Володимир ЖУРЖІЙ: «Хлопці стали ковалями свого щастя»

Головний тренер чоловічої збірної України U-18 з баскетболу 3х3 розповів, як його підопічним вдалося напряму кваліфікуватися на чемпіонат Європи (31 серпня – 2 вересня, Дебрецен, Угорщина). Нагадаємо, в італійському Барі підопічні Володимира Журжія поступилися на старті відбірного турніру ірландцям 15:19, але потім послідовно перемогли Андорру 19:4, Німеччину 20:12 та Швейцарію 22:14.

 

- Напрочуд драйвовим видався для нас цей турнір, особливо після першої гри відчув нерв боротьби. Поступилися ірландцям на старті, вони до речі, теж кваліфікувалися на Євро. Перед початком турніру приглядався до груп, паралельна група виглядала сильнішою. По іменам. А у підсумку з нашої групи на чемпіонат Європи кваліфікувалися три команди, а з тієї тільки одна – переможці італійці. А наша підгрупа у підсумку виявилася сильнішою. І німці ті самі кваліфікувалися, і ірландці. Бо ж формат був який? Перші місця виходили напряму, а другі і треті місця між собою грали перехресні матчі за дві путівки. З нашої підгрупи друга команда грала з третьою сусідньої групи і навпаки. Другі у нас були німці, вони обіграли латишів, і третіми були ірландці – вони обіграли поляків. Таким чином з нашої підгрупи кваліфікувалися три команди. Хлопці виступили дуже добре, перша гра була провальною, але багато нюансів було – по-перше, спека. Ми готувалися у Карпатах і таке літо у нас було дещо прохолодне, м’яке, дощове. А там спека стояла неймовірна. Хоча, за великим рахунком усе це відмовки. Першу гру провалили, зробили висновки, мав серйозну розмову з командою і я дуже радий, що хлопці змогли перебудуватися і показати ту гру, яку я знаю, що вони її можуть демонструвати. Бо передсезонні турніри показали, що вони можуть грати на дуже пристойному рівні. Хоча вони на рік молодші усі заявленого вікового цензу U-18, усі хлопці 2001-го року народження, тобто усі мають право на наступний рік виступати за збірну U-18. Тим воно і приємніше, що хлопці повірили у себе. Дуже сильною була гра з Німеччиною, Вони їх просто декласували. До цього німці дві гри виграли, вийшли, як кажуть, зверхньо поглядали на нас. Бо ми поступилися ірландцям, а вони їх легко обіграли. Напевно, думали, що так само легко буде і з нами. Але цей матч став визначальним. Там був дуже цікавий розклАд. Ми обіграли німців +8. І перед останньою грою у нас була рівна кількість закинутих м’ячів. Бо у баскетболі 3х3 рахують забиті м’ячі. Не особисті зустрічі, а м’ячі. І ось у нас було перед останньою грою 54 закинутих, і так само у німців. І 49 у ірландців. Ми між трьома командами рахували. І нам потрібно було обов’язково в останній грі закинути більше за німців. Бо якби було навпаки, вони б ставали першими. Тобто нам треба було останню гру вигравати, закинувши максимальні 22 очка. Щоб ні від кого не залежати. Бо набери ми зі швейцарцями 21 очко, німці могли набрати 22, вони грали з Андоррою, а ті менш сильна команда. І тоді б у німців закинутих було більше і вони б виходили з першого місця, а ми б грали далі. Тому було завдання набрати саме 22 очка зі швейцарцями. І хлопці на останніх секундах… Йшла остання хвилина і Саша Сидорук за рахунку 20 закинув 2-очковий, а треба було обов’язково закинути двоочковий. І ось ми 22 набрали, а німці грали після нас, сиділи, дивилися наш матч. І після цього стало зрозуміло, що ми вже незалежно від них вирішили своє завдання. Як кажуть самі стали ковалями свого щастя. Якби ми виграли у німців не +8, а +7, у них було б на очко більше, і навіть набери ми 22, а вони 21 – усе, вони б проходили далі. 

 

 

- Будемо дивитися. Я хлопців розпустив, мають трохи відпочити, бо дуже багато було віддано сил, фізичних зрозуміло, але ще більше емоційних. Був сильний викид, тепер треба набратися нових свіжих емоцій. Вони мають відпочити, бо ми півтора місяця працювали на зборах і я радий, що недарма. Хлопці дуже старалися, цього року була висока конкуренція за місце у збірній. У нас до останнього було незрозуміло, хто поїде. І остання людина буквально на останньому тижні визначилася. 

 

 

- Шевчук поїхав четвертим. Я до кінця вагався, хто поїде. Але якщо результат є, відтак усе вірно було зроблено. А далі вже конкуренція у нас буде ще сильнішою, бо є хлопці 2000-го року. Ми дуже сподіваємося на Віталія Шорсткого. Будуть збори, подивимося, хто як себе проявлятиме, хто буде сильнішим, у кого виявиться більше бажання, той і поїде на чемпіонат Європи. 

 

 

- Ні, за два тижні. 10 днів хлопці відпочинуть, роз’їдуться по клубах, вирішать свої питання по навчанню, бо ж вік такий. І потім ми знову збираємося, готуємося, Попереду – новий виклик.

 

 

- Так, Але це окреме змагання, будемо готуватися до нього після чемпіонату Європи. Команду на Олімпіаду будуватимемо навколо цієї збірної. Додамо, можливо когось. Знов таки, будуть збори і дивитимемося, як хлопці себе на них покажуть.