Від буйних фанатів терплять і чужі, і свої…

І це вкрай важливо. Організація безпеки на подібних форумах виходить нині на перший план, бо в історії спорту було чимало прикладів, коли конфлікти на аренах закінчувалися трагічно…

Витоки футбольного насильства, як і сама гра, беруть свій початок у Британії. Англія знайома з подібними інцидентами ще з кінця ХІХ століття. Вже тоді прихильники різних команд (та і гравці теж) йшли «стінка на стінку» після фінального свистка арбітра. Але футбольне хуліганство у тому вигляді, в якому воно існує нині, почало зароджуватися на Британських островах у середині минулого століття. У 60-ті роки трибуни англійських стадіонів вщерть заповняли антиуболівальники. Кожен другий матч закінчувався кривавими бійками за їхньою участю, а окремі міські райони на час матчів перетворювалися на небезпечні зони. З одного населеного пункту в інший з чітко визначеною метою - «розім’яти кулаки» - виїжджали кілька тисяч хуліганів…

Неконтрольовані емоції футбольних фанів часто призводять до нещасних випадків. Прикладом може служити матч Ліги чемпіонів кількарічної давності за участю київського «Динамо» у Римі. Будучи невдоволеними перебігом поєдинку, горе-уболівальники місцевої «Роми» почали кидати в суддів різноманітні предмети, а запальничка одного з хуліганів потрапила у голову шведського арбітра Фріска, після чого його обличчя залила кров. Той матч було перервано, «Ромі» присудили поразку, а стадіон дискваліфікували.

І такі факти непоодинокі…

Залізякою по Вольфарту
У 1989 році в Амстердамі в 1/32 фіналу Кубка УЄФА зустрічалися «Аякс» і «Аустрія». На 104-й хвилині австрійці забивають гол, а з трибуни у голову воротаря віденців Вольфарта летить… металевий прут. Пораненого голкіпера виносять з поля і везуть до лікарні зашивати рану. Швейцарський арбітр Галлер зупиняє гру. «Аяксу» присуджують поразку – 0:3, і на два роки усувають від участі в єврокубкових змаганнях.

Пляшка для ще одного австрійського воротаря
Можна постраждати і від радісних емоцій. Подібний факт трапився у 1994 році у Мілані, коли там ще не грав Андрій Шевченко. На 40-й хвилині матчу Ліги чемпіонів «Мілан» - «Казіно» (Австрія) господарі відкрили рахунок, і хтось із щасливих «тіффозі» італійського клубу запустив у воротаря австрійців Отто Конрада пластикову пляшку з водою. Санкції не забарилися. З «червоно-чорних» зняли переможні очки, а наступні зустрічі турніру «Мілан» мав проводити не ближче, ніж за 500 кілометрів від домашнього стадіону.

Шайбою по чолі
Восени 1987 року лідер італійського чемпіонату «Наполі» (там тоді виступав знаменитий Марадона) поїхав на ліговий матч до Пізи. Після першого тайму, коли команди за рахунку 0:0 заходили до роздягалень, хтось із розлючених місцевих фанатів металевою шайбою поцілив у чоло захиснику гостей Реніке. Травма виявилася серйозною, на другу половину зустрічі футболіст вийти не зміг.

Того ж року через власних уболівальників постраждав і майбутній чемпіон - «Мілан». У ході матчу з «Ромою» прихильники господарів стріляли у гравців суперника з ракетниць. Два постріли потрапили у воротаря гостей Танкреді, після чого той знепритомнів. А наступний постріл призвів до 20-секундної зупинки серця голкіпера. Тільки з допомогою масажу грудної клітки футболіста вдалося привести до тями...

Щось подібне сталося у матчі «Ювентуса» і «Чезени» - пострілом з ракетниці було травмовано захисника гостей Сангуїна.

Петардою поцілили в арбітра
У 1997 році стадіон «Фіорентіни» через хуліганство уболівальників цього італійського клубу у матчі проти «Барселони» був дискваліфікований. А тому наступного євросезону свої зустрічі у розіграші Кубка УЄФА «фіалки» проводили в іншій італійській місцевості - Салерно. Перший матч у Цюріху вони виграли, «вдома» до перерви вже вели 2:1. Коли всі вирушили на відпочинок, до ніг четвертого арбітра Філіппа Фламана з Бельгії полетіла петарда, від вибуху якої суддя зазнав травми коліна. Враховуючи, що це зробив уболівальник місцевої «Салернітани», «Фіорентіну» вилучили з європейського турніру.

Симульована кров
3 вересня 1989 року мало вирішитися, хто – Бразилія чи Чилі – поїде на чемпіонат світу до Італії. Бразильців влаштовувала навіть нічия, але вони повели в рахунку. Та на 70-й хвилині з трибуни знаменитого стадіону «Маракана» до воріт чилійців полетіла ракета, яка впала перед воротарем Роберто Рохасом. Він одразу звалився, мов підстрелений, на землю ближче до ракети, і поки суддя та гравці підбігли до «потерпілого», його обличчя вже було залите чимось червоним, подібним на кров. Роберто віднесли у роздягальню, його оглянули лікарі, які зафіксували на чолі воротаря різану рану у три сантиметри. Команда Чилі зійшла з поля і відмовилася продовжувати матч.

Після уважнішого вивчення інциденту виявилося, що «кров» - це всього-на-всього розчин меркурохрому, а сигнальна ракета до травми жодного відношення не має. Її було сфабриковано. Вчинок Рохаса ФІФА оцінила належно: воротаря, а також головного тренера Орлана де Аравена та лікаря Даніеля Родрігеса пожиттєво дискваліфікували, а збірну Чилі не допустили до участі у наступному чемпіонаті світу. Правда, через десять років Роберто Рохаса помилували, він навіть повернувся на «Маракану» - вже як тренер знаменитого «Сан-Паулу».

Охорона президента перестріляла глядачів
7 липня 1990 року на стадіоні Могадішо (Сомалі) загинули 62 особи і понад двісті отримали поранення. Це сталося після того, як охоронці президента країни Мохамеда Сіада Барре відкрили вогонь по уболівальниках, котрі почали кидати різноманітні предмети у VIP- ложу, де сидів глава держави…

Футбольні організації світу разом із владою постійно шукають ефективних шляхів, які запобігли б насильству з боку спортивних хуліганів і вандалів. Один із таких шляхів мені бачиться у відмові фан-клубів від радикальних уболівальників.

Високий Замок