ВУКОЄВИЧ: «Ми сильніші за Шахтар!»

У нього гаряче серце, а ще - абсолютно унікальне несприйняття поразок. Чи то тривалий турнір, матч або ж просто окремий епізод. Огнен бачить м'яч, а все інше перестає для нього існувати. Він заслужив репутацію безкомпромісного бійця. Футбол у нього в крові. Динамізм, інтелект, ефективність - ось якості, котрі він демонструє в кожній зустрічі. Стабільність стала його другим ім'ям. Огнен не часто стає героєм матчу, але й провальні ігри у його виконанні можна перерахувати на пальцях однієї руки. П'ятий номер киян належить до категорії тих футболістів, про яких говорять: «Непомітні творці перемоги». Вони не прагнуть до афектації, і тому їхня справжня сутність відкривається дещо пізніше.

Девич заслужив червону картку

—Огнене, на початку весни «Динамо» потрапило у турбулентність... Добряче перенервували?
—Мене здивували результати, адже плідно попрацювали на зборах в Ізраїлі, Португалії та Марбельї. Що саме спричинило невдачі, я не знаю. Можливо, від нас відвернулася фортуна. Наприклад, в Ужгороді «Закарпаття» завдало одного удару по воротах і перемогло. Ми домінували впродовж гри, проте удар Милевського влучив у стійку, в деяких випадках м'яч по-зрадницьки не йшов у ворота. З «Іллічівцем» теж не пощастило. У першому таймі Маграо влучив.у стійку. Далі, маючи перевагу в одного гравця, ми примудрилися пропустити гол. Відігралися, але очки знову втратили.

—Хто б міг подумати, що кияни розтринькають перевагу в п'ять очок і опиняться в ролі переслідувача? Шансів на чемпіонство у «Шахтаря» більше?
—Ми — сильніші за «Шахтар». До кінця чемпіонату залишилося ще сім турів, можна набрати 21 очко. В останніх іграх ми довели, що невдачі позаду.

—Перемогу над «Металістом» можна вважати заслуженою навіть після вилучення Девича?
—Якби Девич залишився у грі, «Динамо» все одно здобуло б три очки. Ми повністю перегравали харків'ян до вилучення Девича. «Металіст» абсолютно нічого не показав у цей час.

—Погоджуєтеся, що на червону картку Марко не заслуговував?
—Думаю, що Девич отримав червону картку за те, що і я півроку тому в матчі на Кубок України в Донецьку, за поштовх Кучера. В епізоді Михалик—Девич Тарас хоча б не впав, як Кучер. Була відмашка з боку Девича і червона картка — заслужена. Я не розумію, чому пристрасті довкола цього епізоду так спалахнули. Ми «Металісту» забили три голи й мали ще п'ять моментів для взяття воріт. Про це вони чомусь мовчать.

—Михалик після матчу сказав, що Девич ударив його по обличчю. Але ж на відеозаписі чітко видно, що Марко не доторкнувся до обличчя Тараса...
—Була відмашка, і червона картка — виправдана.

—Доля чемпіонства фактично вирішуватиметься в очній зустрічі з «Шахтарем» на «Донбас Арені»?
—Швидше за все. І в «Динамо», і в «Шахтаря» непростий, але подібний графік матчів. Обом командам треба грати проти «Дніпра» вдома і «Карпат» на виїзді.

—Нінкович сказав, що налаштування у  «Динамо» на «Шахтар» буде таким, що кияни можуть перемогти 3:0. Не перебільшує Мілош?
—Я погоджуся і на 1:0. Немає різниці, з яким рахунком перемагати. Це ж не кубкова система. Шанси на перемогу в «Динамо» хороші.

—Після серії невдач і жахливої реалізації моментів Газзаєв сказав, що варто команді сходити до церкви. Не ходили?
—Ні. Однак зауважив Газзаєв правильно. У нас не спостерігалося кризи в грі. Ви погляньте, який жахливий маємо відсоток реалізації створених моментів. А скільки моментів суперники нам створили, і скільки забили!

