Як знищили інтригу

Топ-матч українського чемпіонату перетворився на фікцію

Як тільки київський «Інтеркас» принципово відмовився від участі у нинішньому чемпіонаті України, стало зрозуміло: турніру, не вистачатиме топових матчів. Тим більше, «Єнакієвець», який минулого сезону позиціонувався як один з квартету грандів українського міні-футболу, провально почав чемпіонат. І цим дав зрозуміти: за чемпіонство в турнірі 2007/08 боротимуться дві команди – чинний чемпіон, львівська «Енергія» проти традиційного чемпіона ХХI cтоліття, донецького «Шахтаря». Пояснювати значення матчів між конкурентами і з стратегічної, і з суто ігрової точки зору, думаю, зайве.

Встигнути за 48 годин

Наскільки я можу розуміти, три матчі «Енергії» і «Шахтаря» у поточному сезоні проходили не тільки в жорстких ігрових умовах, а і в рамках «Чесної гри». Перелічені фактори автоматично зумовлювали захопливий фініш очного протистояння в Донецьку 5 березня. Далекий від думки, що у «Дружбі» у будь-якому випадку був би фактично проголошений переможець чемпіонату, але точно знаю одне: надалі б тільки цей переможець міг втратити чемпіонство, а не наздоганяч, хто б ним не був, – його здобути.
Завжди приємно перемагати сильного суперника, якщо той виступає у найсильнішому складі. Це аксіома. У спорті найсильнішого складу не буває зазвичай у двох випадках – через травми та дискваліфікації. Травми – це «ненаказуемо». Ну, «зламався» Мансуров за місяць до Євро-2003, не поїхав, не допоміг збірній – кому дорікнеш? Картки теж бувають. Навіть перед великими фіналами. Як у аргентинця Каніджі в 1990-му чи німця Баллака у 2002. І вони не зіграли у фінальних поєдинках Кубка світу. Але не зіграли через картки, здобуті на футбольному полі. Пригадаєте, хоча б один випадок коли б футбольні чиновники перед великим фіналом дискваліфіковували б гравців, не зважаючи на те, що дисциплінарний реєстр у них «чистий»? Якщо – ні, АМФУ і тут буде першою.
З плином часу, а матеріал цей свідомо не писався за «гарячими слідами», щоб уникнути надмірних емоцій, уже не треба досконало відстежувати хронологію подій, які призвели до того, що «Енергія» перед ключовим матчем чемпіонату втратила двох виконавців Легчанова та Якуніна. Краще усе розібрати постфактум, коли результат матчу відомий і з’ясувати, кому полегшало від знищення у ньому інтриги.
Факти такі: Якуніна та Легчанова дискваліфікували на пять днів за те, що ці гравці не прибули до табору збірної України. Їх не відпустило керівництво «Енергії» через мінімальні терміни між матчем національної команди у відбірному турнірі чемпіонату світу та ключовим поєдинком у Донецьку..
Чесно кажучи, як тільки став відомим точний розклад матчів у Болгарії, не сумнівався, що поєдинок у Донецьку мають перенести. Важко було уявити «збірників», які, важливий факт, добиралися з Варни до України автобусом, упродовж 3 березня, на майданчику у «Дружбі» 5 березня стовідсотково готовими. Якщо не стовідсотково готові через такі обставини (затвердження початкового терміну матчу чемпіонату, який буквально «наштрикується» на поєдинок збірної), тоді страждає видовище, якого за свідченням очевидців і так мало у нинішньому чемпіонату України.
Друге запитання: маршрут «збірника» від «Шахтаря» Пилипіва з Варни був зрозумілим – прямо до Донецька, де його чекають партнери, яким нікуди не треба виїжджати. Що було робити збірникам від Львова, яким треба було проїхати через усю територію найбільшої країни Європи? Їхати до столиці західної України чи східної? Якщо до Львова, то іншим гравцям чекати і виїжджати 4 березня, щоб потрапити з «корабля на бал» усією командою? Якщо до Донецька, то добиратися самостійно і потрапити з «корабля на бал» так же самостійно? Чи може «Енергія» має забезпечувати літак збірникам? А чому б тоді АМФУ не організувати чартер Варна – Донецьк?
Це все «пустопорожні» розмови, що інші клуби гравців відпустили, а «Енергія» – ні. Як зіграв клуб, якому амбіційний молодий президент поставив завдання здобути перше місце, автоматично перестрибнувши через кількарічну мету бути у призерах, у середу ви знаєте. Як зіграв клуб, який теж відпустив гравців до збірної і який за кадровим потенціалом мав би конкурувати з лідерами принаймні цього сезону ви теж знаєте. У цих клубів інстинкт самозбереження не спрацював. «Енергія» відреагувала, але вищезгаданий інстинкт вдарив у зворотній бік – по клубу. Думаю, краще мати втомлених Легчанова та Якуніна на майданчику, ніж вони будуть свіжими, але поза ним.

