Чергова перемога Надаля, тріумф Барті та проблеми українок

Цьогорічному Ролан Гарросу вдалося порадувати як консервативних любителів тенісу, так і прихильників сенсацій. Перші мають дякувати чоловічим змаганням, другі – жіночим. На жаль, для українських уболівальників приводів для позитивних емоцій було обмаль. Згадуємо минулі два тижні.

Чоловічий одиночний розряд. Фінал.

Рафаель Надаль – Домінік Тім 6:3, 5:7, 6:1, 6:1

Після римського Мастерсу і тотальної домінації там Рафи деякі любителі тенісу задавалися не питанням, хто підкорить Париж, а скільки «бубликів» повісить іспанець своїм суперникам за 7 матчів. Називалися якісь захмарні цифри: 7, 10. Доходило до 15-ти! В результаті жодної партії під нуль Надаль не виграв, але інтрига щодо переможця від того факту не з’явилася. Навіть програний сет Гоффену у третьому колі виглядав випадковістю. Рафа провів черговий блискучий Ролан Гаррос у кар’єрі та здобув прогнозовану перемогу.

Потішив своїх численних фанів Роджер Федерер. Нев’янучий швейцарець три останніх роки неодмінно пропускав ґрунтовий сезон, готуючись до улюбленого Вімблдону. Цього року він завітав до Парижу та вельми несподівано дістався аж півфіналу. Так, можна казати, що ветерану пощастило з жеребом, бо перші три кола він грав фактично з ноунеймами. Федерер, незважаючи на нестабільність бекхенду, не віддав жодному з них ані сету, як і більш відомому аргентинцю Майєру. Далі, можна сказати, Роджеру теж поталанило. У чвертьфіналі йому дістався зручний суперник – Станіслас Ваврінка. Який, до того ж, перед цим за два дні зіграв більше п’яти годин проти Стефаноса Циципаса. Є відчуття, що грек навіть після таких навантажень був би фаворитом у чвертьфіналі. Але то таке. В історії нема умовного способу.

У півфіналі глядачів чекало класичне протистояння Надаль – Федерер. Можливо, остання їхня зустріч на ґрунті не стала якоюсь особливою. По-перше, заважав дуже сильний вітер. Інколи він зносив м’яча настільки, що навіть видатні майстри ракетки не могли спрогнозувати траєкторію. Доводилося відмахуватися від круглого, ніби від великої жовтої мухи. По-друге, перевага Рафи була надто великою. До рахунку 3:6, 4:4 ще жевріли сподівання на інтригу. Але тут Федерер віддав свою подачу з рахунку 40:0, і все стало зовсім очевидним. Третій сет перетворився на формальність.

Перша ракетка світу Новак Джокович не мав ніяких проблем аж до півфіналу. Якщо перші чотири суперники не повинні були створити йому проблем навіть теоретично, то від Олександра Звєрєва такого чекали. Але молодий німець уже традиційно зіграв дуже багато сетів у перших іграх, і у матчі з Ноле виглядав втомленим. Звєрєв не зміг подати на перший сет, і в результаті за поєдинок взяв лише дев’ять геймів. А далі Джоковича чекав півфінал з Домініком Тімом.

Австрійця за два останні роки починають за аналогією з Рафою називати Принцем Ґрунту. Захист очок за минулорічний фінал Тім почав не дуже впевнено, провівши непрості чотирисетові поєдинки з Полом, Бубликом та Куевасом. По ходу турніру він набрав кондиції, знищивши потім Монфіса та Хачанова. Півфінал з Джоковичем став боротьбою проти не тільки серба, а й погодних умов. Гра розтягнулася на два дні, кілька разів переривалася через дощ, і кожного разу після паузи Джокович нівелював перевагу Тіма. Новаку явно кортіло перехопити минулорічний титул Людини Дощу у Надаля. І він був близьким до того. Коли після чергової перерви у вирішальному сеті 4:1 на користь Тіма з прихованим матчболом на подачі Джоковича перетворилися на 5:5, мало хто вірив у перемогу австрійця. Але якимось ментальним надзусиллям Домінік змусив себе знову заграти гостро, і дотиснув-таки першу ракетку світу: 6:2, 3:6, 7:5, 5:7, 7:5, і некалендарний Великий Шолом Новаку не підкорився.

