Юрій ВЕРНИДУБ: «Важко знайти тренера, який буде усім задоволений»

Юрій Вернидуб дав оцінку виступам «Зорі» після зимової перерви, розказав, як вдалося достукатися до Юрі, а також розкрив секрет того, як він знаходить порозуміння із легіонерами.

– Ви задоволені тим, як стартувала «Зоря» після зимової перерви?
– Важко знайти тренера, який буде задоволений після 4-5 турів. Ми перемогли у трьох матчах, один поєдинок програли і ще один зіграли внічию. У принципі, можна було виступити краще або гірше – це така справа. Ми заслужили на ті результати, які демонструємо. Добре попрацювали на зборах. Хлопці витримали усі навантаження, які їм були запропоновані, тому зараз команді в цьому плані легше. Закладено хорошу функціональну базу на зборах, що дає підстави сподіватися на позитивний результат у майбутньому.

– Практично в кожному матчі забиває Юрі. Як вам вдалося до нього достукатись? Що ви з ним зробили?
– Думаю, що Юрі, перш за все, зрозумів сам: для того, аби багато забивати, потрібно стати командним гравцем. Пригадайте, що було до зимової паузи. Йому бракувало готовності, яку він зараз отримав, провівши з командою повноцінні збори. Юрі прийшов влітку, і його одразу довелося ставити в склад. Спершу забивав завдяки характеру і бажанню, але з кожною грою йому ставало все важче. Зараз Юрі прекрасно усвідомлює: те, що відбувається, – це не тільки його заслуга, а й заслуга всієї команди. Все у нього вдається, і дай Боже, щоб надалі вдавалося.

– Юрі – далеко не перший легіонер, з яким вам доводиться працювати у «Зорі». Із ким було найважче?
– У принципі, ми намагаємося знайти підхід до всіх без винятку – я, як головний тренер, і всі мої помічники. Є певні труднощі в плані мовного бар'єру. Взяти тих же бразильців, чи француза Фопала або марокканця Мохамеда Ель-Буаззаті, який перейшов до нас із Дортмунда. У нагоді стає англійська мова.

Фопала одразу скористався можливістю і вже грає на регулярній основі. Натомість Мохамед ще очікує свого часу, як і Діма Литвин. Нехай вони зараз не грають, але я впевнений, що настане час – і все буде. Потрібно лише дочекатися і, отримавши шанс, скористатися ним по повній.

Щодо того, з ким важче, а з ким легше… Ми – тренери, тож повинні робити все для того, щоб знайти підхід до кожного футболіста. Інакше навіщо їх тоді запрошувати?