Жозе БОТУ: «Бразилія залишиться пріоритетним ринком для Шахтаря»

З червня поточного року Жозе Боту займає посаду головного скаута донецького «Шахтаря». Португалець розповів про свою роботу:

«Я керую селекційним департаментом «Шахтаря». Моя головна функція – скоординувати та організувати скаутів, які є у клубі та скласти список гравців, які можуть бути нам цікаві.

Для початку хочу сказати, що  я не приїхав сюди вчити когось чомусь. У Шахтаря і так гарна структура, якщо ми поглянемо на минулі трансфери клубу. Варто лише згадати, хто приходив, і в які клуби потім йшли гравці.

Але я приніс деякі свої ідеї. Стараюсь організувати роботу так, щоб прийняти нові виклики трансферного ринку. Зараз важче (аніж 5-10 років тому) підписувати нових футболістів. Але ми не можемо далеко відходити від концепції клубу.

У селекційному департаменті «Шахтаря» працює 8 людей. Шестеро з них – українці. Для мене один із важливих факторів – робота з місцевими. У «Бенфіці» скаутська структура не дуже відрізняється. В «Манчестер Юнайтед», «Манчестер Сіті» – 60-70 скаутів. 6-10 скаутів вистачає для якісного функціонування структури. Чим менша структура, тим швидше доходить інформація до того, кому потрібно. Коли структура велика, то інформація довго йде. Може бути зіпсований телефон. І коли інформацію отримує той, хто приймає рішення – буває вже пізно. Ринок швидко працює. І ці паузи можуть шкодити трансферам. У Бенфіці, як і в «Шахтарі», останнє слово залишається за президентом клубу.

Придбання Майкона, Сіпріано, Фернандо? Так, це трансфери, які відповідають цій системі. Купувати гравців із команд U-20 та  U-19 – і чекати, поки вони виростуть. Зрозуміло, що на це потрібно 2-3 роки.

Чи буде Бразилія пріоритетним ринком для «Шахтаря»? Так. Ми не можемо не дивитися на Бразилію. Для мене – це країна, яка дає найбільше талантів у світі.

На які якості гравця звертаю увагу, коли обираю новачка? Важлива річ, що ти шукаєш гравця не для себе, він потрібен клубу і тренеру. Ти маєш розуміти, що потрібно їм, а не особисто тобі. Один із позитивних факторів – наші з Паулу Фонсекою футбольні смаки збігаються. Коли знаходжу футболіста, який дуже подобається мені за своїми якостями, то він так само подобається Паулу. «Шахтар» за останні 10 років підписав багато сильних технічно, розумних та інтелектуальних гравців. Для мене важлива техніка та розум, можливість швидко приймати рішення. І правильні рішення. Це для мене найважливіші фактори. Саме це я шукаю у футболісті.

Стиль українського футболу?  У тих, хто не стежить за українським футболом, складається враження, що ліга слабка. Ніби тут є тільки «Шахтар» та «Динамо». Особисто для мене стала сюрпризом сила українських команд. В УПЛ непросто грати. Команди організовані та добре фізично підготовлені. Стати чемпіоном у такому чемпіонаті, де більшість команд проти тебе грає від оборони, дуже непросто. Це робить місію «Шахтаря» ще важчою. За кордоном думають, що тут прогулянка, а не футбол.  Португальська «Брага» була переконана у власних силах, але вилетіла у кваліфікації Ліги Європи від «Зорі». А «Брага» – це одна із найкращих команд Португалії.

Чому так мало українських футболістів грає в Європі? Якщо говорити про деяких гравців, які поїхали в європейські ліги, то є проблеми з адаптацією.  Ринок змінюється, як мода. Сьогодні можуть сказати, що чехи не можуть звикнути до інших ліг. А завтра говоритимуть інше. Часто ця мода необґрунтована реальними факторами. Можуть говорити, що український гравець не здатен адаптуватися за межами України. Але якщо ми подивимося на реалії, то Зінченко грає в «Манчестер Сіті», Ярмоленко у «Вест Хемі». Це гравці, які змогли побудувати кар´єру за межами України.

Чому я підписав з «Шахтарем» лише 2-річний контракт? Ніхто не підписує контракт на 10 років. Я ніколи не підписував у Бенфіці угоду на тривалий період. Завжди контракт був на 2 роки. Я думаю, якщо ти будеш у дуже комфортних умовах, то ти не робитимеш свою роботу добре. Це помилка – мати довгий контракт. Повинен мати гарні умови для роботи. Але не тривалий контракт.

Я був у комфортних умовах в «Бенфіці». У мене гарні стосунки з президентом. Це мій друг. Коли я був у Португалії, то він мене обіймав, як свого сина. Це добре, коли такі гарні стосунки у клубі. Але забагато комфорту для роботи. Кілька років тому я відчув, що треба щось змінювати, щоб прогресувати. І я хотів новий виклик. Я сказав президенту, що хочу змін. Він відповів: «Ти що, дурний, ти не маєш йти». Але мені потрібен був новий виклик. І, поспілкувавшись із Сергієм Палкіним, я зрозумів, що Шахтар – це той проект, який необхідний мені.

Мені дуже подобається жити в Україні. Але я ще не бачив зиму (сміється)».