Луифер ЭРНАНДЕС: «Приложу максимум усилий, чтобы помочь Полесью»

Форвард «Полісся» Луіфер Ернандес із Венесуели розповів, чому доводилося заспокоювати батьків, коли вони дізналися про цей трансфер, повідомив, скільки голів планує забити до кінця сезону, а також поділився своїми першими враженнями від України.

– Привіт, Луіфере. Вітаємо тебе у «Поліссі».

– Дуже дякую за привітання. І також хочу подякувати за те, як мене прийняли у команді – надзвичайно тепло. А відтак, я прекрасно себе тут почуваю. А ще я побачив перший сніг у моєму житті. У нас зараз у Венесуелі спека і температура десь 37-38 градусів. Коли я сюди приїхав, то на перший, чи на другий день випав сніг.

– Які враження?

– Уявіть, що ви вперше побачили те, що ніколи досі не бачили. Звісно, я своїм у Венесуелу відправив і фото, і відео снігу.

– Скажи, будь ласка, крім снігу, що ще тебе вразило під час перебування у нашій країні? Що впало у вічі?

– Для мене тут все нове і все незвичне. Починаючи навіть з їжі. Нова країна, нова мова, нові враження.

– Скільки ти добирався з Венесуели до України. Опиши свій маршрут і скільки це зайняло часу?

– З Каракаса до Стамбула ми летіли десь 12 годин. Звідти пересадка до Відня. В Австрії була зупинка, бо треба було зробити візу. А вже з Відня на авто до Житомира. Це десь приблизно 18 годин.

– Ти уже згадав про українську їжу, але все одно може якась страва, яка найбільше вразила, що ти встиг за оці два дні скуштувати?

– Напевне, це все ж борщ. До речі, коли ми їздили на медогляд в Житомир, Василь Кравець зробив мені невелику екскурсію містом – показав церкву, стадіон, де грає молодіжна команда. Ми прогулялися центральною вулицею. Мені сподобалося те, що побачив.

– Це все дякуючи Васі Кравцю, який, зазначу, прекрасно знає іспанську мову, то це ми правильно розуміємо, що це став твій найкращий друг в «Поліссі»?

– Так, саме так. Адже, я приїхав тоді, коли у команди був вихідний і першим, кого я зустрів на базі, був саме Василь. Він один із небагатьох, хто говорить іспанською. Ми з ним разом проходили медогляд, а потім, як я уже говорив, він мені показав місто.

– Три факти, які потрібно знати про Венесуелу?

– У нас прекрасна культура, класна кухня і гарні пляжі.

– Історія про Україну, яку ти знаєш?

– Я чув історію про Роксолану. Саме так, історію про Роксолану. Що це дуже відома історична постать. Українка, з якою одружився султан. І що вона була дуже впливовою жінкою.

– Три факти, які потрібно знати про венесуельський футбол?

– Це дуже атакувальний футбол. Все спрямовано на атаку. А ще у нас дуже шалені вболівальники, які дадуть фору будь-яким ультрас. Але найголовніше – це, напевно, те, що з кожним роком венесуельський футбол розвивається і наближається до провідних футбольних держав Латинської Америки.

– Хто найкращий футболіст у Венесуелі?

– Як на мене, то найкращий футболіст в історії – це Хуан Аранго. Він грав у Німеччині за «Боруссію» Менхенгладбах.

– У цьому рейтингу ти на якому місці?

– Мені ще рано говорити про рейтинги найкращих. Скажу так: мій перехід у «Полісся» – один із кроків у цьому напрямку. Чим більше трофеїв і перемог у мене буде – тим я буду ближче до цього рейтингу.

– Ти прийшов з команди «Академія Пуерто Кабельо» розкажи, щоб українські вболівальники розуміли, що це за команда?

– За умовами, які створені для гравців – це один із провідних клубів Венесуели. І напевне, один із найкращих в країні. Там хороша інфраструктура. Плюс має дуже потужну футбольну академію. І великі амбіції.

– У минулому сезоні ти зіграв 30 матчів і забив 18 голів. Як ти оцінюєш свою статистику? Це класний результат, чи міг ще?

– Так, я забив 18 голів і ще один у кубку. Не знаю, як оцінювати. Але певен, що цей результат приніс команді чимало користі. До того ж я став найкращим бомбардиром чемпіонату. На даному етапі – це мій найрезультативніший сезон. Якщо наступна цифра буде 20 голів, то я не відмовлюсь.

– Ніхто не відмовиться. Твій перехід в «Полісся» анонсував найвідоміший інсайдер світу – Фабріціо Романо. Ти знав про це?

Так, я бачив. Мені приємно, бо до моменту мого переходу у «Полісся», він давав інформацію про гравців рівня Мбаппе, Кріштіану, Мессі. Тому мені приємно виявитися одним із перших венесуельців, про якого написав Фабріціо Романо.

– А звідки він це знав, а? Не ти йому розказав?

