ШАРАН: «Охтирці відеозапису не надали»

Приємним і водночас несподіваним сюрпризом стала для олександрійських уболівальників перемога їхньої команди над півфіналістом Кубка України луцькою «Волинню». Про.головні складові перемоги говорить Володимир Шаран, для якого цей поєдинок став дебютним на посаді головного тренера команди.
 
— Володимире Богдановичу на зустрічі з уболівальниками напередодні поновлення чемпіонату ви сказали, що однією з найбільших проблем команди є стандартні положення у виконанні суперників, після яких «Олександрія» часто пропускала голи. Судячи з перемоги, проблему вдалося вирішити?
— Та я б так не сказав, адже забили нам саме після стандарту. Хлопці, після того, як вже на початку поєдинку вийшли вперед, незрозуміло чому відійшли занадто глибоко назад і в результаті пропустили.

— Ще однією проблемою були фланги через відсутність дискваліфікованого Запорожана (правий захисник) та травмованого Куцого (лівий). Як ви оціните дії гравців, які грали на їхніх позиціях?
— Майже повністю задоволений. «Майже», — бо все ж таки для хлопців це не були оптимальні позиції, і моментами це відчувалося. Наприклад, Кочура грав лівого захисника, хоча номінально він — півзахисник.

— На зимових зборах багато забивав Роман Локтіонов. Охарактеризуйте його дії в цьому матчі, адже забити м'яч йому не вдалося.
— Зате Рома багато рухався на передовій, заважаючи захисникам розпочинати атаки і постійно тримав їх у напрузі. В деяких моментах були виходи віч-на-віч, але арбітр піднімав прапорець. Ми ще відеозапис не переглядали, тому не можу сказати, чи було там щось.

— А як вам, до речі, арбітраж гри загалом?
— Нормально. Особливих претензій немає.

— Які компоненти гри команди вам сподобалися, а які — ні?
 — Задоволений тим, що хлопці проявили характер. Ми знали, що гратимемо з командою, якій поступаємося в зрості, силовій, потужній. Хлопці майже повністю виконали мою установку, намагаючись тримати м'яч унизу. А незадоволений тим, що після забитого гола відійшли назад і перестали грати у свою гру, внаслідок чого пропустили. Добре, що наприкінці першого тайму вдалося знову вийти вперед, і підопічні не встигли злякатися своєї переваги. Вже в роздягальні я з ними поговорив, розповів, як треба грати далі, налаштував психологічно — і в нас усе вийшло! До того ж, дуже нам допоміг наш воротар Юра Паньків.

— А не здається вам, що кіпер суперників допоміг вам ще більше?
— (Сміється). Це точно! Невдалий день для кіпера лучан. З третім м'ячем він нам добре підсобив.

— На сайті луцької «Волині» в звіті про цей матч було написано, що олександрійці створили півтора моменти і забили три м'ячі...
— Це їхнє право так писати. Ви ж розумієте, що не можна, не створивши моменту, забити м'яч. Упродовж гри ми завдали до десятка ударів по воротах лучан, а в другому таймі могли забивати і вчетверте, і вп'яте. А коли Мостовий вибив м'яч із порожніх воріт — це що не момент?

— Після цієї перемоги до другого місця лише п'ять очок. Виходячи з цього, які завдання в команди на сезон?
— Поки що в нас одне завдання — перемагати в кожному матчі і відшліфовувати свій стиль. А життя покаже.

— Гру вашого наступного суперника, охтирського «Нафтовика», ви бачили?
— На жаль, ні. Ми звернулися до охтирців з проханням надати нам диск з матчем «Нафтовик» — «Прикарпаття», але вони відмовили. Ну, що ж тут зробиш... У кожного тренера є якісь своєї таємниці. Я це розумію.

— А хіба у вас немає відеозапису вашої гри з охтирцями в першому колі?
 — Та то ж давно було! В команді багато чого змінилося, і найголовніше — Сергій Шевченко тоді ще не працював.

— А як взагалі підготовка до матчу відбувається?
— Як завжди. Ось сьогодні (розмова відбувалася наступного дня після матчу з «Волинню». — Авт.) зранку потренувалися, хтось лише побігав, а хтось інтенсивніше працював — в залежності, хто скільки зіграв учора. Зараз йдемо до сауни відновлюватися.

— Після матчу лазарет не поповнився?
— На щастя — ні. Більше того, гравці, котрі до матчу були травмовані, поступово починають підтягуватися до основної групи.

— А з поверненням Запорожана склад і тактична схема якось змінюватимуться?
— Ну, по-перше, Запорожан ще не зможе грати, бо в нього травма. А по-друге, це ви занадто глибоко копаєте (сміється). Я ж не можу вам все розповісти. Скажу лише, що Куций поки що теж не може грати.

— Команда змушена грати два матчі поспіль на виїзді та їхати майже через всю Україну (від Луцька до Охтирки — 747 км. — Авт.). Це не позначиться на фізичному стані гравців?
— Безумовно позначиться, але що зробиш — не ми перші, не ми останні. Працюватимемо над тим, щоб підвести команду до гри в оптимальному стані.

— Який результат вас влаштує?
— Я вже говорив, що наше завдання — перемагати в кожному матчі. Враховуючи виїзний характер гри, нічия теж прийнятний результат. Але конкретного завдання — їхати й грати на нічию — ніхто не ставить. Лише перемога!

Олександр ОЗІРНИЙ, газета «Український футбол»