за все, стане чемпіоном.

 

– Вболіватиму за донецьку команду. І бажаю їм стати чемпіонами, бо «Шахтар» цього справді заслуговує і за грою, і за результатами, які демонструє.

 

– Якщо чесно, ні. Попри те, що команда, так би мовити, з мого рідного міста, однак ті ситуації, які там розгортаються, мене не дуже цікавлять. Звичайно, намагаюся стежити за перебігом подій не лише у прем’єр-лізі, а й у першій і другій лігах. Однак конкретно за «Волинню» не спостерігаю.

 

– У футболі важко щось передбачити. Сьогодні ти граєш в одній команді, завтра — в іншій. Нині мене у «Карпатах» усе влаштовує. А коли підійде час до завершення моєї дворічної оренди, тоді й визначатимуся, що буде далі.

 

– Просто намагаюся дослуховуватися до слів нашого головного тренера Олега Георгійовича Кононова, виконувати всі його настанови. Він мені каже, як грати в тій чи іншій ситуації, при стандартних положеннях. Те, що забиваю голи — приємно. Можливо, ще й трішки фарт допомагає, проте однозначно не можу пояснити, як це відбувається.

 

– Ні, футболом я хотів займатися сам. Хоча, звичайно, можливо, якісь гени від батька передалися. Ще будучи дошкільнятком просив батька, аби він відвів мене в якусь із футбольних секцій. Гадаю, що людина в принципі з цим народжується.