Як швидко заробити $ 200000000

Меморандум про демонтаж «напівфабрикатного» об’єкту мав бути підписаний ще минулої середи, але оскільки документ, за інформацією прес–служби Кабміну, виявився «недопрацьованим», «урочисту» мить перенесли на тиждень.

Взяти участь у підписанні меморандуму збиралися віце–прем’єр Іван Васюник, «спортивний» міністр Юрій Павленко, представники Київради, Федерації футболу і власне забудовника — товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин». Переконати бізнесменів відмовитися від майбутнього торгового центру вдалося вражаючою компенсацією в 200 мільйонів доларів. Ще два тижні тому як про можливу виплату «Юджину» говорили про «трохи більше ста мільйонів»; за кілька днів озвучувалася сума 140, і от маємо, мабуть, уже остаточний варіант — 200 «лимонів».

Начебто треба радіти, що головна арена країни тепер може спокійно йти на реконструкцію, аби влітку 2010 року постати красунею перед очима захоплених уболівальників і майбутніх учасників чемпіонату Європи–2012. Після руйнування «Троїцького» виходи зі стадіону будуть відкритими. Та сам спосіб, в який відбулося розв’язання конфлікту, викликає і сум, і сумніви у відповідності наших чиновників їхнім посадам.

Київрада, яка давала дозвіл на будівництво на Спортивній площі, нещодавно прийняла популістське рішення про знесення «Троїцького». Популістське — бо, по–перше, воно не мало юридичної сили, а по–друге, можливість виплатити компенсацію забудовникам комунальна влада ввічливо передала Кабміну. Уряд у свою чергу вимагав, щоб перед «Юджином» розрахувалася столична адміністрація, яка й спричинила цю катавасію. Але, як відомо, на Черновецького де сядеш, там і злізеш. Бажання «футболістів» очистити площу перед «Олімпійським» також зрозуміле, проте, як з’ясувалося, закиди президента ФФУ Григорія Суркіса щодо незаконності будівництва, виявилися хибними (хоча його й підтримав Господарський суд). Піти проти «Юджина», у якого «всі документи в порядку», не наважився навіть Кабінет Міністрів — Генеральна прокуратура підказала, що в бізнесменів «сильна правова позиція». Тож таки недаремно велику частку в скандальному будівництві ще влітку минулого року придбав кмітливий бізнесмен Вадим Новінський...

Можна сперечатися стосовно того, наскільки торговельний центр заважав би евакуації людей з арени, адже його проект передбачав і прохід для глядачів через перший поверх. Але можливий судовий процес загрожував розтягнутися на кілька місяців, якщо не років, а зволікати з огляду на наближення Євро–2012 не можна. Тож фактично ухвалили «політичне» рішення: знайти гроші для виплати забудовникам із державної кишені (читай — із народної; у кожного з нас витягли з гаманця по 25 гривень), аби не зганьбитися в очах європейської спільноти.

Можна зрозуміти бізнесменів, які виставили максимально можливу ціну за перекуплене «дітище» — 200 млн. доларів. Фактичні ж ви–
трати на будівництво, на нинішньому етапі, за різними оцінками, склали приблизно 30 мільйонів. Але кинути камінь у город «Юджина» теж нема особливих підстав — це комерція, і фірма, отримавши тільки в їй відомі способи всі належні дозвільні документи в КМДА, відстоює свої законні права.

А тим часом на реконструкцію «Олімпійського» заплановано витратити 1,5 мільярда гривень (зі 120, що загалом передбачає державна програма підготовки й проведення Євро–2012). Ще більш вражаюча сума. Надто ж з огляду на те, що в Європі за такі гроші не те що оновлюють, а зводять «з нуля» сучасні п’ятизіркові стадіони. Державні службовці легко розкидаються бюджетними грішми, зайвий раз підкреслюючи невміння господарювати в рідній країні. Чи такі гігантські статті витрат включають і нові «усушки», «утруски» та «відкати» для «лівих» людей?

Андрій ФОМЕНКО

Україна Молода