Повторився минулорічний фінал. Цього разу Тіма вже вистачило на два сети майже рівної боротьби. Якщо так піде справа, може, наступного року вистачить на чотири? Зараз же останні дві партії перетворилися на розгром. Рафаель Надаль виграв Ролан Гаррос у 12-й (!!!) раз. Рекордна цифра перемог на одному конкретному ТВШ щороку збільшується. Рафа вийшов на перше місце у Чемпіонській Гонці, потіснивши Джоковича. У рейтингу ATP іспанець залишається другим позаду серба. Тім четвертий в обох цих табелях про ранги.

До хіт-параду номінацій.

Найкращий матч.

Станіслас Ваврінка – Стефанос Циципас 7-6(6), 5-7, 6-4, 3-6, 8-6

Знаю, що багато хто назве найкращою грою півфінал Тім – Джокович, але цілісним той матч через постійні перерви через дощ не назвеш. Виділю поєдинок четвертого кола з класною грою та неймовірною розв’язкою. Грек у вирішальному сеті не реалізував купу брейпойнтів, а Ваврінка взяв свій матчбол на прийомі неймовірним слайсом з бекхенду через коридор.

Прорив турніру – а чи був хлопчик?

З проривами не склалося. Ну не вважати ж таким виступ Федерера? Не хочеться ображати славетного ветерана цією номінацією.

Головний невдаха – Стефанос Циципас.

Від молодого грека після вдалої для нього ґрунтової серії я чекав хоча б півфіналу. Всі шанси дотискати Ваврінку у Циципаса були, після чого він виходив би на гру з Федерером у якості фаворита. Не склалося. Тільки четверте коло.

Улюбленець фортуни – Роджер Федерер.

Швейцарцю відверто пощастило з сіткою та виснаженим Ваврінкою у чвертьфіналі. За крок до номінації залишився Джокович, який так і не став Людиною Дощу.

Переходимо до представниць прекрасної статі.

Жіночий одиночний розряд. Фінал.

Ешлі Барті – Маркета Вондроушова 6:1, 6:3

На відміну від прогнозованих логічних чоловіків жінки подарували нам, пробачте за тавтологію, справжній жіночій теніс. З величезною кількістю сенсацій, розворотів ігор на 180 градусів, а також із абсолютно несподіваною тріумфаторкою.

Розпочалося з другого кола, коли одна з головних фавориток змагань Кікі Бертенс знялася з матчу після чотирьох зіграних геймів проти словачки Кужмової через те, що її трусило та кудись поділася енергія. В наступному раунді Серена Вільямс програла Софії Кенін. Чесно кажучи, великою сенсацією виліт Серени став хіба що для букмекерів, які традиційно вважають її претенденткою на титул на будь-якому турнірі. Все-таки вік та здоров’я вже не ті, а ще й ґрунт. Куди більш несподіванм став виліт переможниці Риму Кароліни Плішкової на цій же стадії від Петри Мартіч, яка у підсумку дісталася чвертьфіналу і мала шанси на цьому не зупинитися. Також у третьому колі зупинилася перша ракетка світу Наомі Осака. З японкою хоча б усе зрозуміло: для неї навіть третє коло Ролан Гаррос можна вважати за досягнення. Цікаво, що першу ракетку світу в одиночному розряді здолала найкраща світова парниця – Катерина Синякова. Еліна Світоліна також не пройшла далі третього раунду. Нічого дивного: українка після травми коліна ніяк не відновить звичну для себе гру. Мугуруса її просто перебила.

Ще одним нездоланним бар’єром для фавориток виявилася стадія чвертьфіналів. Тут програли обидві минулорічні фіналістки. Слоан Стівенс була розбита Йоханною Контою, а Королева Ґрунту Симона Халеп нічого не змогла протиставити натиску американської тінейджерки Анісімової. Халеп, до речі, з перших кіл виглядала досить невпевнено, травма м’язів живота таки давалася взнаки.

