ІВАНЧЕНКО: Біатлоністи працюють на межі – від травм нікуди не подітися

Реабілітолог збірної України розповів, які вправи необхідні біатлоністам, чим відрізняються м’язи Підручного від м’язів Семенова та від яких професійних травм страждають біатлоністи.

 

– Cергію, як і коли ти потрапив на роботу в збірну?

– Почав працювати у біатлоні у 2014-му, після Олімпіади. Коли був другокурсником, познайомився з віце-президентом федерації Сумщини Анатолієм Лінником. Він запропонував спробувати себе в біатлоні. Я їздив на співбесіду, там сказали, що зателефонують, якщо зацікавляться. Я вже й не сподівався, що зі мною зв’яжуться, аж раптом дзвінок! Моєму щастю не було меж!

 

– Біатлоном займався чи лише теоретично?

– Тренувався в дитинстві, але недовго. Я сам із Жовтневого, зараз Миколаївка, що на Сумщині. У нас біатлоністи на городі замість картоплі ростуть ;) Дериземля, Тищенко, Доценко, Лисенко – всі з Жовтневого. Руслан Ткаленко - мій однокласник.

 

– У команду влився швидко? Бо це таки олімпійський рівень…

– Включився досить швидко, свою роботу розумів. За фахом я фізичний реабілітолог. Масажист – це людина, яка два місяці навчається, а потім рекламує себе як спеціаліст високого рівня. А в нас масажист не лише масаж робить. Це і тренер, і психолог, і водій. Треба допомагати спортсменам багато в чому. 

 

– Як допомагаєш біатлоністам психологічно?

– Наше завдання – відновити спортсмена. Тобто це не лише масажі чи розтягування, а й бесіда, гумор, іноді анекдот якийсь розповісти… Тішить, що всі хлопці мають почуття гумору, це дуже допомагає в роботі. Буває прийдуть із тренування, сил немає, і тут хтось розповідає смішну історію, хтось доповнює – вже й сили відновлюються.

 

– Скільки масажистів у штаті збірної?

– Один працює в жіночій команді, один – у чоловічій.

 

– А є серед вас своєрідний Фуркад? Тобто, найсильніший фахівець, на якого всі рівняються?

– Важко сказати. У кожного свої секрети роботи, й мало хто ними ділиться. Тому й оцінити роботу колег складно.

Опиши, будь ласка, робочий день масажиста в тренувальний період та у змагальний день.

 

Залежить від тренування, але зазвичай це вихід о 8:30 – 9:00. Буває. треба сісти самому за кермо, підготувати разом із тренерами відповідні умови для заняття: принести килими, зарядити патрони. Є такі тренування, де спортсмен не повинен взагалі зупинятись, щоб пульс не падав нижче 150 ударів. Там уже потрібно не лише патрони заряджати, а й гвинтівки підносити. Потім обід, невелика пауза, зазвичай роблю один, максимум два масажі. й уже вихід на друге тренування. Повертаємось о 17:00 – 18:00, вечеряємо, всі йдуть відпочивати, а мій робочий день тільки починається :)

У змагальний період роботи менше. Але є свої нюанси. Головне, що немає вже таких важких тренувань, особливо коли стоїш у горах по 2-3 години і пече +40.

 

– Як часто біатлоніст потребує масажу?

– Кожному спортсмену я роблю загальний масаж через день, але якщо є якісь проблеми, то увага до того біатлоніста першочергова. Також проводжу стрейчинг (розтяжку), цьогоріч перед кожним тренуванням робили дихальну гімнастику за спеціальною методикою. Взагалі, до масажу не потрібно звикати. Організм повинен сам відновлюватись, а ми йому – лише допомагати. 

 

– Дихальна гімнастика – це вимога тренера Санітри?

Юрай – тренер із великим досвідом. Він поставив мені завдання приділяти більше уваги вправам на розтягування та проводити дихальну гімнастику! Хлопці зацінили нововведення.

– Ти міг би із заплющеними очима розпізнати м’язи біатлоністів?

Це просто. Їх можна розрізнити за напруженням м'язів, за положенням хребців. У деяких хлопців через постійні тренування певні м'язи деформувалися.

 

– А чим відрізняються м’язи Підручного від м’язів Семенова?

– У Дмитра від постійного повороту тулуба під час стрільби м'язи з правого боку більші ніж лівосторонні. У Сергія взагалі специфічні м’язи – по його тілу треба навчати в університеті :).

Яка у біатлоністів професійна травма? У футболістів, наприклад, постійні проблеми з меніском…

 

Насамперед це проблеми з поперековим відділом. Це місце, де виникає дуже велика компресія на хребет, а він в свою чергу здавлює нервові корінці, які викликають біль. На жаль, від цього нікуди не подітися – дуже великі навантаження під час тренувань. Через постійну роботу зі зброєю за спиною також виникають проблеми із шийно-грудним відділом. Удари гвинтівкою під час бігу також вносять свої зміни в структуру тіла. Проблеми є завжди. Вилікували одне, прийшов із тренування – болить інше, і так по колу. Організм переносить критичні навантаження, і від травм нікуди не подітися. Але спортсмени люди сильні, люблять свою роботу, і з обраного шляху не звертають.