—Ігор Суркіс сказав: якщо «Динамо» не завоює золоті медалі, то на гравців буде накладено солідний штраф. Чи справедливо?
—Це нормально. Я ніколи не бачив людини, яка так би любила футбол, як Ігор Суркіс. Він завжди з командою і дуже переживає її невдачі. Ми втратили аж сім очок дистанції від «Шахтаря» і, природно, це право президента накласти на команду штраф.

—Після поєдинку в Ужгороді Суркіс провів тривалий розбір польотів. Перепало всім, без винятку?
—Він сказав, що у «Динамо» — велика історія, і статус у команди в Україні такий, як у мадридського «Реала» в Іспанії, і що такі результати ганебні для «Динамо»! Суркіс наполягав на тому, що в нас мають горіти очі в кожному матчі, що ми не мали права у грі з «Закарпаттям» так слабко і безвільно грати.

—У часи Сьоміна подібні екзекуції президент «Динамо» проводив?
—Повторюся,  що Суркіс — завжди з командою. Ігор Михайлович відвідує наші тренування, перебуває в курсі всіх справ. Після матчу з «Закарпаттям» він був засмучений і його поведінку зрозуміти легко. Ця розмова пішла на користь, ми потім легко обіграли «Металіст».

— Сьомін та Газзаєв - дві різні людини?
—Сьомін — сильний тренер і чудова людина. Він досяг з «Динамо» прекрасних результатів як у чемпіонаті України, так і на європейській арені. Він дуже допоміг команді, гравці помітно додали в майстерності. Те ж саме можу сказати й про Газзаєва, успіхи якого в чемпіонаті Росії і Кубку УЄФА багато говорять за нього. Валерій Георгійович — сильний тренер, і «Динамо» лише виграло від його запрошення. Тренування у нього проходять цікаво. Навантаження набагато більші, ніж були у Сьоміна. У них різне бачення футболу. Сьомін — прихильник обережнішого футболу, а Газзаєв — атакувальнішого. А спільне в них те, що «Динамо» при них прогресує. З Сьоміним ми до півфіналу Кубка УЄФА дійшли, а з Газзаєвим мало не вийшли з сильної групи в Лізі чемпіонів. «Динамо» на рівних грало з «Інтером», билося з «Барселоною».

—ЮрПалич залишав Київ зі слізьми на очах. А також залишив вам свої координати і просив, щоб ви час від часу дзвонили йому. Телефонували?
—Ні. З Сьоміним ми щиро поговорили в Марбельї.

—А Алієву телефонуєте?
—Так. Востаннє він мені передзвонював. Поздоровляв з перемогою над «Металістом».

—Його трансфер у «Локомотив» журналісти та вболівальники вважають помилкою керівництва «Динамо».
—Як на мене, Алієва справді не вистачає. Але ж не забувайте, що в «Динамо» він не мав належної ігрової практики, тому сам виявив бажання перейти в «Локомотив». Це його право. Навіщо тримати футболіста в «Динамо», якщо він хоче грати в «Локомотиві»?  У таборі «залізничників» все в Алієва складається якнайкраще. У перших чотирьох турах він забив п'ять м'ячів. Я радий за товариша.

—Найголовніша проблема у грі «Динамо», на мою думку, полягає в тому, що немає кому творити на полі. Немає півоборонців, які можуть взяти гру на себе. Ви згодні?
—Мені здається, що в команді немає жодних проблем.

—Невже? Після розпродажу центральних півзахисників Черната, Корреа, Алієва, Кравченка у грі «Динамо» зникли дальні удари, розрізаючі паси...
—Я б так не сказав. А про відсутність плеймейкера запитуйте в керівництва «Динамо».

—Влазити в клубну політику не маю права, але трансфер Данило Силви я сприйняв з подивом: «Чому? Чому бразилець? І чому на позицію, де є Бетао та Єременко?»
—Я думаю, це придбання виправдане. Данило додає від матчу до матчу і грає корисно. Закриває усю бровку і дуже витривалий. До того ж — створює небезпеку з флангу своїми закидами до штрафного. Із «Металістом» відіграв свій найкращий матч.  Він трохи більше місяця в команді, а вже влився в її ігрову схему. А зазвичай бразильцям потрібно хоча б півроку на адаптацію.

