БОРЗОВ: «Журналістика має стати нашою совістю»

На третьому з’їзді спортивних журналістів України президент Федерації легкої атлетики України отримав відзнаку від АСЖУ «Людина спорту».

19 березня у Київському Палаці Спорту відбувся третій з’їзд спортивних журналістів України, головними подіями якого був звіт президента Асоціації спортивних журналістів України Михайла Волобуєва за п’ятирічний термін правління та обрання нового голови АСЖУ. Роботу асоціації за підзвітний період делегати з’їзду одностайно оцінили задовільною. Президентом АСЖУ на наступні п’ять років знову обрано Михайла Михайловича Волобуєва.

Новоспечений міністр спорту Равіль Сафіулін та президент НОК Сергій Бубка подякували журналістам за плідну співпрацю і виказали сподівання, що ми і надалі разом будемо популяризувати як масовий, так і спорт вищих досягнень. Крім цього, головні керманичі українського спорту вручили чимало пам’ятних відзнак журналістам і не лише.

Звання Людина Спорту від Асоціації спортивних журналістів України разом з вишуканим кубком отримав дворазовий олімпійський чемпіон, президент Федерації легкої атлетики України Валерій Борзов.

- Валерію Пилиповичу, ви ведете рахунок нагородам, отриманим Вами за все життя?
- Я б вже давно збився з рахунку (сміється). Та й цей кубок нагородою не вважаю. Нагорода – це те, за що ти боровся, що ти виграв. А це відзнака, втім, дуже приємна. Ось перша виграна мною медалька на піонерських змаганнях у глибокому дитинстві – це була справжня нагорода!!!

- Зберігаєте її до цього часу?
- Аякже!  У неї є своє почесне місце в моїй колекції. З неї почався відлік не лише моїм спортивним перемогам, а й усьому обраному мною шляху. Про це ніколи неможна забувати.

- Скажіть, а вас були випадки, коли через непрофесійність чи підступність журналістів ви переставали з ними спілкуватися?
- Так щоб з усіма разом, то ні. Хіба ж винні інші люди в тому, що хтось із їхніх колег вчинив підло. Були випадки, коли я просто-наспросто викреслював зі свого життя того чи іншого журналіста за блюзнірство чи зраду. Журналіст повинен мати свою думку, а не грати за гроші в чужі політичні ігри. А таких, особливо в час зміни влади в країні, ой як немало.

- Ви коли були міністром, відслідковували, що і як пишуть про спорт і про вас особисто?
- Обов’язково! Щоранку в мене на столі лежали зведення зі свіжої преси. Вряди-годи матеріали були не лише загальнодоступні, а й секретні. Без цього не можливо керувати й управляти.

- Яке висвітлення спорту в пресі вам більше подобається? Те, що було за радянських часів, коли не можна було сказати жодного кривого слова на адресу керівництва, чи сьогоднішнє, що має повну демократію висловів і думок?
- Звісно, я за демократію. Але що таке журналістика? Насамперед, це наша пам’ять. Але крім цього, вона має стати ще у нашою совістю. Справедливості нам бракує. Критика заради критики чи набуття статусу скандальності, а звідси і відомості та популярності, нікому не потрібна. Якщо журналіст просто критикує і натомість не висуває у своїй статті жодних аргументів чи шляхів виправлення ситуації, - гріш йому ціна. У сучасному світі, де інформація з’являється в електронних ЗМІ практично он-лайн, газети і журнали мають пропонувати людям зовсім інший продукт, - глибокий і аналітичний. Але для цього в країні не вистачає професіоналів. На жаль, цим страждає не лише українська журналістика…

uaf.org.ua