– Ні-ні, я навіть і гадки не маю, звідки він знав.

– Коли тобі розповіли про інтерес з боку «Полісся» от що ти запитав найперше, що тебе найбільше цікавило?

– Я вам хочу сказати, що пропозиція з Європи, з такого чемпіонату як український для гравця Венесуели – це успіх. І, мабуть, не здивую вас, коли скажу, що перше, що я зробив – це зайшов на сторінку клубу, подивився на гравців. Потім переглянув деякі матчі. І мені сподобався цей проєкт. Однак, моя сім’я, коли дізналася про цей трансфер, дуже переживала. Батько з мамою постійно запитували: як ти туди поїдеш, адже там війна. Я про все розпитав у своїх представників, а потім трохи заспокоїв батьків. Мовляв, так, йде війна, але лінія фронту набагато далі.

– У зв’язку із війною, чи були у тебе якісь сумніви? Ми розуміємо, що ти заспокоював своїх батьків, але тим не менше для людини, яка не була в Україні і теж собі уявляє цю війну зовсім інакше, чи були в тебе сумніви з цього приводу?

– Не можу сказати, що це були сумніви. Звісно, перше, що я зробив – це промоніторив усе, почитав новини, поспілкувався з моїми представниками, як уже казав. Але сумнівів не було.

– Коли ти приїхав уже в Житомир і ти пересвідчився, що тут все тихо-спокійно, то, напевно, перше, що зробив – це набрав своїх батьків?

– Саме так і було. Я увімкнув відеозв’язок – показав місто, показав, де житиму і, звісно, батьки заспокоїлись, пересвідчившись, що тут немає вибухів і нічого такого.

– У тебе було в кого розпитати про український чемпіонат? Я не знаю, чи ти знаєш, але тут грав в «Динамо» Ерік Рамірес твій співвітчизник, можливо, ти його знаєш?

– Так, так, я його знаю. Ми не знайомі особисто, але це відомий у Венесуелі футболіст. Що ж до чемпіонату, то про нього я розпитував у своїх агентів. Скільки команд виходять у єврокубки, як відбувається чемпіонат, за якою схемою – ну ось такі запитання передусім мене цікавили.

– Вболівальники житомирян дуже переживають, чи ти заграєш у команді. Ти можеш їх заспокоїти і від чого то залежатиме успішне інтегрування твоє в команду?

– Я ж не даремно їхав пів світу, щоб просто виходити і грати абияк. Я можу їх запевнити: я робитиму все від себе залежне, щоб допомогти команді вигравати і виконати поставлені завдання. На моїй позиції під допомогою мається на увазі – забивати голи. Я сподіваюсь, що мої голи принесуть уболівальникам «Полісся» багато радості.

– Планка, яку ти собі поставив на ось цю частину сезону: скільки голів, якщо ти заб’єш – буде круто?

– Скільки нам там залишилося зіграти? Так, я завжди ставлю перед собою якусь цифру, як орієнтир забитих голів. Було би добре забити по голу у кожному із матчів.

– Прекрасна історія – приймається. Ти гравець збірною Венесуели U-23, так?

– Так, зовсім нещодавно ми грали кваліфікацію за право вийти на Олімпіаду і я там теж грав.

– І як успіхи, ви гратимете на Олімпіаді?

– Ні, на жаль ми програли.

– Коли ми тебе побачимо в національній збірній Венесуели?

– Давайте будемо рухатися крок за кроком. Мені спершу треба стати гравцем основи, потім забивати у кожному матчі і виконати завдання на сезон. От тоді, думаю, тяжко мене буде не викликати до національної збірної.

– А тренери збірної Венесуели дивитимуться український чемпіонат?

– Так. Адже, у нас не так багато футболістів за кордоном, як у наших сусідів бразильців. А тому будь-який гравець, який виступає у Європі, вже під прискіпливою увагою тренерського штабу.

– Ще хотілося б сказати, що нас сильно вразило, це те, що ти буквально кілька днів перебуваєш в Україні, але ти вже вивчив якісь українські слова. Тобі так добре даються мови, чи це лише у випадку з українсько?

– Я не знаю, як це назвати – чи здібність, чи талант. Але коли я чую, як навкруги розмовляють, то мені якось легко запам’ятовуються слова. До речі, мені дуже подобається, як звучить ваша мова. Дуже гарна мова. Добре, ліва, права, дякую – це ті слова, які згадуються найперше. Є й інші, вони буквально крутяться на язиці, але так швидко не можу сказати.

– Найголовніше слово яке?

– Перемога!

– Ну і наостанок, є в тебе нагода звернутися до уболівальників.

– Хочу перш за все подякувати за прийом. Я дуже радий опинитися тут, у команді з амбіційними цілями і завданнями. Я докладу максимум зусиль, щоб допомогти «Поліссю» досягти результату. І хочу, щоб коли вони приходили на стадіон, то отримували задоволення і від красивої гри, і від красивих голів.