«Динамо» вело Манджукича

—Епопея з вашим переходом у київське «Динамо» виявилася драматичною. Спочатку, навесні 2008-го, «Шахтар» пропонував за вас 10 млн.євро, так? Однак президент загребського «Динамо» Мамич не став вас відпускати, адже перед цим продали Модрича, і загребське «Динамо» не бажало втрачати двох своїх зірок одразу... А згодом офіційно оголосили, що Вукоєвич підписав контракт із київським «Динамо»...
—Я тоді дав слово президенту Ігорю Суркісу, що стану гравцем його клубу. Київське «Динамо» наполегливо   хотіло придбати мене. Вирішальну роль відіграла особистість президента клубу Ігоря Суркіса. Ця людина любить свій клуб, напевно, як ніхто інший, вірить у нього і цим підкуповує. Саме після цієї розмови я остаточно все вирішив. І аніскільки про це не шкодую. Хочу надовго залишитися в «Динамо».

(Ігорю Суркісу коштувало чималих зусиль, аби залучити гравця збірної Хорватії: «Я щаслива людина, адже мені вдалося придбати Вукоєвича. Для цього нам довелося витримати величезну напругу аж до останньої хвилини. Не говоритиму, хто були нашими конкурентами. Лише знаю, що цим футболістом цікавилися і «Селтик», і «Баварія», і «Аякс», які виходили на нього з конкретними пропозиціями. Але Вукоєвича придбало саме «Динамо». Я б хотів подякувати нашому агентові Бориславу Становичу, який відповідає за Балканський регіон, за величезний обсяг виконаної роботи. Зокрема, вчора він полетів до Хорватії забрати Огнена на літаку, який я надав». — Прим.авт.)

—Срна, здається, переконував вас, щоб ви перейшли в «Шахтар»?
—Він мій товариш, отож хотів, щоб я грав поруч. Але ж клуб не обирають по тому, чи грають в ньому тільки товариші, чи не так? Срна мені давав рекомендації і про «Динамо», і про «Шахтар», і про український чемпіонат.

—Перед переїздом у Київ ви забили в загребському «Динамо» 11 м'ячів за сезон. Як опорному півзахиснику вдалося стільки забити?
—У мене були дещо інші функції, ніж зараз у «Динамо». Я грав центрального півзахисника і мав змогу часто підключатися до атаки. У Києві граю опорного півзахисника і маю змогу йти вперед лише при стандартах і корнерах.

—А кілька років перед цим ви не заграли в «Льєрсі». Чому?
—Я не хотів переходити в «Льєрс». Це було бажання керівництва «Славена Бєлупо». Я прагнув перейти в загребське «Динамо» чи сплітський «Хайдук». Просто так збіглося, що бельгійці зробили вигідну фінансову пропозицію. Не секрет, що більшість хорватських клубів не мають багатих спонсорів і вимушені продавати талановиту молодь. А я тоді якраз виступав за молодіжну збірну Хорватії. Загалом у Бельгії провів п'ять місяців, але не зміг по молодості адаптуватися в чужій країні. Добре, що надовго не затримався у Бельгії. Загребське «Динамо» викупило мій трансфер.

—У загребському клубі поруч із вами грали Кранчар, Модрич, Едуардо, Манджукич. Чому всіх згодом продали в сильні команди, а Манджукич досі вариться в хорватському котлі?
—Думаю, йому недовго залишилося. Два місяці до кінця чемпіонату. А потім він перейде в сильніший європейський чемпіонат. Знаю, що київське «Динамо» також вело цього футболіста.

—Кого із гравців загребської команди ви порадили б киянам?
—Тільки Манджукича. Через те, що зараз склад загребського клубу оновлюється. У колектив вливається молодь,— Мілан Бадель, Іван Томечак, Томіслав Барбарич, Сіме Врсалько.

—А хто наразі входить до трійки найперспективніших футболістів хорватського чемпіонату?
—Це Бадель, Віда з «Осієка» і 18-річний динамівець Врсалько.

—Матчі загребського «Динамо» зі сплітським «Хайдуком» відрізняються від поєдинків «Шахтаря» з «Динамо»?
—Лише атмосферою. Для вболівальників обох команд не існує принциповішого протистояння. Тому постійно виникають на матчах бійки, йде справжня війна між уболівальниками.

