КОЛОМОЄЦЬ: Хочеться, аби мій дебют за збірну не лишився лише спомином

Для 27-річного нападника «Ворскли» Юрія Коломойця 2017-й рік став знаковим. І не лише через повернення з угорського «МТК» (Будапешт) до Полтави, яка стала по-справжньому рідною, але й тому, що саме цього року форвард уперше в житті зодяг жовто-синю футболку національної збірної України.

- Юрію, маєш вигляд людини, яка добре відпочила, й готова, як то кажуть, з місця в кар’єр. До справжньої роботи готовий?
- Так, відпочинку вповні вистачило. Був у ОАЕ, затим навідав рідних і друзів у Кривому Розі, де й зустрічав Новий рік. Їздив на гостину й до свого хрещеного, сина футболіста «Олександрії» Сергія Басова. Приділив увагу ще одній моїй маленькій похресниці, донечці футболіста «Інгульця» Віталія Павлова.   

- За новорічним столом із келихом шампанського було, що згадати, чи не так?
- Ви абсолютно праві. Минулий рік запам’ятаю на все життя. Чи не кожен футболіст мріє зіграти за головну команду своєї країни. Мені випала така честь, за що я вдячний тренерам «Ворскли», моїм партнерам по команді, наставнику збірної – Андрієві Миколайовичу Шевченку. Потрібно ще чимало працювати над собою, вдосконалюватись, аби можна було розраховувати на такий виклик і наступного разу. Хочеться, аби мій дебют не лишився лише спомином. Коли приїхав додому, у Кривому Розі, кого б не зустрічав, всі задавали одне й те ж запитання, тому забути на вийшло б (посміхається).

- До чого закликає третя сходинка турнірки на проміжному фініші?
- Нам у жодному разі не можна зупинятися. Ми знаємо нашу реальну силу, віримо в те, що нам до снаги виконувати найамбітніші завдання. Треба буде чимало попітніти на тренувальних зборах. У перші дні нового року уважно дослухаємось до порад наших тренерів, як потрібно себе готувати до справжніх навантажень. Атмосфера в колективі чудова, цьому, мабуть, посприяв і попередній успішний рік, особливо його завершення.

- Хтось із ворсклян каже, що важко завжди після відпустки, комусь звично. Як тобі цей післявідпускний період?
- Звично, але важко (сміється). Тут, розумієте, значну роль відіграє психологічний настрій. Не сумніваюсь, кожен із нас усе це витримає, й настрій буде сприяти плідній роботі.

- Що для футболіста важче під час зборів, сам тренувальний процес чи контрольні ігри?
- Товариські матчі – це невід’ємна частина зборів. Саме через ігри ми й набираємо належні фізичні кондиції. Важливий комплекс заходів, який, за правильного підходу, дає загальний результат. Добре, що у нас робота так налаштована, що завжди цікаво, тому десь на цьому фоні нівелюються певні труднощі під час фізичних навантажень.

- Скільки нападник Юрій Коломоєць має забити м’ячів за сезон, аби сказати, що в принципі це непогано?
- Ось в кінці сезону про це й поговоримо. Тоді зможу чесно відповісти, чи задоволений я цим показником (посміхається).

Артем ЛОБАНОВ