Андрій ЯРМОЛЕНКО: «Я не такий старий — лише 29 років. А в душі всі 18»

Півзахисник лондонського «Вест Хему» й збірної України Андрій Ярмоленко відповів на запитання вболівальників, які йому ставив його партнер по національній команді Олександр Зінченко. Пропонуємо вашій увазі третю частину розмови.

— Андрію, які твої враження від АПЛ?
— Це найсильніша ліга у світі, в якій нелегко грати. Я так думав до переходу у «Вест Хем» — і після переїзду до Англії лише пересвідчився в цьому. Коли говорили, що у Прем’єр-лізі шалені швидкості, я не вірив. Не думав, що вони можуть відрізнятися від тієї ж Ліги чемпіонів, в якій я провів достатньо матчів. Але в першій моїй грі в основі «Вест Хему», проти «Евертона», я вже на 20-й хвилині ледь не задихнувся. Звісно, тоді ще відбувалася адаптація, у попередніх чотирьох поєдинках я не виходив у старті. Однак я насправді зрозумів, чому так говорять про швидкості в АПЛ. Коли проводиш декілька матчів, то стає легше.

Також місцеві арбітри не заважають грати у футбол, не свистять дрібні фоли. Якщо порівнювати чемпіонати Англії та України, то в нас порушення фіксують набагато частіше, свисток за свистком. Як хлопцям грати в таких умовах? Це вже не футбол, а ходьба.

— Хто кращий — Євген Коноплянка чи Феліпе Андерсон?
— Це два сильні футболісти, у кожного з яких є свої сильні сторони. Андерсон може зіграти і на фланзі, і під нападником. Однак і Коноплянка виступає на високому рівні. Не можу виділити когось одного.

— Хотів би в напарники по атаці «Вест Хему» Артема Мілевського?
— Я не знаю, як зараз Артем виглядає на футбольному полі. Але з наших поєдинків за київське «Динамо» я пам’ятаю, наскільки він класний гравець. Мілевський, мабуть, один із найсильніших футболістів серед тих, із ким мені доводилося виступати в одній команді. Не кожен гравець здатний зробити таку передачу, яку може віддати він.

— Хто найвеселіший у «Вест Хемі»?
— Найвеселіший гравець — Марк Нобл. Він любить пожартувати, але це не завжди виходить. Однак за намагання його можна виділити.

— До скількох років плануєш грати?
— Як здоров’я дозволить. Коли я побачу, що вже не тягну свій рівень, десь не встигаю, то доведеться піти. Усі ми не вічні.

— Думав, де будеш завершувати кар’єру?
— Поки що над цим не замислювався. Я не такий уже й старий — лише 29 років. А в душі мені всі 18.

— Після завершення кар’єри станеш тренером?
— Я не знаю, як воно буде в майбутньому. Можу сказати, що веду свої записи, занотовую ті тренування, які мені подобаються. Це стосується всіх наставників, з якими я працював. Переглядаю ролики на YouTube. Я готуюся до тренерської роботи, хочу спробувати себе в цьому.

— Андрію, хто твій кумир у футболі?
— У дитинстві моїм кумиром був Андрій Шевченко. Однак із віком цей стан проходить, і ти розумієш, що потрібно бути не другим кимось, а першим Ярмоленком.

— Як почуватися на футбольному полі більш упевнено? Що б ти порадив юному поколінню, тим, хто прагне підкорити вершину?
— Для досягнення успіху треба працювати і ще раз працювати. Щодо впевненості, то на футбольному полі необхідно отримувати максимальне задоволення. Коли ти виходиш грати, то маєш бути розслабленим. Виходити на поле й мучитися — це не те.

— Якби в тебе була можливість випити чашку кави з якоюсь відомою особою, кого б ти вибрав?
— Гадаю, що когось зі спортсменів, футболістів. Цікаво було б поспілкуватися з Кріштіану Роналду. Із Зубастиком також можна, але, думаю, ми б не каву пили!

— Яка в тебе мрія?
— На даний момент — виростити своїх синів гідними людьми, зробити так, щоб вони цінували все в житті.

Подписывайтесь на канал >>> SPORT.UA в YOUTUBE