—А чим відрізняються хорватські журналісти від українських?
—Помітна різниця у висвітленні футболу. В Україні журналісти приїжджають на базу кілька разів на місяць, а в Хорватії щодня шастають на базі п'ять-шість кореспондентів різних видань. Телефон розривається від дзвінків на інтерв'ю.

—Професія папараці теж розвинута?
—Так. Публічних людей вони переслідують, намагаючись зафіксувати пікантний кадр і відразу продати його в журнал.

—Вас ніколи не зловили?
—З чимось непристойним — ні!

—Зате ваш товариш Срна — герой світських хронік. Одного разу його застукали з пивом та цигаркою. Іншого — разом із Оличем та Балабаном спіймали на гарячому в нічному клубі напередодні відбіркової гри Євро-2008 з Росією. Все від того, що Даріо любить розважитися?
—Футболісти такі ж звичайні люди, як і всі. І, природно, вони теж можуть дозволити собі бокал-два пива чи фужер вина. А папараці цим користуються. Даріо переймається з цього приводу, адже він капітан збірної та «Шахтаря», тож має бути прикладом для наслідування. Я можу сказати, що Даріо — чудовий хлопець і професіонал.

—У Хорватії професійні спортсмени мають відслужити півроку в армії. Як і де ви виконували цей обов'язок?
—Я не служив у роті, а ніс цивільну службу.

За сербів я не вболіваю

—Перший виклик до національної збірної став несподіванкою?
—Ні. Я знав, що рано чи пізно дебютую в національній команді. Я впродовж тривалого часу грав у молодіжній збірній.

—Ви дебютували у складі «клітчатих» 2007 року в товариській грі проти словаків і за дві хвилини після виходу на заміну забили гол. Що відчували тієї миті?
—Подумав: ну нічого собі дебют! Я був на сьомому небі від щастя. Це був один із найщасливіших днів у моєму житті. На стадіоні перебували мій батько і чимало товаришів. Я забив третій і останній гол у матчі. Хорвати перемогли — 3:0.

—Згодом ви взяли участь у Євро-2008.  Які спогади про нього?
—І приємні, і не дуже. Ми пройшли груповий етап на одному диханні, здобули перемоги над Австрією, Польщею та Німеччиною. У чвертьфіналі сталося нещастя. Ми втратили перемогу на останніх секундах і поступилися туркам у серії пенальті. Якби турків пройшли, німців удруге б обіграли в півфіналі. Стовідсотково ми б стали чемпіонами Європи.

—Непотрапляння «шашечок» на великий форум уперше з 2000 року як сприйняли в Хорватії?
— Як трагедію. Ми маємо виправитися перед нашими вболівальниками і завоювати путівку до України на Євро-2012.

— Хорвати, на вашу думку, заслуговували виходу на ЧС-2010?
—Нам не пощастило. У матчах із збірною України фортуна була на вашому боці, ми двічі стріляли по каркасу, втратили низку моментів, і в підсумку поділили очки порівну з вами. А з Англією ми дуже погано зіграли в обох поєдинках, що і вирішило нашу долю.

—Збірна Хорватії сильніша за збірну Україну?
—(Всміхається) Ми мали перевагу і в Харкові, і в Хорватії.

—Тренує хорватів екстравагантна людина Славен Білич. Футболісти шанують його? Не жартують з приводу захоплення рок-музикою?
—Його обожнюють. Він ставиться до футболістів як до друзів. Він є частина нас.

—Гітару в роздягальню ніколи не приносив?
—Ні. Два захоплення в одне ціле він не поєднує.

—Самі полюбляєте співати?
—Ні, я не вмію.

—Знаю, що Даріо Срна любить мікрофон у руках тримати. Чули, як він співає?
—Він приватно співає.

—За кого вболіватимете на мундіалі?
—За хороший футбол. Мої симпатії на боці Іспанії та Аргентини. Думаю, ці команди зустрінуться в фіналі.

—Чому не вболіватиме за сербів та за Нінковича, зокрема?
—За Нінковича я вболіватиму, але не за сербів. Ви ж знаєте, яка напружена політична ситуація між нашими державами.