Перемогти не по-спортивному

Для мене у всій цій ситуації очевидними є дві речі.
Перше: «Шахтареві» було легко розстатися з Пилипивім (до речі, що такого відбулося у нашій збірній за три роки, щоб Федір, який «не хотів» їхати на Євро-2005, раптом захотів вирушити на кваліфікацію Євро-2008? Другий тренер змінився?). Гірники, маючи повне на це право, будують гру на особистостях, тому й Ткаченко у Донецьк вписався. «Енергія «прагне діяти командно. Якщо двоє гравців випадають з тренувального процесу у командній системі, це значно гірше, ніж один гравець клубу, де цінуються вроджені якості, а не постановка командної гри.
Враховуючи цю обставину, а також кількість «збірників» та географічні умови проведення поєдинку, стає зрозумілим, що гірники втрачали значно менше, ніж енергетики.
Друге: я б покривив душею, якби сказав, що вірив у перемогу «Енергії» в Донецьку навіть у оптимальних складах. «Шахтар» однозначно мав кращі шанси на чемпіонство і думаю, реалізував би їх за будь-яких обставин. Він їх і реалізував. У обставинах неспортивних, до яких сам доклав руку, виступивши проти переносу. АМФУ замість того, щоб автоматом перенести матч або на травень (можна подумати цей місяць, особливо якщо згадати минулий рік, у нас не для футзалу), або навіть на 13 березня, коли в країні відбуватимуться кубкові матчі, які уже не зачіпають ані «Енергію», ані «Шахтар». І тепер безперечне майбутнє чемпіонство «Шахтаря», яке, підкреслюю зайвий раз, вимальовувалося апріорі, виглядає неповноцінним. Як перемога збірної Італії над збірної СРСР у півфіналі Євро-1968, яку апеннінці здобули за допомогою жеребу.
Віце-президент «Шахтаря», як і належить обізнаній у міні-футболі людині, ретельно відстежував результати головного суперника, точно визначив спад у його грі і чомусь вирішив: РЕАГУВАТИ НА ТЕ, ЩО УЄФА ВНІСЛІДОК ПОЯВИ ДОДАТКОВОЇ ВАКАНСІЇ ДЛЯ ЄВРОПИ НА ЧЕМПІОНАТ СВІТУ ЗМІСТИЛА КАЛЕНДАР ВІДБІРНИХ МАТЧІВ, МАЄ «ЕНЕРГІЯ», А НЕ АМФУ. АМФУ, яка щоразу розсилаючи офіційно затверджений календар матчів сезону, робить зауваження: у ньому можливі зміни через зміщення міжнародного змагального графіку.
Гаразд, «Енергія» на спаді і не хотіла грати 5 березня. Але пропонувала зіграти 13-го березня. За цей час спад минув би чи хтось би точно міг це визначити за одну гру, гру з «ТВД»?

Замість післямови

Протистояння АМФУ та «Енергії» за Легчанова та Якуніна, які, будемо говорити прямо, хотіли поїхати до збірної, а керівники чемпіона-2006/07 їх не відпустили, бо це не збігалося з інтересами клубу, який вони представляють, а також можливий демарш «Кардинала» перед одеським матчем – ще одне свідчення того, що вищоліговим клубам треба згуртуватися і таки створити орган, який би відстоював їхні інтереси.

Роман ШАХРАЙ, www.energia.lviv.ua