Мілан із Інтером – як кішка із собакою

Перемоги над ним - надзвичайно приємні, а поразки – гіркі.

Чи стануть такими непримиренними суперниками львівські клуби «Карпати» і «Львів»? Спортивна доля звела їх у майбутньому чемпіонаті України у Прем’єр-лізі, що розпочнеться 19 липня. Львів став ще одним містом України, де буде дві команди вищого класу. Колись два клуби представляли Одесу («Чорноморець» і СКА), тепер такі дуети мають Київ («Динамо» і «Арсенал»), Донецьк («Шахтар» і «Металург») та Харків («Металіст» і «Харків»).

Два клуби в одній лізі для Львова не новина...
У п’ятдесятих роках минулого століття Львів представляв армійський клуб СКА, до якого збирали найкращих молодих футболістів західного регіону України. Саме тут розпочинали свою славну спортивну кар’єру олімпійський чемпіон 1956 року Йожеф Беца, майбутні капітани київського «Динамо» Василь Турянчик і Анатолій Пузач. Але коли 1963 року створили цивільну команду «Карпати», львівська «футбольна біржа», що колись таборилася поблизу того місця, де тепер стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку, поділилася на два угруповання. Армійські фанати були незадоволені, що «Карпати» одразу отримали місце у вищому класі, а карпатівці образливо називали СКА «конюшнею». Особливо розпалилися пристрасті, коли чотири роки поспіль (1966-1969) обидві команди виступали в одному класі. Щодо місць у турнірній таблиці, то спочатку двічі вище стояли армійці, а потім двічі кращі місця посідали «Карпати». В очних поєдинках значну перевагу мали «зелено-білі»: з восьми зустрічей вони п’ять разів вигравали, двічі була нічия, і тільки одного разу поступилися із загальною різницею забитих і пропущених м’ячів – 15:6.

Спортивна доля обох команд склалася так, що вони 1981 року злилися в один колектив - СКА «Карпати», який проіснував сім років. Потім багато років львів’яни мали одну «любов» - «Карпати». Тепер знову доведеться поділитися симпатіями. Молодий львівський клуб під орудою Степана Юрчишина дуже вдало провів сезон і, можливо, несподівано для багатьох підвищився у класі. Гра цього колективу викликає симпатію, він уже має своїх прихильників. Зараз їх стане ще більше. Поки що продумана стратегія вдалого бізнесмена Юрія Кіндзерського приносить успіхи: обидві команди, які він спонсорує, – ФК «Львів» і «Княжа» (Щасливе Київської області), перейшли на щабель вище. У Добромилі побудовано сучасний стадіон, а у Щасливому – сучасний спортивний комплекс.

Один поєдинок колеги по Прем’єр-лізі лізі вже провели – це був матч дворічної давності на Кубок України. Після нічиєї в основний час краще пробили пенальті “городяни» - тоді представники першої ліги.

Запеклі друзі-суперники
За радянських часів існувало чимало принципових футбольних протистоянь. Українські клуби не хотіли поступатися московським. Вірмени, грузини, литовці чи білоруси також воювали проти московських команд з особливим завзяттям. А ще, крім міжнаціональних поєдинків, були чисто московські – «Динамо» і «Спартак», кавказькі – єреванський «Арарат» і «Динамо» (Тбілісі), вже тоді починалася українська суперечка «Динамо» – «Шахтар», яка у часи Незалежності втілилася в надзвичайно принципові матчі із запрошенням на них зарубіжних арбітрів. Проходять вони з перемінним успіхом, і є конфліктом не тільки футболістів, а й тренерських штабів, журналістів, прихильників столиці та Донбасу.

Іспанська футбольна корида
Видатні протистояння є і в багатьох інших країнах. Усі прихильники футболу добре знають, що таке іспанське «класико»: «Реал» – «Барселона». Найпопулярніші клуби Іспанії зіграли між собою вже понад 150 офіційних матчів. Наразі невелику перевагу за кількістю перемог мають каталонці, а голів у цих зустрічах футболісти обох команд забили майже 800. Перше протистояння датується 13 травня 1902 року, коли в розіграші Кубка Короля каталонці вперше обіграли королівський клуб. Найбільші перемоги в історії поєдинків цих клубів є ганебними для переможених. 1935 рік – «Реал» – «Барселона» – 8:2, 1950 рік – «Барселона» – «Реал» – 7:2.

Дербі римське, міланське, лондонське...
Та це далеко не єдина пара команд, зустрічі між якими завжди захоплюють, - таких у світі знайдеться не один десяток. Від непримиренних матчів елітних клубів до ігор місцевого масштабу. Обмежуся тільки прикладами класичних єдиноборств. В Італії: «Рома» – «Лаціо» (римське дербі) чи «Мілан» – «Інтер» (міланське). В Англії: «Ліверпуль» – «Манчестер Юнайтед» чи лондонське дербі «Арсенал» – «Челсі», у Туреччині: «Фенербахче» – «Галатасарай», у Шотландії: «Селтік» – «Глазго Рейнджерс» (ця пара провела вже майже триста матчів), в Голландії – «Аякс» – «Феєноорд».

А які пристрасті вирують у країнах Південної Америки! В Уругваї «Пеньяроль» та «Насіональ» в різних турнірах за сто років провели 485 матчів. У Бразилії жоден інший матч не викликає такого глядацького буму, як протистояння «Флу» – «Фла». Ігри з участю «Флуміненсе» та «Фламінго» завжди збирають повні трибуни, де не тільки спостерігають за грою, а й проводять словесні баталії, основою яких є соціальне походження клубів. Ворожнеча виросла як бур’ян на ґрунті класової неприязні: «Фламінго» називає себе народною командою і традиційно користується підтримкою бідноти Ріо-де-Жанейро, а «Флуміненсе», з його давніми аристократичними коренями, має підтримку середнього класу. От і не люблять «бідні» «багатих», от і йдуть групи прихильників різних клубів «стінка на стінку». Під час їхніх зіткнень часто проливається кров, а іноді звучить похоронний марш. Але це вже не футбол…

Іван ЯРЕМКО

Високий замок