ПЕРЕДЕРІЙ: «У Школі Дерюгіних не плачуть»

«Турнір Дерюгіних – передолімпійський огляд»
- Наскільки важливий цей турнір у плані підготовки до Олімпіади в Пекіні?
- Для нас це дуже важливий турнір. Бодай у тому плані, що він відкриває олімпійський сезон. На етапі Кубка світу у Києві змагатимуться всі олімпійські команди, які вже запевнили собі путівки до Пекіна-2008. Природно, що вони спробують якнайкраще показатися публіці і випробовувати свої нові програми. Зараз ми відшліфовуємо нову програму зі скакалками.

- Збірна України у групових вправах вже запевнила собі путівку до Пекіна?
- Так, ми доволі успішно виступили на чемпіонаті світу-2007 у грецьких Патрах, де посіли восьме місце. А у вправах з булавами були п’ятими. Результат у групових вправах визначається за підсумком виступів команди у двох вправах – з п’ятьма скакалками, а також трьома обручами і двома парами булав. 

- Хто зараз виступає за збірну в групових вправах?
- Крім мене, це львів’янка Юлія Слободян, а також Аліна Максименко із Запоріжжя, і гімнастки з Білої Церкви Віта Любченко та Альона Дмитраш. У ролі запасної виступає Оксана Потулько з Дніпропетровська.  

- Скільки років ти вже перебуваєш у Школі Дерюгіних?
- Вже два з половиною роки. Для виступу в групових вправах змагаються три команди, тож для отримання місця в «основі» доводиться чимало попотіти. Постійно мешкаємо в Києві – в гуртожитку інфізу, але перед змаганнями нас поселяють в готель. Альбіна Миколаївна помітила мене три роки тому на одному з чемпіонатів України і запропонувала переїхати до Києва. Разом зі мною до Школи Дерюгіних поїхала ще Валентина Головіна, але зараз вона повернулась до Львова, де навчається в інфізі.

- Альбіна Миколаївна та Ірина Іванівна Дерюгіни у гімнастичному світі вважаються дуже жорсткими тренерами?..
- В іншому випадку просто не досягнеш результату. Щодня ми маємо тренування. Перше, починаючи з восьмої години ранку до першої дня. А друге тренування – з третьої до сьомої години вечора. Крім того, готуємо ще композицію в показових виступах, тому працюємо ще більше допізна.

- Чи часто вдається вирватися додому?
- Дуже рідко. Востаннє, напевно, ще на Новий рік...

- Хто з Дерюгіних більш м’який у ставленні до своїх вихованок – мама чи дочка? Якщо хтось накричить, то до кого можна піти «поплакатися»?
- Ні до кого (сміється). У нас не можна плакати. А пожаліти можуть лише подруги по збірній. Коли дуже важко, ми завжди намагаємося підтримати одна одну.

- Віра, ти, мабуть свідомо стала гімнасткою, позаяк цим видом спорту займалась твоя мама?
- Так, моя мама була майстром спорту, а зараз працює на кафедрі олімпійського та професійного спорту у Львівському університеті фізичної культури та спорту. Але мама мене не тренувала. Просто в дитинстві я була дуже непосидючою, тож батьки у п’ятирічному віці вирішили мене віддати в школу «Динамо», де моїм першим тренером була Ольга Олегівна Кравченко. До речі, саме там почала займатися й Юлія Слободян. Але її першим тренером була наставник Оксани Паслась - Олена Єресько.
Щиро кажучи, у дитинстві займалась просто для себе – навіть пропускала заняття. Але потім звикла, з’явилися перші успіхи і тепер без гімнастики просто не уявляю свого життя.  

«Кумир – Анна Безсонова»
- Тобі не шкода себе, адже твої ровесниці вільний час присвячують дискотекам і нічним клубам, а ти щоденно змушена тренуватися в залі?
- Сподіваюся, на це все у мене ще попереду. Але наразі повністю присвячую себе спорту.

- Хто твій кумир у гімнастиці?
- Анна Безсонова. Вважаю, у неї дуже хороші шанси перемогти в Пекіні росіянок Віру Сесіну, Ольгу Капранову, чи навіть Аліну Кабаєву, якщо остання повернеться в спорт. На мою думку, Анна Безсонова найбільш професійна гімнастка в світі. До того ж, неперевершена у плані хореографії та пластики.

- Яка твоя мета в спорті?
- Поїхати на Олімпійські ігри і успішно там виступити.

- Гімнастика – це ще й дуже жорстка боротьба з вагою. Як тобі вдається утримувати вагу?
- Не сказала б, що у мене з цим виникають якісь проблеми. При зрості 172 сантиметри важу 49 кілограмів. Рецепт простий – намагаюся не вживати солодкого чи мучного. Якщо потрібно скинути вагу, ми просто відмовляємося від вечері, бо щодня зважуємося. Взагалі кожна гімнастка знає особливості свого організму: одна може їсти багато і при цьому не набирати ваги. Іншій же - завадять навіть кілька ковтків води... А дозволити собі якісь смаколики можна хіба-що після змагань.  

Юрій Дорошенко

ПРОСПОРТ