Хто ж залишився у грі? У верхній частині сітки до півфіналу вийшли Ешлі Барті та Аманда Анісімова. Австралійка на шляху до фіналу розібралася з цілою купою американок, в тому числі Коллінз, Кенін та Кіз. Найважливішою ж перемогою Анісімової, як уже зазначалося, стала звитяга над Халеп. Головним питанням особисто для мене щодо американки було класичне електроніківське «Де ж у неї кнопка?» Не секрет, що Аманда відноситься до тієї категорії молодих тенісисток, які здатні обіграти будь-якого суперника, коли в них виходить фірмовий атакуючий теніс, а також програти теж кому завгодно, коли день не їхній. Хто не дивився цей півфінал, я просто нагадаю остаточний результат: 6:7(4), 6:3, 6:3 на користь Барті, і трохи розпишу зміни рахунку по сетах. Перша партія розпочалася з провалу Анісімової: 0:5 та 15:40. В результаті – її перемога на тайбрейку. Другий сет. 3:0 за Анісімовою, потім 6 підряд програних геймів. Третя партія. 2:1 попереду Аманда, які перетворюються на 2:5 та поразку. Ніби якийсь маніяк дорвався до вищезгаданої кнопки та клацав по ній усю гру.

З нижньої частини сітки у півфінал вийшли Маркета Вондроушова та Йоханна Конта. Молода технічна чешка весь турнір виглядала впевнено, до фіналу не програвши жодного сету. Щоправда, є нюанс. З жодною топовою тенісисткою вона на своєму шляху не зустрілася. Єдиною суперницею з топ-20 була Анастасія Севастова, але там гра в латвійки зовсім не задалася. Можна сказати, що опонентки Конти були приблизно того ж рівня, що й у Вондроушової, але все ж у чвертьфіналі британка перемогла Стівенс. Причому дуже впевнено. Півфінал видався загалом у стилі всього турніру. В кожному з сетів Конта вела 5:3, і обидва їх програла: 5:7, 6:7(2) . Особливо фантастичними виглядали вінерси чешки на тайбрейку. Тут шансів у Конти не було, адже Вондроушова виграла усі 7 своїх тайбрейків цього сезону.

Однак кидалося у вічі виснаження 19-річної Маркети. Фізична готовність поки не входить до числа її головних козирів. Якщо б Конті вдалося перевести зустріч у третю партію, вона б мала величезні шанси виграти. А так легку перемогу отримала наступного дня Барті у фіналі. Справедливо, що найстабільніша гравчиня здобула трофей. Звичайно, якщо б у своїх найкращих кондиціях перебували головні фаворитки турніру, навряд чи кубок дістався австралійці. Але це точно не її проблеми. Цікаво, що найкращим результатом Барті до цього на Ролан Гаррос було лише друге коло. Успіх Ешлі підняв її на друге місце рейтингу WTA та аж на перше у Чемпіонській Гонці. Вондроушова вперше в кар’єрі увійшла до топ-20 та всерйоз претендує на поїздку до Шеньчженю.

Найкращий матч.

Маркета Вондроушова – Йоханна Конта 7:5, 7:6(2)

Виділю цей півфінал через блискучий фінальний тайбрейк від молодої чешки.

Прорив турніру – Маркета Вондроушова.

Так, Анісімовій поки трохи зарано тут бути. Я останні два роки чекав ривку в топ від Маркети і, нарешті, дочекався. Побачимо, чи вистачить їй стабільності, щоб затриматися там.

Головна невдаха – Симона Халеп.

Румунка не може бути задоволеною ані своєю грою, ані результатом. Невдалий захист минулорічного титулу призвів до вильоту Халеп з топ-5 вперше за два роки. Наразі Симона займає восьму сходинку, навіть нижче за Світоліну.

Улюблениця фортуни – Маркета Вондроушова.

При всій повазі до гри чешки, треба відзначити, що на її шляху так і не трапилося топ-суперниць. А єдина гра з представницею топ-10 у фіналі закінчилася ви пам’ятаєте, чим.

Чоловічий парний розряд. Фінал.

Кевін Кравіц/Андреас Міс – Жеремі Шарді/Фабріс Мартан 6:2, 7:6(3)

Кравіц та Міс стали першою парою з Німеччини, яка перемогла на Шоломі. Дивним виглядає факт, що жоден з сіяних чоловічих дуетів не дістався фіналу.

Жіночий парний розряд. Фінал.

Тімея Бабош/Кристина Младенович – Дуань Ін-Ін/Чжен Сайсай 6:2, 6:3

Другі сіяні на турнірі здобули другий же спільний Шолом. Після цієї перемоги Младенович очолить світовий рейтинг, а Бабош посяде друге місце. Приємно, що лідерів посіву та минулорічних переможниць Крейчикову/Синякову здолали у першому колі Надія Кіченок з Ебігейл Спірс.

Мікст. Фінал.

