«Якби Десна приїхала в Шеффілд, це була б величезна гулянка!»

На трибунах камери телетрансляцій «виловлюють» його дуже часто: навіть якщо не знати, що це особливий фан «Десни», виглядає він екзотично зі своїми татуюваннями, закордонною манерою вболівання та молочно-білим волоссям. Давній фан «Шеффілд Уенсдей», клубу із більш як 150-річною історією, Іан Браш нині спеціально з Великобританії приїздить, щоб підтримати чернігівську команду. Звідки така любов до «Десни» та як британський фан дізнався про український клуб? Про це він розповів офіційному сайту ПФЛ.

– Все почалося, коли я кілька років тому познайомився у Варшаві з фанами «Динамо» (Київ). Вони розповіли мені багато цікавого про український футбол, пояснили, як дістатися сюди, й запросили до себе на матчі. Я скористався запрошенням і приїхав подивитися матч «Динамо». І один із українських друзів розповів мені, що поруч, на стадіоні «Оболонь-Арена», буде іще один футбольний поєдинок. «Вау, – подумав я. – Чому б не відвідати матч нижчих ліг?». Отож, 22 жовтня 2016 року я прийшов на матч «Десна» – ФК «Полтава» і так став фаном чернігівців. Хоча тоді наша команда й програла – 0:1, але для мене це було відкриття чогось нового. З тієї пори я щиро симпатизую «сіверянам» і не втрачаю можливості приїхати на матчі, коли є така можливість.

– І де бували?
– Відвідав матчі у дуже багатьох містах України! Київ, Львів, Одеса, Харків, Олександрія, Миколаїв, Полтава, Ужгород, Стрий… З великим нетерпінням чекав, коли завершиться реконструкція стадіону в Чернігові. Радий, що наш клуб має таку підтримку. Видно, що люди люблять футбол! Я радий подорожувати Україною і хотів би відвідати всі міста та стадіони вашого чемпіонату.

– Живете в Україні, чи весь час приїжджаєте спеціально на матчі?
– Так, літаю на ігри з Лондона в Київ. А потім зі столиці добираюся на поїзді чи автобусі туди, куди вкаже календар чемпіонату.

– Найцікавіша пригода, яка трапилася з вами в Україні?
– Ох… Зазвичай найбільші пригоди – це мої виїзди до маленьких містечок. Ніколи не забуду, як добирався в Охтирку, Петрове, ті ж Винники. А як це було із селом Зоря! Від Одеси я блукав до Сарати, потім люди пояснили, як дістатися самого села. Зате те, що бачиш під час таких подорожей, не розповість тобі жоден туристичний гід! Пізнати країну можна, тільки коли їдеш у небуденні, небанальні місця. Коли сідаєш на місцевий транспорт і їдеш на футбол разом із місцевими фанами. Веселих історій було багато! Я дуже здружився з багатьма українськими фанами. Бачу в них те, що раніше було в наших!

– А якою була ваша футбольна молодість?
– Я завжди був футбольною людиною. Я родом із Шеффілда, але мої батьки працювали в Австралії, тож я зростав там. Це було не так легко – стежити за англійським футболом там, у Мельбурні, але від цього ще більше хотілося підтримати улюблених «Уенсдей». Відколи я був дитиною, цей клуб у мене в серці. Завжди його підтримую. Коли повернулися в Англію, мав щастя відвідувати стадіон і бачити «сов» навіть у Прем’єр-лізі. Зараз в нашому футболі змінилися пріоритети. Гроші правлять футболом. Але є у нас команда «Шеффілд» ФК, яка грає в найнижчих лігах. Підтримую її, хай зростає.

– Що думаєте про нинішній український футбол?
– Він цікавий. Є свої авторитети, але є й андердоги. Мені подобається, що є люди, які залишаються відданими футболу. Та пристрасть, з якою вони відвідують всі матчі своїх команд, викликає велику повагу! Їх небагато, але вони їздять у такі віддалені місця, куди важко дістатися навіть транспортом. Витрачають стільки часу, щоб їздити скрізь зі своїм клубом і підтримувати його там, де він в гостях!

Тому, вважаю, український футбол розвиватиметься, якщо є такі фанати. Головне, щоб не було таких рішень, як відносно «Десни» минулого року, які важко сприйняти й уподобати.

– Чого вам, як британському фанату, не вистачає в українському футболі порівняно з вашим?
– Скучаю за моїм місцевим рідним клубом, але відкидаю можливість платити дурні ціни за білети, які встановлюють іноземні власники клубу. В Україні футбол більш душевний, сімейний. Ти можеш всього рік-два ходити на гру, а вже знати усіх фанів – тих, хто буде твоїми сусідами по трибунах. Всі гравці також знають фанів, легко з нами спілкуються і поважають нас. В Англії важко собі таке уявити: «зірки» часто ігнорують тих, хто платить їм гроші по суті. Ви не уявляєте, наскільки у вас доступніший футбол! Я можу прийти на матч, подивитися, поспілкуватися з друзями і навіть самими гравцями, зайти навіть на зустріч з журналістами. І таке бувало! Ось це дуже приємно. Це свій футбол, рідний.

– Хто із гравців «Десни» вам найбільше подобається?
– Сказав би – всі! Команда у нас хороша. Але найулюбленіший – Денис Фаворов. Його енергетика – неймовірна! Він ніколи не спиняється всі 90+ хвилин, а також має гарні особисті скілли та гольове чуття. Та що я вам розповідаю! Я ж його 4 голи МФК «Миколаїв» на власні очі бачив!

– Ваша футбольна мрія?
– Побачити, як «Десна» гратиме проти великого «Динамо» (Київ) на чудовому НСК «Олімпійський»! Як жаль, що у нас украли срібну медаль минулого року – а то вже зараз би Чернігів був би у Прем’єр-лізі!

– Якби «Десна» могла зустрітися з будь-якою командою світу, яку б ви обрали?
– Ох… Тут все просто: це було б просто чудово, якби в один день «Десна» могла приїхати в Англію й зіграти з моїм рідним клубом у Шеффілді. Я б показав наше місто моїм друзям із Чернігова. І, звичайно, це була б величезна гулянка, яку ми всі ще довго пригадували б, їздячи по всій Україні на виїзди «Десни».

Сподіваюся, колись це здійсниться. В Англії не так багато знають про Україну: Канчельскіс, Шевченко, тепер – Зінченко. Але коли наші клуби перетинаються, всі бачать, що навіть «Манчестер Юнайтед» вимушений боротися за очки з «Зорею», а українські футболісти можуть бути конкурентними в великому футболі.