КРИВЕНЬКИЙ: «Навіть не знаю, чи в мене легка рука...»

На жеребкуванні календаря Чемпіонату України 2009-10 рр., що відбулося 28 липня у столичному Будинку футболу, івано-франківський «Ураган» представляв начальник команди Сергій КРИВЕНЬКИЙ. Саме він витягнув кульку з номером 2 при розподілі 12-и команд-учасниць чемпіонату у розкладі ігор. Чи стане легкою рука Сергія Володимировича - покаже час. Про підсумки жеребкування, власну адміністративну роботу в «Урагані», а також про футбольне життя - далі у розмові з начальником франківської команди.

- Чи задоволені ви результатами жеребкування ігор чемпіонату? І загалом, чи легка у вас рука?
- На жеребкуваннях був присутній вже не вперше. До цього доводилось тягнути кульки при виборі суперника в Кубку України, і «Ураган» тоді проходив далі. Так, що - не знаю, чи в мене легка рука (посміхається). Щодо жеребу календаря ігор 17-го чемпіонату України, вважаю, розклад матчів для нашої команди більш-менш сприятливий. Розпочинаємо вдома з «Контингентом», за тиждень - традиційне принципове «дербі» з «Енергією», далі приймаємо «Шахтар», а потім «Кардинал». Гадаю, по цих чотирьох турах, три з яких ми проводимо вдома, можна буде судити про розклад сил у нашому чемпіонаті. Знаю, що боротьба йтиме не на жарт, адже коло претендентів на нагороди складає 6-7 команд, які ставлять перед собою максимальні завдання. Від цього сам чемпіонат обіцяє бути досить цікавий!

- Ви працюєте в «Урагані» з самого початку. Офіційна посада називається «начальник команди». Розкажіть трохи за той об'єм роботи, який входить у ваші обов'язки в клубі?
- Робота нелегка і часом специфічна. Було важко на початку, коли наш клуб тільки-но створювався. Тоді чим тільки я не займався: і програмки писав, і артритику розробляли, афіші по місту розклеювали. А загалом в основні мої обов'язки входить організація кожного домашнього матчу: зустріч та відправлення команди суперників і суддів, підготовка залу до гри згідно регламенту тощо. При виїзних матчах «Урагану» це - дорога, проживання, харчування. Ну і безпосередньо знаходжуся майже на кожному тренуванні команди, підготовчих зборах чи турнірах.

- Під час літнього міжсезоння у Вас роботи так само вистачає?
- Звісна річ. Наприклад, на початку цього літа треба були з'їздити в Кароліно-Бугаз, щоб на власні очі побачити, де саме і в яких умовах команда проводитиме перший збір, в яких номерах розмістяться хлопці, організувати транспорт, харчування тощо. Поки гравці займались поблизу Чорного моря, я змушений повернутися до Івано-Франківська, оскільки довелось відкривати візи, займатись оформленням документів вже на другий збір «Урагану» в Польщі.
Крім того, ще й вів перемовини з різними командами щодо участі у турнірі «Кубок Галичини», що вдруге відбудеться у нас наприкінці серпня. Відповідно, багато часу займе, власне, організація і проведення самого турніру. Поруч з цим треба було підібрати комплекти нової форми для основного і тренерського складу. Тож вже у четвер наш колектив, який мав кілька днів відпочинку після першого збору, отримає новий комплект «ураганівської» екипіровки від фірми Umbro.

- З ким серед ваших колег в інших міні-футбольних клубах склались хороші відносини?
- Фактично з усіма перебуваємо у добрих стосунках, адже у нас така специфіка роботи - маємо один одного не підводити. Хоча і тут частенько не обходиться без певних нюансів, скажімо, в проведенні передматчевих тренувань або часу початків матчів. Доводиться шукати компроміси, і йти на зустріч один одному. Особливі відносини у нас склалися з представниками львівської «Енергії», адже обидві наші команди представляють обленерго, тож про принциповість таких «дербі» на будь-якому рівні і говорити не доводиться, починаючи навіть з дитячих команд. До того ж частенько зустрічаємось з Володимиром Фелишиним і Олександром Стефанківим на майданчику під час різних турнірів - ветеранських або енергетичних.

- Як і більшість гравців, напевне, розпочинали з футболу...
- Мої родичі працювали на центральному стадіоні «Спартак» (пізніше «Кристал», а зараз «Рух», - примітка), тож частенько навідувався не тільки на футбольні матчі, а й тренування команд. Тож батьки без вагань, побачивши мою пристрасть до футболу, вирішили мене віддати у секцію. Відтак з шостого класу почав займатися під керівництвом перших тренерів - Балана та Козіна, а вже пізніше Юрія Шайкіна. У футбольний спецкласі я провчився чотири роки. Першими моїми командами були «Прикарпаття-2» та «Локомотив», з яким в юнацькому складі я став чемпіоном області. Далі - армія, після чого продовжив ігрову кар'єру.

- У складі яких саме команд виступали?
- Грав у 2-й лізі України за Бережани. Потім були команди Черніїва, Побережжя, Бучача, з перервами виступав за франківський «Трактор». Далі був ще один клуб з обласного центру - «Тепловик», який фактично тоді тільки створювався. Кілька разів головний тренер «Прикарпаття» Юрій Шулятицький запрошував мене до команди майстрів. Але на той час я не ставив собі за мету професійно займатися футболом, адже мав непогану роботу. Та й взагалі пріоритети тоді в мене були зовсім інші. Хоча зараз, можливо, і шкодую про те.

- А як і коли відкрили для себе міні-футбол?
- Ще у 1992 році мав відношення до створення міні-футбольної команди «Станіслав», з якою став півфіналістом Кубка України. Але згодом через брак коштів, по-суті перший футзальний колектив області, припинив своє існування. Також виступав у Росії за команду «Кагалим» з Тюмені. Далі, напевне, ви знаєте. Наприкінці 2002-го утворився НФК «Ураган», з яким вже майже сім років пов'язане моє життя. Разом з керівництвом клубу та іншими колишніми футболістами двічі на тиждень тренуємось, граємо на обласних першостях чи турнірах обленерго.

- У ветеранській команді «Урагану» Вас останнім часом можна побачити у воротах. Як так сталося?
- У ворота я став тому, що не хотілося багато бігати (посміхається). У підсумку - два роки в першій обласній лізі мене визнавали кращим воротарем. Напевне, авансом! Минулого сезону ми виступали вже у вищій лізі і посіли у підсумку друге місце. Це досить непоганий результат для нашої вікової команди, оскільки в обласній «вишці» підібралися дуже сильні суперники. Буває, у грі йде справжня «заруба», і хочеться довести молодим гравцям, що, незважаючи на вік, ще є сили та майстерність.

- Насамкінець цікавить, чого більше у домашній колекції нагород і грамот - футбольних чи футзальних відзнак?
- Напевне, порівну. Хоча я справді почав цінувати усі ці нагороди лише після 35 роки, коли час потроху бере своє. Дякую своїй дружині, що вона зберегла усі мої медалі, грамоти і призи. Дійсно переглянувши їх, так видається, є що згадати.

Розмовляли Олег ЛАНЯК і Андрій МЕНІВ, НФК «Ураган» .