БОРЗОВ: «Я однозначно проти бойкоту Ігор-2008!»

Депутати Європарламенту 10 квітня проголосували за бойкот урочистої церемонії відкриття Олімпійських ігор у Пекіні. Причиною такого рішення став конфлікт між Китаєм та його провінцією Тибетом, яка вимагає незалежності. З проханням висловити свою думку з приводу обговорення в світових мас-медіа можливості бойкоту Ігор-2008 у Пекіні «Спортивна газета» звернулася до віце-президента НОК України, президента ФЛАУ, дворазового олімпійського чемпіона Валерія Борзова.

— Наскільки мені відомо, досі жоден НОК не оголошував бойкоту пекінській Олімпіаді. Тож нагнітанням ситуації нині займаються політики. Причому я не оцінюватиму мають вони рацію чи ні, та що саме відстоюють. Просто підкреслю, що це — пряме втручання в олімпійський рух, який «де-юре» є незалежним. Увесь час свого існування МОК і документально (як записано в його Статуті), і фактично відстоює свою незалежність од політики.

Олімпійський рух усю свою роботу будує на об'єднанні землян, незалежно від їх національності, віросповідання та політичних уподобань. Стимулює процеси, спрямовані на припинення воєн, на прояви дружби, взаєморозуміння і взаємоповаги. Ці його постулати свого часу підтримувала і ООН, закликаючи конфронтуючі країни припинити бойові дії під час проведення Олімпійських ігор. Інша річ, що навіть у XXI сторіччі ці заклики почули далеко не всі правителі.

Це і не дивно. Оскільки Олімпійські ігри, завдяки телебаченню, спостерігають до 3,5 мільярда землян, отож політики й намагаються це використовувати, — починаючи з Мюнхена-1972, де я сам виступав, і закінчуючи сьогоднішнім питанням Тибету. Використовують, інколи обираючи не цивілізовані форми протесту, як-от силові акції прихильників Далай-лами під час нинішнього пронесення Олімпійського вогню країнами і континентами.

Якщо дуже захотіти, то претензії про порушення прав людини, або про забруднення навколишнього середовища тощо можна пред'явити кожній країні. І Китай тут не є винятком. До того ж проблема з Тибетом — це внутрішня справа цієї країни, що ніяк не стосується олімпійського руху.

Тому я особисто — однозначно проти бойкоту Ігор. До речі, між неучастю в Іграх та їх бойкотом є велика різниця. Якщо НОК будь-якої країни просто не виряджає на Ігри своїх атлетів, то ця неучасть не є порушенням норм життя олімпійського суспільства. А от якщо НОК країни надсилає попередню заявку на участь своєї збірної в Іграх, а потім команду не відряджає — це бойкот...

І все це ми проходили під час московської Олімпіади-1980, коли США та деякі інші країни, попри попередню заявку, до Москви свої збірні не надіслали. А от коли збірна СРСР не поїхала на Ігри 1984 року до Лос-Анджелеса, то це була просто неучасть, бо попередньої заявки від неї не існувало. Щоправда, атлетам, які були позбавлені права виступу на Іграх, легше не стало. А про те, що таке рішення з боку НОК СРСР прийняте під тиском партії і уряду, помилковим було визнано не так уже й давно, коли СРСР перестала існувати...

— Хоча наразі жодна зі світових збірних не відмовилася брати участь в Олімпіаді-2008, є велика ймовірність того, мабуть, що церемонія її відкриття пройде без багатьох перших осіб знаних спортивних країн та видатних постатей сучасності?
— Якщо так і буде, це хоча й завдасть прикрості господарям Ігор, але не скасує самі олімпійські турніри... А отже, нові покоління атлетів світу зможуть змагатися на спортивних аренах, товаришувати і знайомитися в ім'я мирного майбутнього землян...

Людмила РАДЧЕНКО, «Спортивна газета»