Латіша Чань/Іван Додіг – Габріела Дабровські/Мате Павич 6:1, 7:6(5)

Саме фіналістам програла у півфіналі пара Надія Кіченок/Айсам-уль-Хак Куреші. На жаль, на супертайбрейку саме помилки Наді, яка добре допомагала пакистанському напарнику впродовж матчу, призвели до поразки 8:10.

Наші на Ролан Гаррос.

Серед чоловіків Сергію Стаховському особливо не допоміг статус «лакі-лузера», бо у першому ж матчі він без шансів поступився господарю кортів Жилю Сімону.

Якщо з українськими тенісистами все давно зрозуміло і від них ми не чекаємо особливих досягнень з об’єктивних причин, то жінки нас неприємно здивували. Хіба що Катерина Козлова хворіла перед турніром, тому навіть єдину перемогу над Бернардою Перою можна записати їй у плюс. На жаль, потім через сильний кашель Катя отримала пошкодження ребра, і поки невідомо, коли зможе повернутися на корт. Тому просто побажаємо їй здоров’я.

Програш Даяни Ястремської у першому колі іспанці Суарес Наварро, з одного боку, теж легко зрозуміти. Не вистачило емоцій після переможного Страсбургу. Але якщо зазирнути глибше, то побачимо системну проблему. Ту ж саму, що є, наприклад, в Анісімової. Тільки через якісь причини перестає йти атакуюча гра, Даяна не просто поступається кому завгодно, але робить це в абсолютно виграних матчах. Плана Б у неї немає, як немає і вміння перемагати за поганої гри. А без нього справжнім топом стати неможливо. Я вважаю, проблема лежить більше у психологічній площині, ніж у тенісній. Необхідно розбиратися у своєму внутрішньому світі за допомогою спеціалістів. Вищезгаданої «кнопки» потрібно позбавлятися.

Наскільки ж різні тенісистки вміщуються в одній Лесі Цуренко! Впевнена у собі, атакуюча, що веде гру проти Ежені Бушар та впевнено перемагає, та розгублена, яка просто перекидає м’ячі через сітку Олександрі Круніч. Леся №2 до того ж при поганій грі частенько хапається то за плече, то за поперек, то за стегно. Не треба бути спеціалістом, щоб бачити, як психологічні проблеми тягнуть за собою фізіологічні. Лесі вже 30, навряд чи їх вдасться вирішити до закінчення кар’єри. Але час ще є, треба спробувати. Боляче дивитися на страждання тенісистки, настільки обдарованої технікою та розумінням тенісу.

Нарешті, наша перша ракетка, Еліна Світоліна. Я розумію, наскільки важко відновлювати свій звичний рівень після травми коліна. Та все ж мене не полишає думка, що не воно є найголовнішою причиною невдач Еліни цього сезону. Так, Гаель Монфіс. І теж психологія на передньому плані. В жодному разі не хочу щось погане казати про француза. Весь Тур його знає, як доброго, веселого хлопця. Монфіс має великий тенісний талант (значно більший, ніж у самої Еліни), але… як би пом’якше, щоб не образити… вітрогон. Їхня пара мені нагадує шкільне кохання завзятої відмінниці та двієчника. Не тупого відморозка, звичайно, а нормального пацана, для якого навчання просто нецікаве. Хлопець в такому випадку починає тягнутися за об’єктом обожнювання, стає більш серйозним, дорослішає і вилазить з двійок. Це ми й бачимо на прикладі Монфіса: його тенісні результати знову пішли вгору. А ось дівчина стає більш легковажною, та й часу на уроки не завжди вистачає. З’являються четвірки, добре, якщо до трійок справа не доходить. Еліна дісталася вершин жіночого рейтингу завдяки своїй неймовірній працездатності та цілеспрямованості. Як тільки ці риси почали трохи просідати, впали й результати. У програному Мугурусі матчі кидалися у вічі дивні авантюрні рішення від Еліни у важливі моменти. Їй таке ніколи не було властивим, це якраз монфісівське.

Поки я обмірковував, як краще сформулювати свої роздуми, з’явилася новина, ніби Еліна та Гаель розлучилися. Так це чи ні, наразі невідомо, найближчі тижні прояснять ситуацію. Ризикну стверджувати, що розлучення має піти на користь кар’єрі Еліни. Але теж, боюся, без кваліфікованого психолога не обійтися.

Тепер на тенісистів та вболівальників чекає місяць трав’яного сезону, який традиційно завершиться на початку липня Вімблдоном. Чекаємо з нетерпінням.