Михаил БУБЛИК: «Вызов в сборную Украины стал неожиданностью»

Дебютант збірної України Михайло Бублик поділився враженнями від першого виклику до лав національної команди. Найкращий скорер сезону Суперліги розповів про перший досвід перебування в лавах головної команди.

– Нещодавно ти казав в інтервʼю, що твоя мрія – зіграти за збірну. Наскільки неочікуваним для тебе був виклик вже саме на це вікно?

– Виклик був дуже неочікуваним, коли дізнався, дуже зрадів. Це дуже велика відповідальність, адже у нас є шанс вийти на Євробаскет. Всі працюють над цим і хочуть вийти у фінальну частину, ніхто не готовий відпустити цей турнір.

– Як в клубі відреагували на твій виклик?

– Всі зраділи, сказали, що треба буде “поставитись”. Це підтверджує те, що з Кривбаса можна потрапити в збірну і тепер до нашої команди ставитимуться з більшою повагою.

– Перші тренування зі збірною позаду. Про що думав, коли їхав в збірну?

– Звичайно, нервував перед першими тренуваннями. Думав про слова головного тренера – він казав, що молоді гравці мають бути в синергії з більш досвідченими, мають створювати конкуренцію і тільки в такому випадку зможуть прогресувати. Думав про те, що попереду дві важливих гри і якщо я можу чимось допомогти, я маю викладатися в захисті, допомагати, щоб досвідчені гравці були краще готові до цих ігор.

– Чи є гравці збірної, за якими ти раніше більше слідкував?

– Звичайно, Артем Пустовий – це легенда. Ще мені завжди подобався Богдан Близнюк. Він дуже спокійний гравець, який при цьому вирішує епізоди. Дуже цікаво поспостерігати за ним в тренувальному процесі.

– У тебе також перший сезон в Суперлізі, де ти відразу став лідером у складі Кривбаса. Звідки у тебе ця впевненість та агресивність?

– Я просто роблю те, що мене просить робити тренер. Хочу перемагати в кожному матчі. Зараз у мене така роль і я виконую ці завдання, якщо в майбутньому у мене буде інша роль, я готовий робити все, що казатиме тренер, виконуватиму все, щоб допомогти команді.

Через те, що зараз рівень Суперліги трохи нижчий ніж раніше, тренер дивився на те, як я можу атакувати, набирати очки. Побачив це в мені і викликав до збірної.

– Як прийняли хлопці в команді, які перші враження від знаходження в збірній?

– Всі прийняли класно. Я дивлюся на Артема Пустового, Славу Боброва, Іссуфа Санона, нема такого, що люди з коронами. Всі прості, всі жартують і дуже добре один до одного ставляться. Я такого навіть не очікував: дуже класний колектив, мені все подобається, нема “напрягу” в роздягальні. Є жарти, є фокус на роботі – це супер.

– Ти грав за молодіжні збірні. Чим відрізняється досвід виступів в цих командах та національній збірній?

– В молодіжній збірній ми збирались влітку, півтора місяці працювали, готувалися до матчів. А якщо взяти навіть це вікно зі збірною України, то зараз новий тренер, лише чотири дні на підготовку. Гравці збираються і мають показати результат. Тому це і є національна збірна – тут люди можуть виконувати поставлені завдання за такий короткий термін. Молодіжна збірна різних вікових категорій не змогла б так підготуватися за чотири дні. Національна команда може це зробити, думаю, все вдасться.

– Наскільки багато нової інформації для тебе в тренувальному процесі?

– Небагато, адже тренер розуміє, що чотири дні це не так багато на підготовку. Так, він розповідає свої ідеї – як ми маємо грати в нападі, в захисті. Але це баскетбол, в який грають люди, ми займаємось цим кожного дня, тому не думаю, що це має бути проблемою. Якісь моменти вже були і тренер може тільки їх підкорегувати та допомогти.

– Як пройшло знайомство з Айнарсом, у тебе була з ним персональна розмова?

– Ні, персональної розмови не було, ми познайомились на тренуванні і відразу почали працювати, адже часу в нас небагато. Я слухаю, вчусь, якщо щось потрібно, я можу в нього запитати – він обовʼязково все пояснить.

– Наскільки ти задоволений собою на цих перших тренуваннях?

– Я взагалі ніколи собою не задоволений, адже є куди рости. Зараз я намагаюся побороти хвилювання, розслабитися та допомагати команді підготуватися до цих матчів. Все що тренер каже, я намагаюся виконувати і викладатися на всі сто відсотків.

– На чому робите акцент у контексті майбутнього матчу проти Словенії?

– По-перше, ми не дивимось, хто яким складом буде грати, не думаємо про те, як зіграє з Ізраїлем Португалія. У нас є наша гра, ми маємо вирішити свої задачі. Будемо використовувати наші сильні сторони, десь бити по слабких місцях суперника, думаю все має вийти.

– Наскільки на цьому етапі кар’єри досвід у збірній важливий для тебе?

– Цей досвід вже багато що змінив в моєму погляді того, що я роблю в баскетболі. Я побачив рівень людей, які тут грають. Це дуже високий рівень, він значно вищий, ніж у нинішній Суперлізі. Інші швидкості, інший захист. Я поспілкувався із хлопцями, Іссуф Санон дав мені декілька порад, він мені підказав, на що треба зробити ще більший акцент, щоб стати ще кращим гравцем. Я із задоволенням прислухаюся, роблю для себе висновки.

Я вчусь і побачив, до чого потрібно йти і працюючи тільки з такими гравцями на тренуваннях, в іграх, можна досягти цього рівню баскетболу. Я щасливий, що знаходжусь тут. Десь, можливо, в мене щось не виходить, але я думаю, що це нормально. Треба отримувати досвід із такими гравцями і все буде виходити в майбутньому.