МАКОВЕЙ: «Як арбітр, розумію футболістів»

Футболіст Ігор Маковей добре відомий не лише в Україні, а й в Ізраїлі та Азербайджані: більшість своїх успіхів здобув саме у вищих лігах цих країн. Проте професія футболіста передбачає ранню пенсію, і далеко не всі мають бажання по завершенні активної кар'єри розлучатися із футболом. Хтось очолює команди, хтось тренує дітей. І зовсім маленька частка гравців, а тим паче - таких відомих, займається суддівством. Наш герой був футболістом, а тепер пробує себе в ролі арбітра.

— Ігорю, як вам спало на думку прилучитися до суддівства?
—Це було ще років чотири тому. Я саме повернувся з Азербайджану, де відпрацював контракт, і чекав пропозицій з українських клубів. А через те, що траплялися лише запрошення на півроку з клубів першої та другої ліг почав думати, як же жити далі? На той час мені було З0, і вже півроку я лишався без команди. Але я такий, що без футболу не можу — мені навіть сняться гра, поле, м'яч. Я порадився з розумними людьми й вирішив узятися за свисток з прапорцем. Так і пішло: тренуючи дітей, почав паралельно їздити на збори, судити. Спершу обслуговував матчі чемпіонату Вінницької області, де я нині мешкаю, потім — всеукраїнської ДЮФЛ, студентську першість. Цей рік — перший, який я проводжу в якості арбітра другої категорії в другій лізі.

—І як воно — в новій якості?
—У плані читання гри, розуміння моментів — жодних проблем нема. Працюю над теорією арбітражу, намагаюся переключатися під час гри із точки зору гравця на точку зору арбітра. Керуюся гаслом — не заважати грати футболістам. Я — арбітр змішаного типу. На лінії працював на матчі «Буковина» — «Моршин», у якості судді в полі обслуговував у Кам'янці-Бузькій зустріч між «Львовом-2» та «Миколаєвом».
Чи важко відбігати матч? Ні, тримаю себе в формі. Звичайно, ваги, що потрібна футболісту, не маю, але всі необхідні арбітру тести та нормативи виконую.

—Коли ви самі були футболістом, з арбітрами знаходили спільну мову?
—У молоді роки всяке бувало — я був запальний, конфліктував, сварився. Проте чим досвідченіший, чим класніший футболіст, тим менше він обговорює дії арбітрів, а більше аналізує свої. Нині, після всіх своїх виступів у якості гравця, я добре розумію футболістів. Але й спуску не даю: мені вони точно не скажуть: «Що ти бачив, де ти грав?». Намагаюся потихеньку завойовувати й маленький суддівський авторитет.

—Футболіст Ігор Маковей ставав призером вищих ліг, забив 52 м'ячі в кількох сотнях матчів. Чого прагнете досягти у якості арбітра?
—У нашій країні будуються нові красиві стадіони, розвивається чемпіонат. Дуже хотів би на заповненій «Донбас-Арені» або на реконструйованому «Олімпійському» судити фінал Кубка України або відповідальний матч УПЛ.


Артур ВАЛЕРКО, газета «Український футбол»