ШЕМ’ЯКIНА: «Без спорту себе не уявляю»

На останньому відбірному турнірі фехтувальників на Олімпіаду в Пекін, що завершився в Празі, фортуна усміхнулася львівянці Яні Шем’якіній. Галичанка стала першою. Вихованка Андрія Орликовського не залишила жодного шансу сильній шведці Емі Самуельсон (15:11), а в фіналі поставила «золоту» крапку, взявши гору над ізраїльтянкою Ноам Міллс (15:14). 

- У фіналі ви підтвердили, що вас не дарма називають «Міс один укол». Свою суперницю перемогли з рахунком 15:14...
- Так, справді… Коли рахунок наприкінці зустрічі був 14:13 не на мою користь, мені вдалося провести дубль і перемогти.

- Взагалі, в таких ситуаціях, коли все вирішує лише один укол, важко сконцентруватися?
- Дуже важко… Постійно в голові крутиться думка: одна помилка може стати фатальною і призвести до поразки. При атаках потрібно завжди бути готовою до випаду суперниці. Треба максимально сконцентруватися, не пропустити жодного руху суперниці і в зручний момент виконати один зі своїх улюблених прийомів – атаку з уколом у ступню чи контратаку. Без міцних нервів у фехтуванні робити нічого. У нашому виді спорту дуже важлива психологічна підготовка.

- Багато перемог здобули із різницею в один укол?
- Лише на чемпіонаті Європи п’ять разів перемагала з такою різницею.

- Скільки коштує професійне екіпірування шпажиста й чи на довго вистачає коплекта спорядження?
- На екіпірування потрібно витратити від 700 до 1000 євро. Клинки зарубіжного виробництва, що коштують 50 доларів, служать десь місяць. Наші за 10 доларів ламаються частіше.

- Щоб зареєстрували укол шпагою, тиск на наконечник зброї має бути 750 грамів. Після змаганнь на тілі багато синців?
- Бувають синці, але вони швидко сходять. Найчастіше колять у передпліччя.

- Де готуватиметеся до Олімпіади?
- Незабаром виступлю на юніорській першості Європи, що відбудеться в Італії, та на етапі Кубка світу в Китаї, де ми змагатимемося в олімпійському комплексі

- Дехто каже, що Олімпійські ігри серед фехтувальників є лотерею. Мовляв, за вдалих обставин може пощастити спорстменці, яку до того ніхто не зараховував до фаворитів. Погоджуєтеся з цією думкою?
- Так, погоджуюся на сто відсотків. Хто краще у потрібний момент буде психологічно готовий, зможе абстрагуватися від напруги змагань, той і переможе. Скажімо, на останньому відбірковму турнірі в Празі дуже багато поєдинків закічнилися із різницею в один укол, і в усіх цих протистояннях вгадати, хто стане переможцем було неможливо. В фехтуванні дуже часто авторитетні спортсмени вибувають зі змаганнь уже в стартових поєдинках. Над авторитетними фехтувальниками завжди тяжіє відповідальність за результат, адже від них очікують лише перемог. А це в самому поєдинку часто заважає сконцентруватися. А в того, кого не вважають фаворитом, голова не зайнята такими думками і він розкутіше діє.

- А скільки, на ваш погляд, в Пекіні шпажисток претендуватиме на місце на п’єдесталі?
- У Франції добре підготовлені шпажистки, з-поміж китаянок, думаю, теж хтось втрутиться в боротьбу за медалі, підготовлені дівчата в збірній Росії та Англії. Звісно, на нагороди претендуватимуть українки. Думаю, близько 10 шпажисток уже сьогодні можна назвати претендентками на нагороди.

- Торік ви вже виступали в Китаї. Як тоді пройшла адаптація?
- До кліматичних умов я адаптувалася без проблем, а ось до зміни часового поясу трохи важче пристосуватися. Доводилося змагатися, коли в Україні була глибока ніч. Але для того, аби адаптуватися в Китаї, на Олімпіаду приїдемо завчасно.

- Дехто зі спортсменів побоюється китайської кухні. А наскільки мені відомо, ви, навпаки, її дуже любите. Під час Олімпіади в спортсменів буде вибір, якими стравами харчуватися. Ви які оберете – європейські чи китайські?
- Звісно, що китайські. Я обожнюю цю кухню. Завжди за кордоном на змаганнях віддаю перевагу китайській їжі. Вона не є жирною, дуже добре підходить моєму організму.

- Після Олімпіади не плануєте реалізувати свою дитячу мрію – стати міліціонером?
- Ні (Сміється). Наразі без спорту себе не уявляю. Мабуть, ця мрія так і залишиться дитячою. Для того, аби стати міліціонером, треба сумлінно вчитися, а з моїми постійними поїздками на змагання це не реально.

Олег Наливайко, «Новий Погляд»

ПРОСПОРТ