—Хорватії дісталася легка відбірна група на ЧЄ-2012 — Греція, Ізраїль, Латвія, Грузія та Мальта. Проблем не має виникати?
—Думаю, що ні. Ми серйозно налаштовані на цей відбірний цикл, бо маємо виправитися. І я не знаю, що може стати нам на заваді, аби ми не кваліфікувалися на ЧЄ.

—Одним із найкращих ваших товаришів є нападник лондонського «Арсеналу», бразилець за походженням, Едуардо. Як часто спілкуєтеся з ним?
—Майже щодня. Ми вирушаємо відпочивати разом. Того року їздили в круїз по Адріатиці.

—Після серйозної травми він так і не вийшов на свій попередній рівень...
—У нього була дуже серйозна травма. Він рік не грав. Думаю, після літа Едуардо має повернути свої найкращі кондиції і вийти на пік своєї форми.

—Як у Хорватії відреагували на його натуралізацію? Незадоволених було чимало?
—Він приїхав до Хорватії молодим і зарекомендував себе з найкращого боку. Двічі визнавався найкращим футболістом країни та двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Хорватії. Його в Хорватії люблять. Він сам уже як хорват. До того ж, одружився на хорватській дівчині.

У Срни чорний гумор

—Торік на перше квітня Даріо Срна вас добряче розіграв. Нагадую: «Ти знаєш, що у Загребі впав та розбився літак? Я злякався, думав, це справді, так, а потім перевірив, і виявилося, що це неправда. Потім і Срна зізнався, що пожартував». Цього року у відповідь його не розіграли?
—У Даріо — чорний гумор. Я повівся, адже не думав, що йому таке стукне в голову. Його я не розігрував.

—Ваш земляк Денис Главина в захопленні від фільмів жахів. Що до вподоби вам?
—Жахи точно не люблю дивитися. Подобаються екшн, комедії і трилери. Улюблений фільм — «Гладіатор» з Расселом Кроу в головній ролі. До вподоби картини з Робертом де Ніро.

—Улюбленою співачкою досі є Шакіра?
—Ні. Мені вона раніше подобалася. Я в захопленні від хорватської музики.

—Не проти були б закрутити роман із колумбійською поп-дівою?
—З Шакірою? Ха-ха-ха. Можливо, раніше був би і не проти, коли вона молодшою трішки була! А зараз нехай Рафаель Надаль (іспанський тенісист. — Прим.авт.) з нею зустрічається.

—Еталон краси?
—Фаворитки немає, адже стільки є красунь, що очі розбігаються. В Україні, хочу сказати, чимало красивих дівчат.

—Після розставання з міс Хорватією-2000 Андреа Чупор ваше серце ніхто не розтопив?
—Ні. А з Андреа ми залишилися друзями. Головною причиною того, що ми розійшлися, стала віддаленість одне від одного. Я в Києві завантажений командними справами, вона в Хорватії навчалася. Ми не могли приділяти одне одному багато часу і бачитися часто, тому вирішили залишитися друзями.

—Як закоханість впливає на футболістів?
—Позитивно. Якщо, звісно, твоя пасія не вчиняє скандалів з приводу того, що ти часто в роз'їздах.

—Як впливає секс на футболіста перед початком гри?
—Не практикував (усміхається).

Три бажання в одному

— І ще трішки про футбол. Хто провокатор №1 в українському чемпіонаті?
—Срна! Правильно я сказав, Саня? (за сусіднім столиком сидів Олександр Шовковський з дружиною. — Прим.авт.). «Стовідсотково  Срна!»  —  вигукнув СаШо.

—А я думав, для вас це — Кучер?
—Ні. Ми залагодили конфлікт. Я не тримаю зла на Кучера. Все в минулому.

—На матчі чемпіонату в Києві «Динамо» — «Шахтар» фани киян вивісили плакат: «Кучер: у футбол грають мужики, а не...»...
—Це природна реакція вболівальників на поведінку Кучера перед цим.

