«Збірна Британії – це коаліція пострадянських тренерів»

Слідом за дівчатами, які завжди є серед головних претендентів на нагороди, дорогу до п’єдесталу пошани проторували й чоловіки. Під час виступу британців поруч з помостом можна побачити одного з найкращих гімнастичних фахівців Об’єднаного королівства Олександра Ширяєва, заслуженого тренера України, який колись привів до збірної майбутнього олімпійського чемпіона Рустама Шарипова.

Чи не у кожній країні Земної кулі, де культивують спортивну гімнастику, працюють найкращі фахівці з пострадянських країн, серед яких чимало українців. І їдуть вони за запрошеннями готувати суперників своїм колишнім співвітчизникам не лише тому, що хочуть жити краще. Просто вдома їхній досвід зайвий.

«У Харкові я працював 17 років, а з 1999-го виїхав до Великобританії, - розповів Олександр Ширяєв. - Національна збірна Великої Британії – це своєрідна коаліція пострадянських тренерів. Окрім мене, команду готують росіяни Андрій Попов та Сергій Сежаний. Зі збірною працює лише один британський спеціаліст. У збірну Великої Британії я потрапив не як з корабля на бал. Певний час працював у клубі і своєю роботою, результатами учнів доводив свою профпридатність. Вже через рік наш клуб став чемпіоном Британії. Керівництво повірило в нас і доручило працювати зі збірною. Нам повірили, і вже цього року ми з чемпіонату Європи привезли шість медалей – чотири золоті, по одній срібній та бронзовій.

З собою до Англії я привіз учня Руслана Пантелеймонова та ще одного перспективного хлопця. Руслан - перший номер команди Великої Британії, однак через те, що став громадянином цієї країни лише кілька тижнів тому, він не міг виступати на офіційних змаганнях та відібратися на Олімпійські ігри. З Пантелеймоновим ми разом вже десять років. Він був переможцем молодіжних першостей України. Після того, як ми почали тренуватися в Англії, я привозив хлопців до України на всі змагання. А потім запитав головного тренера української збірної Ігоря Коробчинського: «Ігорю, вони тобі потрібні в команду?» - адже за результатами вони претендували на місце в збірній. Але той відповів: мовляв, якщо хлопці житимуть і тренуватимуться у Великій Британії, Україні вони не потрібні. Не вплинула ніяк і моя обіцянка привозити учнів до Києва на всі збори та брати участь у відбірних змаганнях».

Поразки українських гімнастів Ширяєв вважає цілком закономірними: «Для того, щоб збірна поповнювалися молодими та перспективними гімнастами, потрібно розширювати географію гімнастики в країні, - роздумує колишній харківський наставник. - Сьогодні в українській чоловічій гімнастиці до збірної потрапляють гімнасти з Луганська - рідного міста Коробчинського - та з Києва. Інші міста – в минулому потужні гімнастичні центри - не можуть вивести своїх вихованців у збірну. Не тому, що там немає талановитих гімнастів чи місцеві тренери не можуть підготувати їх. Просто двері до збірної для них зачинено. Ось у Харкові, де я працював, було стальки хороших хлопців, які прагнули потрапити до збірної! Однак їх ніхто не запрошував на збори, не викликав на змагання. З часом вони втратили зацікавленість і покинули гімнастику. Тому факт, що чоловіча команда України не потрапила на Олімпіаду в Пекін, є закономірним».

Олена САДОВНИК

На фото: Ні тренерський досвід Олександра Ширяєва (праворуч), ані талант його вихованця Руслана Пантелеймонова Україні не потрібні. 

Високий замок