—Після вилучення в тому матчі (то була гра 1/4 фіналу Кубка України «Шахтар» — «Динамо», яка закінчилася, нагадаю, перемогою «гірників» — 2:0) ви заходили в роздягальню до головного арбітра матчу Володимира Сіренка. Він визнав свою помилку в розмові з вами?
—Я зайшов до Сіренка для того, щоб він пояснив, за що мене вилучив. Переконаний, що не заслужив на червону картку. Кучер спровокував мене. Я його не бив, а просто доторкнувся, а він впав. Для мене це була перша червона картка в футбольній кар'єрі. Я про все це розповів Сіренку. Він відповів, що мені не слід було реагувати на провокацію Кучера — тоді б червоне світло переді мною не спалахнуло б.

—У тому ж матчі дісталося від фанів і Даріо Срні. Як він відреагував на плакат: «Dаriо, tі nіsі Srnа, tі sі Тоvаrе» («Даріо, ти не олень — ти ішак», слово Тоvаrе є однією з найбільших образ для вихідців із Далмації, решта хорватів просто не розуміє, про що йде мова — Прим.авт.)? Самі хорвати подали цю ідею і розповіли, що Даріо дуже нервово реагує на цю образу.
—Я не знаю. З цього приводу ми з Даріо не розмовляли. Срні, як і будь-якій людині, думаю, неприємно чути на свою адресу подібні образи. У футболі фани часто намагаються вивести футболістів із рівноваги.

—Як гадаєте, чому Срна часто симулює?
—А це запитайте краще у Даріо!

—Основне завдання опорного півоборонця — руйнувати атаку суперника і відбирати в нього м'яч. Вас дратує, коли ви відбираєте м'яч у суперника, а ваші партнери його тут же втрачають?
—Ні. Футбол — командна гра і від помилок нікого не застраховано.

—«Дуже злюся тоді, коли бачу, що хтось клеїть дурня і не викладається на полі повністю». Саме за цю фразу напихали Ярмоленку в роздягальні після матчу «Закарпаття» — «Динамо»?
—Сталося це не в Ужгороді, а в Донецьку після матчу з «Металургом». Нічого драматичного в тому інциденті не трапилося. Я вказав Андрію на помилки і зауважив, що варто боротися за перемогу до останнього. Йому це не сподобалося. Відбулася розмова на підвищених тонах, але ніякої бійки не було.

-А могли б так Шевченку сказати, якби той опинився на місці Ярмоленка?
—Старші футболісти повинні давати поради молодим. У того ж Шевченка величезний досвід, і я прислуховуюся, коли він чи Саня Шовковський мені щось радять. Повага до старших мусить бути у кожної людини.

—Хто вас востаннє називав «динамівський Гаттузо»?
—Уболівальники після останньої гри в Києві.

—Якби ви спіймали золоту рибку, які б три бажання загадали?
—Перше — чемпіонство, друге — чемпіонство і третє — чемпіонство.

Дев'ять фактів про Вукоєвича

1.За підсумками голосування в авторитетному хорватському виданні «\/еnеrngі Ііsт.» на звання найкращого    футболіста Хорватії 2009 року Огнен Вукоєвич (23 бали) зайняв восьме місце. Титул дістався нападнику мюнхенської «Баварії» Івиці Оличу, котрий набрав 98 балів. Всього чотирма голосами йому поступився капітан донецького «Шахтаря» Даріо Срна, а замкнув трійку лідерів півзахисник англійського «Тоттенхема» Ніко Кранчар (84 бали).

2.Мати — медсестра у лікарні, батько працює в організації державного забезпечення. Родина у Вукоєвича не спортивна, але батько свого часу грав у футбол як аматор.

3.У Вуко є молодший на п'ять років брат. Звати його Ользен. Футболом він не захоплюється.

4.Полюбляє грати в карти, особливо подобається хорватська гра, яка називається «бела», у неї грають всі футболісти збірної.

5.Два роки тому Вукоєвич організував у рідному Беловарі благодійний матч, на який запросив багатьох хорватських збірників. Усі виручені кошти Огнен передав місцевій дитячій лікарні.

6.Улюблене авто — «Роrschе».

7.Улюблений напій — «Нескафе».

8.Улюблений співак — Олівер Драгоєвич.

9.Улюблена гра, окрім футболу, — гольф.

10.Найкращий футболіст усіх часів — Дієго Марадона.

Валерій ПРИГОРНИЦЬКИЙ, газета «Український футбол»